Торговий безвіз з ЄС закінчується – що буде з аграрним експортом з України
З 6 червня перестає діяти торговий безвіз між Україною та ЄС. Протягом трьох воєнних років він рятував експорт нашої агропродукції. Як відтепер Україна буде торгувати з Європою, коли можуть завершитися переговори з Єврокомісією, які аргументи та альтернативи має українська сторона – у матеріалі РБК-Україна.
Головне:
- Як Україна продає свою агропродукцію до ЄС під час війни?
- Яку роль в підтримці України зіграв торговий безвіз?
- Що з переговорами про нові умови торгівлі?
- Які аргументи має українська делегація в Брюсселі?
- Що заважає Україні завойовувати альтернативні ринки?
Режими торгівлі з ЄС
Між Україною та Європейським Союзом з 2016 року діє режим поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі. Цей режим мав ряд серйозних обмежень, наприклад, ЄС встановлював квоти на імпорт агропродукції з України з метою захисту власних фермерів та агрокомпаній. Скажімо, квота на імпорт української пшениці до середини 2022 року становила 1 млн тонн на рік.
Питання експорту “аграрки” постало гостро, коли на початку великої війни Росія заблокувала море, яким у 2021 році було експортовано 95% всієї сільськогосподарської продукції. Щоб підтримати Україну ЄС прийняв рішення з 4 червня 2022 року запровадити новий режим торгівлі, який отримав назву “Автономні торговельні заходи” (АТЗ або торговий безвіз).
Що це змінило? Виробники в Україні отримали змогу постачати агропродукцію на ринок ЄС без мит і квот. Режим повної лібералізації діяв у 2022-2023 роках. Але на фоні протестів фермерів у Польщі, Словаччині та Угорщині, ці країни у 2023 році в одноосібному порядку запроваджували обмеження проти України. Реагуючи на цю ситуацію, Єврокомісія у 2024 році ввела квоти на ряд товарів, присутність яких особливо турбувала виробників в ЄС. До чутливих товарів належали яйця, м’ясо птиці, цукор, мед, крупи, кукурудза та овес. Режим торгового безвізу пролонгувався Єврокомісією двічі – 6 червня 2023 року та 6 червня 2024 року відповідно.
Із 2016 року Україна та ЄС пройшли еволюцію торгових режимів (інфографіка РБК-Україна) Під час останнього перегляду торгового безвізу європейські партнери попередили українську сторону, що то був останній раз, каже заступник міністра економіки – торговий представник України Тарас Качка.
“Рік тому, коли ми останній раз пролонгували автономні торгові заходи, Єврокомісія попередила, що продовження у 2024 році буде останнім. Не буде нового продовження АТЗ, натомість Єврокомісія проведе з нами перегляд за ст. 29 Угоди про асоціацію (тобто, буде розглядатися новий торговий режим – ред.)”, – сказав Тарас Качка 20 травня під час конференції “Торгові війни – мистецтво захисту”.
Значення торгового безвізу
Режим торгового безвізу для продукції з України закінчується 5 червня 2025 року. Маємо визнати, що він відіграв дуже значну роль для підтримки економіки України, особливо у 2022-2023 роках. Ту продукцію, яку до війни Україна традиційно вивозила морем на ринки Азії та Африки, наша країна змогла продати на ринок ЄС.
Голова Національної асоціації цукровиків України “Укрцукор” Яна Кавушевська розповіла РБК-Україна, що до 2022 року значна частка українського цукру експортувалася до країн Середньої Азії (Казахстану, Таджикистану та Узбекистану). Цукор їхав залізницею через територію Росії. З початком повномасштабного вторгнення цей ринок був фактично втрачений. Якщо у 2018 році 47% цукру експортувалося до Узбекистану, то в 2024 році 40% продукту постачалося до країн ЄС. Схожа картина була характерна й для іншої агропродукції.
“Те, що ми не змогли фізично вивезти на треті ринки, ми змогли переорієнтувати (на ринок ЄС – ред.) і це для нас реально стало спасінням“, – прокоментувала РБК-Україна голова комітету з євроінтеграції “Українського клубу аграрного бізнесу” Олександра Авраменко.
За даними бізнес-асоціації, якщо у 2020-2021 роках частка ЄС у структурі експорту української агропродукції у грошах складала до 30%, то у 2022-2023 роках вона зросла до близько 55%, а минулого року становила 52%.
Заміщення обсягів експорту агропродукції до ЄС протягом 2022-2024 років зіграло дуже важливу роль (інфографіка РБК-Україна) Про те, що Україна змогла добре скористатися режимом торгового безвізу, свідчить той факт, що у 2024 році експорт біоетанолу до ЄС досягнув найвищого показника – 100 тисяч тонн, вибравши всю доступну квоту.
