Цього тижня минає місяць відтоді, як популярний український сай-фай фільм “Ти – космос” не сходить з екранів вітчизняних кінотеатрів. Попри вражаючі десятки мільйонів гривень касових зборів, тепле сприйняття публікою й чималу кількість нагород, кіно так і не стало фінансово успішним…
Здавалося б, парадокс. Але для українського кінобізнесу – це радше типова практика: у соцмережах люди закохані, а на практиці українці йдуть дивитися Голлівуд.
Спершу – про бюджет стрічки “Ти – космос”
Бюджет фільму, за даними Forbes, становить 800 тис. євро. На сьогодні, коли курс євро наближається до 50 грн, це близько 40 млн грн. Однак цю дебютну повнометражну стрічку Павло Остріков розробляв чи не 10 років, а за цей час курс євро суттєво змінився. Тож показовою є заявка фільму на участь у пітчингу Держкіно (де держава дофінансовує виробництво).
Цей документ було подано в липні 2020 року. Згідно з ним, загальний бюджет стрічки тоді становив 31,067 млн грн, з яких держава надала майже 20 млн грн. У липні 2020-го, коли курс євро був близько 31 грн, фільм коштував приблизно 1 млн євро.
Інакше кажучи, фільм Павла Острікова за цей час не подорожчав, а навпаки – “подешевшав” у валютному вимірі виробництва. Тобто режисер зробив усе можливе й неможливе, аби кіно таки вийшло на великі екрани попри всі труднощі.
Тепер – про касові збори
За перший вікенд українського прокату, який стартував 20 листопада, стрічка зібрала 8,7 млн грн. Отримавши шалену підтримку завдяки сарафанному радіо в соцмережах, фільм не зняли з показів (як це часто стається з українськими стрічками), а продовжили прокат – бо був попит і повні зали, чимало глядачів декілька разів ходили.
Другий тиждень приніс ще більше грошей – 14,9 млн грн, третій був майже на тому ж рівні – 14,1 млн грн. А от четвертий показав спад – 10,4 млн грн. У підсумку за чотири тижні маємо близько 48 млн грн касових зборів і 262, 8 тис. проданих квитків.
Так, це майже 1 млн євро, тобто вдалося заробити більше, ніж витратити. Але є один суттєвий нюанс, про який часто забувають, – частка кінотеатрів.
Хто насправді заробляє на квитку
У більшості випадків половину касових зборів забирають кінотеатри. Саме тому, за мірками Голлівуду і не лише, фільм вважається фінансово успішним тоді, коли його збори у 2,5–3 рази перевищують виробничий бюджет.
Бо з кожного проданого квитка творці фільму в кращому разі отримують лише половину, а решту “з’їдають” кінотеатри, дистриб’ютори, реклама та інші витрати. Тож стрічка, яка зібрала лише удвічі більше за свій бюджет, зазвичай не є успішною – з бізнесового погляду вона просто “вижила”, тобто повернула вкладене і, можливо, трохи принесла зверху. А от фінансово успішним є той фільм, який не лише окупився, а й приніс хороший додатковий прибуток.
Виходить, щоб “Ти – космос” вийшов хоча б “у нуль”, потрібно зібрати близько 80 млн грн. А щоб вважатися фінансово успішним – подолати планку у 100–120 млн грн. На жаль, цифри свідчать, що навіть для цього чудового фільму така позначка в нинішніх умовах є надто високою.
Так, покази ще триватимуть тиждень, можливо два. Далі – стримінгові платформи та телебачення. Але 100 млн грн, як не крути, вже не буде. Водночас і нинішні показники ще можуть принести додаткові хороші гроші творцям – усе залежить від того, скільки в договорі прописано, що доведеться повертати державі з 20 млн грн, які Держкіно надало на виробництво стрічки.
Винятки, які підтверджують правило
Тож, для “Ти – космос” не все так сумно; для того і є держпідтримка. Та й історія знає українські кінопроєкти, які змогли подолати всі ці арифметичні бар’єри виключно завдяки кінотеатральному прокату.
Найпоказовіший приклад – фільм “Скажене весілля” (2018). За бюджету 10,8 млн грн стрічка зібрала 54,9 млн грн, продавши 660 тис. квитків, тобто заробила у п’ять разів більше, ніж коштувала.
Ще більш вражає приклад анімаційного фільму “Мавка. Лісова пісня”, який завдяки міжнародному прокату у 2023 році зібрав 18 млн доларів (близько 670 млн грн за тодішнім курсом). В Україні – 4,1 млн доларів (приблизно 155 млн грн), продавши 1,2 млн квитків. За бюджету 187 млн грн фільм заробив у 3,5 раза більше, ніж витратив.
Але це радше винятки. Переважна більшість українських фільмів або не окуповують своїх витрат, або ледве це роблять. З бізнесового погляду вони провальні, навіть якщо популярні та якісні.
Один із найгучніших прикладів – “Довбуш”: 120 млн грн бюджету та лише 68 млн грн зборів. Або ще гірше – “Захар Беркут” із кошторисом у 113 млн грн та близько 40 млн грн касових зборів.
Чому Голлівуд почувається комфортно у нас
Натомість голлівудські фільми на нашому ринку почуваються впевнено. І річ не лише в брендах та якості, а й у масштабній рекламі. Такі стрічки можуть витрачати третину або навіть половину бюджету (який обчислюється десятками й сотнями мільйонів доларів) на промоцію, що працює на всіх рівнях і по всьому світу – зокрема й в Україні.
Показовий приклад – “Аватар” (2009), який досі є не лише найкасовішим фільмом світу з майже 3 млрд доларів зборів, а й найкасовішим фільмом в українському прокаті: 8,7 млн доларів і понад 1,54 млн глядачів. Наша ж “Мавка” – лише у другій десятці рейтингу, поступаючись “Месникам”, “Джокеру”, “Піратам Карибського моря”, “Людині-павуку”, “Мадагаскару” та іншим голлівудським хітам.
І до чого все це?
До того, що потенціал українського кіноринку є: у найкращі мирні роки він приносив понад 100 млн доларів касових зборів на рік. Але як бізнес українське кіно поки що працює слабко.
Фактично, довгий і складний шлях створення фільму “Ти – космос” – це алегорія стану всієї галузі. В Україні кіно – це не про бізнес, а про вперту мрію, яку охоче оспівують у медіа та соцмережах, але за яку глядач не завжди готовий голосувати гаманцем. Натомість обирає Голлівуд, бо це “МакДональдз”.
Українські кіновиробники намагаються створити свій “МакДональдз”, але він поки що не має впізнаваного меню й фірмових страв. Чи зміниться це? Хтозна. Тим паче, що стрімінгові платформи лише набирають вагу, і, можливо, кінотеатри з часом втратять свою ключову роль, а головним стане потрапляння на великі світові платформи, де обертатимуться справжні гроші.
Поки ж доводиться констатувати словами класика української політики, які цілком пасують і до кіноринку: “маємо те, що маємо”.
Спеціально для Еспресо
Про автора: Юрій Мартинович, журналіст Еспресо
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.