Плани Вашингтона перекрити потоки російської нафти в Індію ставлять питання про те, що буде з мільйонами барелів. Поки неясно, чи наважиться їх забрати Китай.
У липні Росія постачала до Індії близько 1,7 млн барелів на день. Однак зараз державні індійські НПЗ знижують обсяги спотових закупівель в очікуванні офіційної позиції Нью-Делі. Що робитимуть приватні переробники – поки що незрозуміло.
Китай – головний кандидат, але не все так просто
Китай, ймовірно, стане основним напрямком для зайвої нафти. Пекін не визнає санкції і вже закуповує нафту в Росії та Ірану. Однак він побоюється надмірної залежності від одного постачальника. До того ж економіка Китаю наразі не показує високих темпів зростання, а переробка нафти обмежена внутрішніми факторами.
Крім того, президент Дональд Трамп уже погрожував посилити тиск на китайський імпорт російської нафти.
“Якщо хто і зможе це зробити, то це китайці, – вважає аналітик Sparta Commodities Ніл Кросбі. – Але якщо Трамп почне відкрито тиснути на Китай, чи варто йому взагалі зв’язуватися з цією сировиною?”
Наслідки для ринку: зростання цін і нестабільність
Якщо значний обсяг нафти не знайде покупців, світові ціни можуть піти вгору. За оцінками Capital Economics, дефіцит може призвести до зростання на 10-20 доларів за барель. Торговці повідомляють, що Китаю вже пропонують партії російської нафти Urals з поставкою в жовтні.
Китайські НПЗ традиційно віддають перевагу сорту ESPO з Далекого Сходу Росії, а також дешевій іранській нафті. За даними FGE і Kpler, Китай здатний переробляти від 400 тис. до 700 тис. барелів Urals на день. Однак навіть при зниженні цін це залишить на ринку значний обсяг зайвої нафти.
Конкуренція між сортами: якість і ціна
Сорти ESPO і Urals торгуються приблизно на 2 долари вище за світовий еталон Brent, але доставка ESPO обходиться дешевше. Іранська нафта, навпаки, коштує на 4 долари дешевше Brent.
Однак сорт Urals поступається за якістю – він містить більше металів. “Незалежним китайським НПЗ це не до смаку”, – каже аналітик Kpler Муюй Сюй.
Інші варіанти: Туреччина і сама Росія
Ще одним потенційним покупцем може стати Туреччина, яка зараз закуповує близько 6% російського експорту нафти. Але місцеві НПЗ можуть не впоратися з великим обсягом Urals. “Туреччина не захоче потрапити під торговий удар США”, – зазначає економіст Capital Economics Ніколас Фарр.
Обмежені можливості зі зберігання можуть змусити Росію самій переробляти або складувати частину нафти. За даними Rystad Energy, Росія може тимчасово розмістити до 100 млн барелів на суші. Також є потенціал наростити переробку на 500 тис. барелів на день до кінця року.
Однак такі зміни займуть час. Зайву нафту може бути тимчасово відправлено на зберігання – як це вже було на початку повномасштабної війни проти України 2022 року. “Якщо ціна відповідна – нафта потече. Але тепер виникає питання: хто наважиться це зробити?” – резюмує Кросбі.