З моніторингових пабліків було видно, як росіяни готуються до приїзду генсека НАТО Рютте до Києва. Ну, і, відповідно, до перемовин 4-5 лютого
Хоча кого вони намагаються обдурити? Очевидно, що поки економіка Росії не ляже, доти Москва намагатиметься виторговувати собі місце за столом, де розподіляють сфери впливу.
Ця стратегічна мета Кремлем досі не переглянута. Тут рецепт простий: треба, щоб вони нарешті почали думати про власне виживання, а не про космічні плани з поневолення Європи. Півзаходів, як показують два десятки санкційних пакетів, досі недостатньо. Нафта знову росте в ціні, і хоч обʼєми продажів з Росії падають, цих грошей все ще достатньо, щоб протягом року-двох воювати у приблизно такому ж темпі. Але питання часу для Росії важливе, як і для нас. Бо можна витратити все, добитися загарбання Донецької області — і на порозі впасти в десятилітню кризу.
Читайте також: Як Росія маніпулює “духом Анкориджа”
Але вони вперто намагаються через війну в Україні відновити велич колишнього СРСР.
Путіну, схоже, просто начхати на витрати СВО, бо він вірує у свою удачу і зірку Трампа, який не дасть аж геть гепнутися Росії в яму. Бо злиденна Росія створить додаткові ризики — готова буде на все, аби її рятували. І тоді цим хтось напевне виявиться Китай. От і грає з Трампом у різні рольові бізнесові ігри.
Колись помічник Путіна Владислав Сурков казав: нам головне в погоні за успіхом не надірватися. Щиро бажаю їм разом луснути від гіперболізованої величі самих себе. А ще — від провалу “історичної місії”, яку Путін вигадав ще у 2007-му – фактичне повернення до Варшавського договору.
Найближчі дні будуть критичні для нас емоційно. Але і це ми пройдемо. Треба встояти.
Бажаю нашій делегації в Абу-Дабі успіху.
Джерело
Про автора. Віктор Шлінчак, голова правління Інституту світової політики
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.