Перспективи зміни режиму в Ірані відкривають величезний бізнес-проєкт у газовій індустрії глобального масштабу
Щодо війни в Ірані існує три можливі сценарії, якими може завершитися цей конфлікт:
- США та їх союзники відступлять перед терористичною державою, яка завдала шкоди регіону.
- Сторони формально домовляться про повернення до довоєнних позицій, але насправді Іран опиниться в складній ситуації, оскільки втратив значну частину озброєння та ресурсів.
- США та союзники розпочнуть наземну операцію в регіоні, перетворивши війну на затяжну.
Для РФ вигідний лише перший варіант розвитку подій та його модифікації. Вже в березні РФ отримає “свіже дихання” у вигляді збільшення доходів бюджету від зростання цін на нафту. У лютому “податкова ціна на нафту” в РФ становила приблизно 43-44 долари за барель, у березні вона може досягти 55-60, залежно від сценарію розвитку подій.
З одного боку, це негативно, оскільки з грудня по лютий РФ зазнала значних втрат від санкцій, торгового тиску з боку Індії та КНР, а також зупинки трафіку в рамках тіньового флоту. Березнева пауза дозволить Кремлю дещо поліпшити стан бюджету, що, безумовно, є негативним фактором.
Проте, навіть успішний березень не зможе суттєво допомогти російському бюджету, і в разі реалізації другого та третього варіанту стратегічні інтереси РФ будуть серйозно підірвані.
Тут є кілька факторів.
Іран в оточенні ворогів
Якщо ви поглянете на карту Ірану, то побачите, що він “оточений ворогами”. З Іраком в Ірану давні суперечки, що тривають ще з часів Саддама Хусейна. В Іраку залишилися живими ті солдати, які брали участь у кривавій ірано-іракській війні. Кувейт, Саудівська Аравія, ОАЕ та Оман наразі страждають від іранських атак. Вони автоматично стають на бік США та союзників. На Півночі – кордон з Туреччиною також під загрозою, оскільки він контролюється курдами, які прагнуть створити свою державу і, в принципі, є одними з найбільш ймовірних кандидатів на союзники США під час наземної операції.
Азербайджан хоча і стримано відреагував на “шахедний подарунок” від Ірану, проте почав стягувати артилерію до кордону з Іраном. У Афганістану давній конфлікт з Іраном через регулярні напади Талібану на іранські міста, де вони скуповували та вивозили продовольство з Ірану. Цей конфлікт триває вже сім років, і з виходом США з Афганістану він значно загострився. Відносини Ірану з Пакистаном більш-менш стабільні, але періодично на кордоні виникають сутички.
Єдина країна, з якою Іран наразі не має непорозумінь, – це Туркменістан, і саме через нього РФ може підтримувати Іран. Тож навіть без атакованих СА та ОАЕ в Ірану цілком достатньо ворогів для початку наземної операції.
Тактичний провал по нафті
На жаль, блокування Ормузької протоки та подорожчання страховки в 10-15 разів призвели до зростання цін на нафту. Ціна на нафту Brent за день зросла з 80 до майже 90 доларів. Трейдери не вірять у швидкий кінець війни, тому в торгах відбувся суттєвий зсув. На цьому фоні США дозволили Індії купувати російську нафту з танкерів, які застрягли в морі.
З позитивних новин: ціни на Brent та Urals – це різні ціни. Росія вступила в іранську війну з дисконтом до світової ціни нафти у 30 доларів США. Звісно, атаки Ірану на нафтову інфраструктуру ОАЕ цілком відповідають інтересам РФ, оскільки марки Urals та Dubai близькі одна до одної, і нафта з ОАЕ могла б цілком замінити російську нафту в Індії без зайвих витрат на переналаштування індійських НПЗ.
Проте, основна перевага поточної ситуації полягає в тому, що Іран не зможе довго тримати Ормузьку протоку закритою, і не лише через інтереси КНР, але й через те, що він сам залишиться в блокаді.
Якщо ж заглянути в майбутнє, то в разі реалізації другого сценарію розвитку подій Іран як експортер нафти опиниться в скрутному становищі. Тривала нафтова блокада, втрата озброєння та потреба в ремонті інфраструктури в промислових масштабах – всі ці фактори штовхатимуть Іран до значних знижок для покупців їх нафти, лише б за короткий термін поліпшити оборонний бюджет і вирішити питання продовольчої безпеки. Тому початковий ціновий тактичний провал на початку війни для Ірану може призвести до тяжкої економічної катастрофи і затяжного періоду низьких цін на підсанкційну нафту в майбутньому. Безумовно, головним бенефіціаром початку війни в Ірані стає РФ, але її тимчасова вигода з часом перетвориться на проблеми в міру завершення операції США на Близькому Сході.
Стратегічна газова мета
Перспективи зміни режиму в Ірані, зокрема за допомогою наземної операції, відкривають величезний бізнес-проєкт у газовій індустрії глобального масштабу. Іран є другою за запасами природного газу країною у світі.
Запаси природного газу в Ірані оцінюються на рівні 34 трлн кубічних метрів. Більше наразі лише у РФ, але їх запаси зосереджені в регіонах з важкими кліматичними умовами.
Після зміни режиму перед Іраном відкриваються можливості відразу за двома експортними напрямками:
- трубопровід через Туреччину до Європи;
- добудова гілки до газогону ТАПІ в Індію через територію Пакистану.
Обидва напрямки суттєво підривають російську монополію на газ в Євразії та стратегічно зменшують роль РФ на континенті.
Якщо розглядати три основні варіанти розвитку подій навколо Ірану, то мушу зазначити, що для України невигідним і вкрай небезпечним є саме перший сценарій, коли США втратять контроль на Близькому Сході. Проте з огляду на те, що Іран вже зараз оточений ворогами, такий сценарій малоймовірний.
Другий сценарій передбачає затяжний період дешевої підсанкційної нафти на Близькому Сході.
Третій сценарій несе для України важкий тактичний період високих цін на нафту через наземну операцію в Ірані, але у разі перемоги США економіка РФ отримає настільки потужний удар, що, ймовірно, підписувати Україні мирну угоду вже не буде з ким.
Який сценарій оберуть США – мені невідомо. Не думаю, що команда Трампа може дозволити собі поступитися інтересами США на Близькому Сході. Вибори в США також ускладнюють розгортання наземної операції, хоча вона все ще можлива через бажання помститися Ірану з боку курдів, СА та ОАЕ.
Отже, дуже ймовірно, що США працюватимуть над “дипломатичною перемогою”, в рамках якої ослаблений Іран знову на десятиліття відступить, зализуючи рани та латуючи бюджетні дірки своєю дешевою підсанкційною нафтою.
Джерело
Про автора. Віталій Шапран, фінансовий експерт, член виконавчого комітету Української спілки фінансових аналітиків
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.