Швець: У торговій війні я б на Китай не ставив
Багато економістів зараз оцінюють перспективи торгівельної війни США проти Китаю на основі макроекономічних параметрів. І в цьому є сенс
Якщо так оцінювати, то Китаю торба. Без варіантів. Обсяг накопичених проблем у Китаї набагато більший за США. Ну принаймні зараз. Як там далі глобалізація буде вигрібати, — це ще питання. І як там вигрібати США буде, — також питання. Може і вигребе. Варіанти є. А от у Китаю варіантів, ну, суто економічних, не дуже багато. Потрібні ринки збуту, а їх небагато. А далі нарощувати внутрішній не дуже і можливо. В смислі будуть, але не врятує. Або капітуляція з втратою обличчя, або упиратися рогом до талого.
Є ще геополітичні варіанти. Наприклад, союз країн в регіоні. І Китай відповідно каже всім, що поки Сі живий, Китай згодний бути найбільшим, але не першим. А майже рівним. Експансія у морі закінчується. На Тайвань закривають очі. Кімів на підсос, у Китаю є можливості, і Росія не сильно врятує. Ну, і далі йти до Філіппін(ну, це можливо), Японії (дуже складно), Південної Кореї (якщо Кімів налякати, то легко), Вʼєтнаму (дуже образливо для Китаю) та інших і казати, хлопці, я всьо поняв, простітє, давайте якось вигрібати тут в Азії самостійно. Кроки в цьому напрямку є, але чот вірю слабо.
Інший геополітичний варіант — йти до Європи. І бонусом у кошику мати арабів, Середню Азію та Латинську Америку. Європі треба казати — давайте ми прикинемося нормальними й будемо поводитися якось інакше. Якось. Словом, ми у ваш бізнес входимо як люди, а не як завжди. А ви у наш, як бажаєте, входьте, все одно не дуже вийде. Міняємо ваш ринок на щось. Бонусом: чули у вас проблеми з Путіним? Будемо проводити маневри та навчання на російському кордоні кожен рік, а у випадку чого біля країн Балтії, висунемо на російський кордон тисяч 500 війська. З натяком, що дійдемо до Якутська за три дні. Точніше, за три місяці, бо доріг там нема, але то таке. Ну, і з Україною якось допоможемо. Якось. Можемо відновлення розполовинити, але підрядники наші. А на Тайвань вам доведеться закрити очі, але з нас гарантія, що чіпи у вас будуть. І тільки у вас. І у нас, але то вже вторинне, бо все у нас буде спільне на той момент. Віриться також не дуже, хоча простіше ніж варіант з союзом у регіоні. Повірте мені, це дійсно простіше. Китай там в регіоні всіх задовбав.
Ну і здається, що варіантів у Китаю нема? Ну, якщо упертися рогом?
Ну, не так щоб.
Проблема в тому, що США все ще демократія, а Китай нею ніколи не був. А це впливає. Подивіться на Росію хоча б. Ронін нормально написав, що за часів Єльцина прорив з вокзалу Майкопської бригади – це менше трупів, ніж зараз за день війни. І нічого. Всім пофіг. А тоді був скандал. Величезний. А зараз нігугу.
І про це всі якось забувають. Не будемо про соціальний кредит та тотальне слідкування. Не дуже воно поки ще працює. Давайте про те, що працює.
У Великому Китайському Фаєрволі, який контролює китайській чєбурнєт, працює 50000 людей. І там весь інтернет навколо цього фаєрволу вибудований. Тобто вони не самі все роблять, там і ШІ, і контролі, і все. Контроль такий, що евфемізми вже на третю ступінь абстракції поїхали, якщо хочеш компартію лаяти. Анонімні акаунти? Не смішить. Їх нема. Ви просто не напишете пост зі словом, яке заборонене у китайській соцмережі. Воно просто не запоститься. І в переписуванні не відправиться. І проти цього є методи, звісно, мунспік китайців ще той геморой. Для некитайців. Але ці 50000 біороботів там не дарма свою пайку мають. Вони за півдня тренди хавають і все. Бан. Виїзд перевірки по адресу. Допит. Результат.
До них додайте ще трете управління військової розвідки НВАК. Там по кіберу ще пару десятків тисяч працює. Вони, звісно, по світу працюють, але їх завжди можна перемкнути на внутрішні проблеми. Пам’ятаю одного китайського письменника, який книгу дописував у Канаді (здається), фізично відключившись від інтернету. Бо ламали та стирали все.
Бонусом МГБ та МДБ. Це громадська безпека та державна відповідно. Спецполіція та чекісти. До них партія. Вона також величезна і досить організована. Чогось створити не може, а от контролювати та забаганки керівництва виконувати може. Китай без проблем, під час ковіду, тримав десятки мільйонів своїх громадян по домівках. Проблеми тільки через пару років почалися. І то, ну як проблеми. Бунтів не було. Жодного. Ну, в смислі повстань не було. Через пару років почали виходити на акції з білими аркушами. І, О БОЖЕ, хтось з протестантів навіть насмілився критикувати компартію. Ви уявіть собі. Страшне за мірками Китаю.
І такій традиції багато років. Китай примусово стерилізував сотні мільйонів жінок. Тепер хекають від того звісно, але тоді змогли. І стерилізували аж до 2015. Не те щоб сива давнина. Вже у сучасності.
Буде Китаю важко? Без сумнівів. Може він завалитися? Та може, ніхто там насправді не знає, яка міцність системи.
Але от мене як скептика Китаю, спитати хто протримається пару років, рейтинг Трампа (а ми ж про рейтинги в США ще говоримо) чи режим Сі? Ну, так я поставлю на Сі. Економіка в Китаї полетить у прірву. Так відбалансує, що нарід ще в села побіжить. А от про режим я такого сказати не можу. Якби Китай перший почав, тоді ще можливо. А так, як зараз, ну завжди можна буде пояснити. Навіть, як Путіну, придумувати нічого не треба буде. Послідовно воювали з підступним ворогом, ну він підступно і завдав удару. Що ми не вміємо тримати удар(не вмієте, але хто ж то визнає)?
Так що при оцінці параметрів торгівельної війни треба розуміти, що карти зараз викладає не Китай. Вони лише відповідають.
Яка там міцність компартійної системи, не знає і компартія. Але здається на пару років їх вистачить. Якщо піти на перемовини, то обличчя втрачає не тільки Сі, а і всі китайці. І вони це дуже добре розуміють. А Сі дуже добре розуміє, як контролювати китайців. Вміє відчувати. Ковід це довів. Перспективам Китаю стати першою країною світу — торба. Цю війну вони, здається, програють. А от битву з Трампом можуть і виграти. Десь Китаю доведеться піти на поступки. Або у союзах, або всередині країни. Якщо піде, то я б на Трампа не ставив.
А якщо не піде, то також би не ставив. Там 50 на 50, але в американців я вірю. А у китайців ні. Саме у народ. Знаєте чому? Бо для вас фото з Тяньаньменю типу перед танком — це символ. А китайська молодь навіть не знає, що це за фото і чому воно символ. Просто не знає і все.
Джерело
Про автора. Антон Швець, український блогер, телеведучий, публіцист і політичний діяч
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.