Цьогорічна зима довела, що існуюча «система захисту» української енергетики має критичні прогалини, а сама інфраструктура в нинішньому вигляді погано пристосована для роботи в умовах війни. Таким чином просто «замінити прокладку» не допоможе, а потрібно змінити всю систему та трансформувати її так, щоб вона не падала від кожного сильного удару. При цьому важливо перестати перекладати відповідальність за ці зміни на осіб, які глобально за це не відповідають, пише у статті «Як збудувати стійку енергосистему України, або Вибір між мега- та мініпроєктами» директор аналітико-дослідницького центру «Інститут міста» Олександр Сергієнко.
Так, нещодавно міністр енергетики Денис Шмигаль повідомив, що президент Володимир Зеленський «поставив завдання місцевій владі підготувати плани захисту енергетичної інфраструктури до наступного опалювального сезону». Однак, вказує експерт, тут виникає юридична колізія – президент може ставити завдання місцевій виконавчій владі, тобто головам ОВА/РВА, а от міські голови — це місцеве самоврядування і президенту вони не підпорядковуються.
Інший важливий момент – «плани захисту енергетичної інфраструктури» — це не одна компетенція і не один документ. Вони охоплюють військові ризики, за що відповідають військові і військові адміністрації. Є моменти, які стосуються стійкості міста – резерви, теплопостачання, генератори, мережі, укриття критичних вузлів, паливні запаси, логістика ремонту — і от це вже зона відповідальності місцевої влади.
«Тобто мер може і повинен робити багато — але називати все це одним словом «захист» і перекладати відповідальність у один бік — зручна спрощена картина, яка потім працює як алібі», – вказує Сергієнко.
Третій момент – так звані «плани захисту» міста та області мають подати до 1 вересня, але для їх реалізації перед опалювальним сезоном залишиться критично мало часу.
«Чому тут треба чітко розставити крапки над «Ї»? Тому що при будь-яких провалах центральна влада часто починає шукати винних «на місцях», – підкреслює експерт та вказує на історію із ситуацією в Києві, де президент та уряд гучно звинувачують мерію у бездіяльності заявляють про зусилля для вирішення ситуації, а мер прямо каже про критичні ушкодження та неможливість усунення їх у короткотерміновій перспективі.
Сергієнко додає, що з огляду на ситуацію, що склалась, держава виявилась неготовою до загроз, які спіткали нас цієї зими, а витрати на «захист» у багатьох випадках не дали очікуваного ефекту. І тепер під гучні заяви гарячково намагається латати дірки. Але питання підготовки до наступної зими тепер є ще складнішим.
«Про які «плани захисту» може йти мова, коли частина ключових об’єктів уже серйозно пошкоджена або виведена з нормального режиму? … Очевидно і інше: відновлені об’єкти можуть бути уражені вдруге, втретє і знову. Саме тому логічно говорити не про «плани захисту» в старій конфігурації, а про нову стратегію енергетики в умовах війни. Причому окремо — для генерації/передачі/розподілу електроенергії, і окремо — для теплопостачання міст», – підкреслює експерт.
Так, план — це перелік завдань до визначеної дати, а от стратегія — це визначення цілей і принципів: куди рухатися, що є пріоритетом, що прийнятно, а що ні. І тут принципова відмінність у баченні.
Україні, за його словами, потрібно визначити дві моделі:
- якою має бути система генерації/передачі/розподілу електроенергії, щоб бути найбільш стійкою у воєнний час;
- якою має бути система теплопостачання міст, особливо великих.
«Хто має це зробити? Очевидно, що не один чиновник «у кабінеті». Стратегію мають напрацювати фахівці – енергетики, інженери, економісти, безпековий сектор, а держава — затвердити, забезпечити ресурс, ухвалити нормативну рамку і виконати. І не в стилі «дати доручення до 1 вересня», а в стилі «взяти на себе відповідальність», – наголосив Сергієнко.