“На сьогодні в Україні працює 17 біоетанольних заводів, які виробили в минулому році близько 180 тисяч тонн біоетанолу, 100 тисяч з них було відправлено на експорт”, – сказав в коментарі РБК-Україна директор Української асоціації виробників біоетанолу Тарас Миколаєнко.
Перехідний період з 6 червня
З 6 червня між Україною та ЄС припиняє діяти режим торгового безвізу. Ще 22 травня Єврокомісія схвалила запровадження перехідного режиму, який діятиме з 6 червня і до моменту, поки Україна та ЄС не проведуть переговори та не приймуть нові, довгострокові правила торгівлі. Перехідне рішення передбачає надання Україні квот на експорт агропродукції в ЄС у розмірі 7/12 від квот, які діяли до повномасштабної війни, тобто у 2021 році. Такий розмір квот пов’язаний з очікуваннями того, що перехідний режим може діяти 7 місяців – з червня по грудень 2025 року.
Віце-прем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанішина заявила, що обидві сторони погодились визначитися зі сталим форматом торгівлі до кінця липня цього року. “Наступні тижні будуть вирішальними для досягнення взаємовигідного та довгострокового рішення”, – наводить прес-центр Мінагрополітики слова Стефанішиної.
Прем’єр-міністр Денис Шмигаль, як повідомляє “Інтерфакс-Україна”, заявив, що обсяги квот перехідного режиму є достатніми, щоб Україна не відчула погіршення умов, які були під час торгового безвізу.
Проте нові ставки квот свідчать про інше. Наприклад, у 2024 році квота на експорт до ЄС м’яса птиці становила 137 тисяч тонн, а квота на 2021 рік була 90 тисяч тонн, тобто 52,5 тисяч тонн на 7 місяців; квота на експорт кукурудзи була 11,1 млн тонн у минулому році, на червень-грудень цього року – лише 379 тисяч тонн. Виникають ліміти на продукцію, яка останні три роки постачалася європейцям без обмежень, наприклад, на пшеницю, молоко, яловичину.
Яна Кавушевська також навела приклад цукрової галузі: у 2024 році квота на експорт цукру становила 262 тисячі тонн, а квота на червень-грудень цього року очікується на рівні 11,7 тисяч тонн. “Тобто, обсяг – більше ніж скромний”, – сказала вона в коментарі РБК-Україна.
За деякими позиціями обсяги безмитного експорту до ЄС з 6 червня суттєво знизяться (інфографіка РБК-Україна)
Відповідаючи на питання, чи можливий експорт цукру вище квоти, тобто зі сплатою мита, голова асоціації “Укрцукор” зазначила, що ставка мита для цукру становить 419 євро на тонну, тоді як ціна на ринку складає близько 520 євро на тонну. “Мито позбавляє експорт будь-якого сенсу, це загороджувальне мито”, – пояснила Кавушевська.
Аргументи України на переговорах з ЄС
Одним із головних аргументів української сторони на користь якомога більшої присутності на ринку ЄС є той факт, що українські агрокомпанії купують багато в Європі насіння рослин, засоби їх захисту, техніку, паливо та добрива. За інформацією асоціації “Укрцукор”, наші компанії купують в ЄС 70% насіння цукрового буряку.
“Не потрібно забувати, що в собівартості вирощування буряку досить вагому частку – більше 60% – становить європейська складова, тому що ми купуємо в ЄС насіння цукрового буряку”, – сказала РБК-Україна Яна Кавушевська.
Також українські птахівники купують в Європі курчат. “100% курей в Україні мають європейське походження. Інкубаційні яйця, курчата потрапляють в Україну з ЄС і все м’ясо птиці, яке ми вирощуємо, має німецьке або польське ДНК“, – пояснив Тарас Качка.
Україна купує в Євросоюзі товарів для вирощування буряку та виробництва цукру на суми у рази більші, ніж вартість цукру, який Євросоюз дозволяє ввозити з України, каже виданню генеральний директор агрокомпанії “Галс Агро” Сергій Кравчук.
Важливим аргументом на переговорах в Брюсселі також є той факт, що українська сировина підтримує розвиток європейської переробної промисловості. Ціни на сировину з України є більш доступними для виробників продуктів харчування в ЄС у порівнянні із локальною сировиною. Зокрема, європейська кондитерська промисловість використовує український цукор та мед. Багато європейської продукції є конкурентною на третіх ринках, саме за рахунок української сировини.
“Іспанський хамон – за рахунок чого він конкурентно здатний на третіх ринках? За рахунок того, що іспанський хамон, в тому числі, вирощений на українській кукурудзі“, – сказала РБК-Україна Олександра Авраменко.
Також в асоціації навели цікавий приклад з м’ясом курки. Справа у тому, що Євросоюз є потужним виробником і споживачем курятини. У минулому році країни ЄС спожили 12,8 млн тонн курятини каркасною вагою (разом з кістками), при цьому частка внутрішніх виробників становила 95%, повідомила Олександра Авраменко.
