У найближчі місяці у Славутичі планують провести краш-тест, щоб перевірити, як міська енергосистема функціонуватиме в автономному режимі, забезпечуючи електрикою не лише комунальні підприємства, а й населення під час блекауту
Славутич – наймолодше місто України, яке почали зводити у 1986 році після аварії на ЧАЕС для переселення родин працівників станції. Багато мешканців працювали на ЧАЕС до 2000 року, коли станція повністю зупинила виробництво електроенергії. Саме завдяки тому, що Славутич є містом енергетиків, у 2019 році тут було створено перший в Україні енергетичний кооператив “Сонячне місто”, членом якого міг стати будь-який мешканець, що інвестував у сонячні станції на дахах муніципальних будинків. Наразі Славутич формує власний енергоострів, щоб у разі блекауту постачати електроенергію не лише об’єктам критичної інфраструктури, а й жителям, оскільки у квартирах славутичан немає газу. Про те, як місто енергетиків, розташоване за 6 км від кордону з Білоруссю, забезпечує свою енергетичну безпеку, в інтерв’ю Еспресо розповів міський голова Славутича Юрій Фомічев (на фото).
Юрій Фомічев, фото: Славутицька міська рада
Яким чином Славутич формує свій енергетичний острів і що вже вдалося реалізувати?
Ті потужності, які ми вже маємо, забезпечують нам трохи більше половини енергозабезпечення всього міста. Ми споживаємо 7 МВт, а виробляємо вже майже 4 МВт. Поки що не можемо стверджувати, що вже повністю перейшли в острівний режим, оскільки існує ряд технічних питань, які потрібно вирішити. Це насправді непросто, адже в один момент місто споживає 7 МВт, а через пів години – лише 5 МВт. Це питання балансування потребує вирішення. Складно, коли у вас є кілька джерел генерації – когенераційні установки, сонячна станція, системи накопичення. І все це потрібно інтегрувати в єдину систему, щоб забезпечити споживання енергії. Тому це складний шлях як з технічної, так і з юридичної точки зору.
Зараз ми наближаємося до завершення підготовки, щоб за кілька місяців розпочати тестування. Це буде свого роду краш-тест – відключення міста від енергосистеми та перехід в острівний режим. Ми його проведемо, навіть якщо на той момент у нас не буде всієї необхідної потужності, щоб зрозуміти, що це можливо, і з якою черговістю ми маємо вмикати та вимикати частини міста в певний час.
Отже, у разі масових відключень електроенергії, загальні графіки відключень у Славутичі не діятимуть?
Ні, уникнути графіків відключень не вдасться. Сказати, що ми генеруємо свої 7 МВт електроенергії і не хочемо відключень, – це було б не зовсім коректно стосовно єдиної енергосистеми. Це рішення на випадок блекауту.
Ми вже маємо чотири когенераційні установки різної потужності, які потрібно з’єднати. Маємо сонячну генерацію близько 2 МВт, розподілену по місту. У нас є системи накопичення – це ключовий елемент у цій моделі. Саме ці потужні акумулятори будуть балансувати всю систему.
Щодо генераторів, їх неефективність чітко демонструють пункти незламності. Коли електропостачання зникає, ми запускаємо генератор у пункті незламності, а перші кілька годин туди взагалі ніхто не приходить. А потім приходить перша людина, яка забула зарядити свій гаджет – це десь 40 Вт, а у нас генератор на 20 кВт. А далі може бути великий наплив людей, і вже цих 20 кВт генератора може не вистачити. Тобто спостерігається велике коливання споживання. Більшість громад встановлюють акумулятори та інвертори. І генератор спочатку працює на зарядку акумулятора. Бо акумулятору все одно, чи споживання 5 Вт, чи 20 кВт, якщо йому дозволяє потужність. Він дуже добре балансуватиме.
Так само ми формуємо свій енергетичний острів через балансування за допомогою систем збереження енергії. Тобто вся енергія надходить в накопичувачі, і ми забираємо стільки, скільки потрібно. Тоді коливання споживання 7 МВт чи 5 МВт протягом години згладжуються. Адже заявити, що ти вже генеруєш 7 МВт – це одна справа, а працювати з цією генерацією – зовсім інша.
Чи плануєте ви заробляти на балансуючому ринку за рахунок власної генерації та системи збереження енергії?
Ми вже заробляємо. Ті потужності, які в нас є, працюють на ринку. Поки що ми маємо статус активного споживача. Скоріше за все, ми отримаємо статус виробника, коли збільшимо потужності.
Наша когенераційна установка включається в пікові години і віддає електроенергію в мережу на годину-дві, коли ціна найвища. Ми ж не будемо працювати в збиток. Зараз у тестовому режимі працює сонячна станція. Не хочеться віддавати електроенергію в мережу за копійки. Коли ціна одна копійка – це означає, що мережі ця електрика не потрібна, вона навпаки хоче, щоб її забрали. Тому в такі періоди ми будемо заряджати акумулятори, а в пікові години віддавати.
Перший досвід у нас уже є – з 1 січня наше комунальне підприємство на когенерації вже заробило свої перші гривні.
Чи дійсно на енергоринку заборгованість перед виробниками електроенергії складає майже рік?
Заборгованість існує. Тому, коли ми говоримо про газову генерацію, потрібно розуміти, що необхідно мати запас міцності, інакше будемо в боргах перед газовиками, адже за газ потрібно платити незалежно від того, чи розрахувалися з вами за електрику. Якщо говорити про сонячну енергію, то ви інвестуєте в обладнання або залучаєте інвестора, будуєте накопичувачі, і тоді вже не ризикуєте так сильно через затримки платежів від енергоринку, як з газом.
