Частина депутатів Європарламенту та провідні сталеливарні компанії закликали Єврокомісію скасувати винятки для імпорту російських слябів, які залишаються чинними в межах санкційної політики.
Нині ЄС фактично продовжує залежати від постачань напівфабрикатів з РФ, попри дію 18 санкційних пакетів.
За даними Єврокомісії, у 2024 році 63% імпорту слябів у ЄС припало на Росію: головними споживачами залишаються Бельгія, Італія та Чехія. Перехідний період, запроваджений 12-м пакетом санкцій, дозволяє продовжувати імпорт до кінця вересня 2028 року.
Головним бенефіціаром такого рішення є NLMK Europe – дочірня компанія російського “НЛМК”, яка має п’ять прокатних виробництв у Бельгії, Данії, Франції та Італії.
Європейські металурги критикують ситуацію. “Російські сляби переробляються в ЄС і продаються як європейська продукція за ціною на 50% нижчою від німецької. Це створює неконкурентні умови”, – заявив Гуннар Греблер, генеральний директор компанії Salzgitter AG. Аналогічну позицію озвучили в ArcelorMittal і US Steel Košice, зазначивши, що ринок має достатні альтернативні потужності.
У червні 2025 року 44 депутати Європарламенту надіслали лист голові Єврокомісії Урсулі фон дер Ляєн та голові Євроради Антоніу Кошті з вимогою ухвалити повну заборону імпорту російських металів. Подібні звернення неодноразово робили і галузеві асоціації, зокрема EUROFER та WV Stahl.
“Продовжуючи імпортувати російські сляби, ми підштовхуємо європейську промисловість до зупинки виробництва. Чи став імпорт з Росії важливішим за захист європейської сталі?”, – наголосив Денис Парейн, комерційний директор ArcelorMittal Europe.
Схожі публікації
Аналітики відзначають, що на тлі високих енергетичних витрат, зростання імпорту з Азії та тарифних бар’єрів у США, імпорт дешевих напівфабрикатів з Росії лише поглиблює кризу в сталеливарній галузі ЄС.
На думку експертів, Європейському Союзу необхідно ухвалити швидке й чітке рішення щодо російських слябів – або шляхом посилення санкцій, або через запровадження захисних тарифів.