Серед європейців дуже поширений попит саме на куряче філе, а інші складові курки (крила, гомілки, лапи) вони майже не їдять і експортують їх в Африку та Азію. Проте неможливо збільшити виробництво філе без інших складових курки, тому європейці імпортують з України лише той компонент, якого їм не вистачає, тобто філе курки і це не великі обсяги.
“Частка України у споживанні м’яса птиці у ЄС у 2024 році була 1,5%. Ми зі своїми обсягами не впливаємо, якщо подивитися на весь ЄС“, – прокоментувала представниця УКАБ.
Частка України на ринку м‘яса птиці Євросоюзу – досить не значна (Getty Images)
На відміну від багатьох далеких країн, українська продукція є сумісною з європейською. За словами Яни Кавушевської, Україна отримує цукор із цукрового буряку, що є більш звичним для європейського населення, у порівнянні із конкурентами – Бразилією, Гватемалою та Маврикієм, які отримують цукор із цукрової тростини. В асоціації “Укрцукор” наголосили, що Україна – це продовження схожих географічних умов для вирощування цукрового буряку, які є в самій Європі.
За словами Яни Кавушевської, наша спільність з ЄС не обмежується лише географією, не слід забувати, що Україна – це країна-кандидат на вступ до Євросоюз. Такими ж країнами на сьогодні є ряд Балканських держав, які є виробниками цукру і мають досить значну квоту на постачання цього продукту до ЄС.
Ще одним важливим аргументом на користь України є той факт, що із 2025 року уряд, виробники цукру та профільна асоціація запровадили механізм експортного ліцензування. В рамках цього механізму квоти на експорт цукру розподіляються організовано між учасниками ринку із отриманням відповідної ліцензії від Міністерства економіки, що унеможливлює перевищення загальної квоти, а отже демонструє відповідальність України як торгового партнера.
На користь українській позиції також грає глибока інтеграція України в ланцюги постачання із економікою ЄС. Війна лише посилила ці процеси.
Учасники ринку очікують на якомога швидше та успішне завершення переговорів, щоб не розтягувати режим квот 2021 року до грудня і, наприклад, з жовтня перейти до передбачуваного торгового режиму. “Через те, що ми не розуміємо, що ми будемо робити далі – це створює великий коридор невизначеності. Чим швидше будуть завершені переговори, тим простіше буде нам знайти покупців, зрозуміти, яка буде ціна і шляхи логістики”, – сказала Олександра Авраменко.
Альтернативні ринки
З 6 червня можливості України для експорту своєї агропродукції на ринок ЄС все-таки зменшиться. Це свідчить про те, що треба звернути увагу на альтернативні ринки. За інформацією об’єднання аграрних компаній “ПУСК”, трейдери українською пшеницею вже активно дивляться на ринки Азії, а саме на Філіппіни, В’єтнам, Бангладеш та Індонезію.
Виробники цукру намагаються експортувати свій товар балкерами (судна для перевезення насипних вантажів) до порівняно недалеких місць призначення – портів Туреччини та Ліберії. Цукровикам також цікаві ринки країн Європи, які не входять до складу ЄС, наприклад, Албанії, Північної Македонії, Боснії та Герцоговини, адже в ці країни цукор можна привезти суходолом, що значно знижує логістичні витрати.
Українські компанії шукають нових далеких ринків збуту своєї агропродукції (Getty Images)
Дорожча логістика через військову загрозу Росії на Чорному морі є найбільшою проблемою для постачання продукції на альтернативні ринки. Як повідомила Олександра Авраменко, через цей фактор багато вантажів, а саме готова продукція (наприклад, томатна паста, яйця), щоб потрапити на світовий ринок, мають спочатку доставлятися до портів Польщі (Гданськ, Гдиня) або Румунії (Костанца) і тільки там завантажуватися на судна, які прямують до кінцевого споживача.
Потужними конкурентами нашого агробізнесу на світовому ринку є країни Південної Америки і та ж Росія, які продають свої товари за доступними цінами. В “Українському клубі аграрного бізнесу” пояснили, що страхування суден в Одесі на сьогодні є дорожчим, ніж суден, які виходять із Новоросійська. Це робить українську продукцію менш конкурентоздатною і дає можливість російським компаніям демпінгувати.
“З ринку Китаю нас виштовхує саме російська продукція. Деколи наша продукція дорожча за європейську. Я мовчу про товари, які виробляють країни Південної Америки, які є великими аграрними виробниками”, – прокоментувала РБК-Україна Олександра Авраменко.
Незважаючи на наявність альтернатив, ринок ЄС залишається для України високомаржинальним та максимально близьким. Тому дуже важливо якомога швидше завершити переговори з Єврокомісією та вийти на новий, тривалий та взаємовигідний режим торгівлі з ЄС.