Багато громад скаржаться на те, що їм було не так важко знайти фінансування на когенераційні установки, як потім пройти всі процедури підключення. Скільки часу у вас пішло від моменту, коли привезли когенератор, до моменту, коли його запустили?
За минулий рік, мені здається, з червня чи липня ми змогли підключити три генераційні установки, які до кінця року запрацювали і з січня почали постачати електроенергію не лише для власних потреб, але й в мережу. Це великий шлях, адже потрібно працювати щонайменше з двома зовнішніми структурами – обленерго (електромережі) і газовиками (облгаз чи розподільні мережі). Це справді непросто. “Все починається, відбувається, завершується в сфері людських стосунків і відносин”. Це перша фраза кодексу етики нашої громади. Саме особисте спілкування, переконання, залучення в команду, обіцянки пропіарити дає результат.
Чи спілкувалися ви з Укренерго щодо створення енергоострова? Адже вони повинні розуміти, хто скільки вироблятиме електроенергії, скільки є систем зберігання, щоб балансувати енергосистему?
Пригадую, на одному з форумів презентували кількість завезених і навіть вже підключених до генераційних установок в Україні. Їх загальна потужність становила, здається, 50 МВт. Укренерго каже: “Ми їх не бачимо, у нас їх немає”. Бо вони переважно працюють або на самозабезпечення, насамперед котельні, або як резервне живлення, не працюючи в мережу. Тому тут справді важлива комунікація з Укренерго.
Маленьким громадам важко працювати на енергоринку самостійно. У нас немає фахівців, які розуміють, що таке енергоринок і як з ним працювати. Зарплата спеціаліста такого рівня – кілька тисяч доларів – маленька громада не може собі цього дозволити. Тому у нас є партнерська угода з Енергетичною компанією України. Це державне підприємство, яке є найбільшим балансуючим підприємством на енергоринку. Ми працюємо з ним, адже ситуації бувають різні. Наприклад, взимку у нас зупинилася когенераційна установка – були недопрацювання виробника, через які обладнання не було готове до роботи в сильні морози. Тож потрібно було дещо змінювати. В результаті, ми не змогли віддати в мережу заявлений мегават.
Якщо не вмієш працювати з енергоринком, то в такій ситуації ти не лише не заробиш, а ще й потрапиш на штрафи. Тому важливо мати потужного партнера.
Яким чином захистити вже збудоване від ворожих атак?
Повністю – неможливо. Ми усвідомлюємо, що їх агентура розташована по всій Україні. Так, ми намагаємось будувати фізичний захист там, де це можливо, і той, який можемо собі дозволити фінансово. Тобто інвестиції в розподілену енергетику – це не всі витрати. Потрібно інвестувати в захист, створювати певні перешкоди, РЕБи, допомагати Збройним Силам, адже головна надія – на нашу протиповітряну оборону, мобільні групи чи дрони-перехоплювачі. Все це не є гарантією або страховкою від того, що вам не прилетить. Є випадок Чорноморська, який не встиг на сесії навіть від донора передати сонячні панелі, а по них уже прилетіло.
Чому важливо розвивати розподілену генерацію? Бо якщо у вас 10 когенераційних установок, і одна з них постраждала, ви втрачаєте лише 10% генерації. На 90% ви ще якось можете балансувати, робити певні графіки, і ці 10% можна швидко відновити. Якщо у вас одна велика ТЕЦ, то від одного удару ви можете втратити всі 100% і відновлювати їх буде значно довше.
Тому розподілена генерація має свою перевагу, оскільки вона менш вразлива до знищення нашим ворогом. Але гарантій повної безпеки немає.
Чи очікуєте ви, що ваші інвестиції в розвиток енергетики принесуть Славутичу додаткові переваги, наприклад, зростання вартості житла чи релокацію бізнесу, який шукає місця з меншими ризиками блекауту?
Так, наразі бізнес звертає на це увагу. Є люди, які приїжджають жити в Славутич, особливо взимку саме через це. Люди бачать, що у наших школах можна навчатися навіть в укриттях, а не лише пересидіти тривогу, тому приїжджають з дітьми. Отже, всі ці інвестиції приносять свої плоди.
На жаль, саме безпекові питання гальмують багато проєктів. У майбутньому ми плануємо розвивати зелену енергетику, щоб сказати бізнесу: “Дивіться, тут повністю зелений слід вашого виробництва, завдяки цьому ви будете конкурентоспроможними на європейському ринку, тож приходьте до нас”. Це наша глобальна стратегія. Але в поточний період наші інвестиції в енергетику – це, перш за все, енергетична стійкість, а також економічна безпека нашого підприємства теплозабезпечення.
Більшість теплоенерго є збитковими через різницю в тарифах. Тому, коли ми надаємо своєму теплопостачальному підприємству інструмент для заробляння грошей, ми допомагаємо уникнути банкрутства. Інакше його доведеться фінансувати з міського бюджету.
Знаю, що в Європі є водоканали, які отримують 90% свого прибутку від виробництва електрики і лише 10% – від постачання води населенню. Вважаю, що це абсолютно реальна історія для України. Ми маємо потенціал з наших комунальних підприємств створити мікроенергокомпанії. Переконаний, що ми можемо швидко побудувати в Україні модель, до якої європейські громади йшли багато років.