Понад 190 млрд євро російських активів “сплять” у бельгійській фінансовій компанії Euroclear. Хоч вони приносять відсотки для України, однак Бельгія заблокувала масштабний план ЄС видати Києву кредит на 140 млрд євро під заставу цих резервів
Бельгійці вимагають гарантій, що не платитимуть за всі ризики самі, адже бояться, що юристи Кремля у міжнародних судах стягнуть все з Бельгії й навіть з відсотками. Чому Європі так важко розпоряджатися замороженими російськими активами, детальніше розповість Еспресо.
Що таке заморожені російські активи й скільки їх
Долари, фото: Freepik
Заморожені російські активи – це переважно суверенні резерви Центрального банку РФ, включаючи готівку, облігації, депозити та інші фінансові інструменти, заблоковані Заходом як відповідь на війну проти України.
Важливо, що ці активи не конфісковані, а лише “заморожені”, тобто власники не можуть ними розпоряджатися, але формально зберігають права на них. Тому вони й далі генерують прибуток від інвестицій, який накопичується на спеціальних рахунках.
Загальний обсяг таких активів сягає близько 300 мільярдів євро, з яких половина – резерви ЦБ РФ. Найбільша частка у Європі, це близько 210 мільярдів євро. Серед не-ЄС країн: Японія (28 млрд євро), Велика Британія (27 млрд), Канада (15 млрд) та США (4–5 млрд).
У ЄС активи розподілені у кількох країнах, зокрема, у Франції – 19 мільярдів євро, у Люксембурзі – 10 мільярдів, але найбільше є у Бельгії – 183 мільярди євро (86% від усіх російських державних активів в ЄС і дві третини світового обсягу). Вони зберігаються в бельгійській фінансовій установі Euroclear у Брюсселі, яка керує міжнародними цінними паперами. Бельгія також отримує податкові надходження від прибутків цих активів: 625 мільйонів євро у 2023 році та 1,7 мільярда у 2024-му, які частково спрямовуються на допомогу Україні.
У чому проблема: роки дискусій про використання
Кремль, фото: Getty Images
З перших днів повномасштабного вторгнення демократичний Захід, включаючи ЄС, G7 та союзників, ввів санкції, які заблокували транзакції з активами ЦБ РФ. Це було частиною пакетів санкцій ЄС, спрямованих на ізоляцію російської фінансової системи.
Активи заморозили для тиску на Кремль, щоб змусити припинити агресію та компенсувати збитки Україні. У своїх заявах G7 кілька разів підкреслювали, що ці активи залишаться заблокованими, доки Росія не заплатить репарації.
Однак дискусії про їхнє використання між союзниками тривають ще з 2022 року. Тому прогрес повільний через розбіжності. Більшість підтримують просту ідею, що “агресор повинен заплатити”, тому активи – це дійсно справедливий спосіб фінансувати оборону та відбудову України, зменшуючи тягар на українських та західних платників податків.
У травні 2024 року ЄС ухвалив модель “надзвичайних прибутків” (windfall profits), дозволяючи використовувати відсотки від активів для допомоги Україні. За цей час було здійснено декілька траншів Києву на суму близько 4 млрд євро. Модель “windfall profits” передбачає, що 90% йде на військову допомогу через Європейський фонд миру (EPF), 10% на відбудову через Ukraine Facility.
У жовтні 2024-го G7 узгодили 50 мільярдів доларів кредитів для України, забезпечених цими прибутками (США — 20 млрд, ЄС — 25 млрд, Велика Британія, Канада, Японія — по 5 млрд загалом). Механізм працює так: заморожені активи ЦБ РФ (переважно в Euroclear) продовжують генерувати прибуток (відсотки від облігацій, дивіденди). Цей прибуток акумулюється на спеціальних рахунках і використовується не для повернення власнику (Росії), а як застава для залучення кредитів на міжнародних ринках. Країни G7 видають Україні позики під низький відсоток (близько 1–2% річних), забезпечені майбутніми прибутками від активів. Повернення кредиту відкладено на післявоєнний період – Україна сплачуватиме лише після того, як отримає репарації від РФ (або активи будуть конфісковані). Якщо репарацій не буде – борг списується коштом заморожених резервів. Таким чином, це не подарунок, а кредит із відтермінуванням і гарантією.
Загалом за такою системою Україна вже отримала десятки мільярдів євро.
Однак сумніви щодо використання більшої частини заморожених коштів залишаються і вони пов’язані насамперед із юридичними ризиками.
Конфіскація суверенних активів може розглядатися як порушення принципу імунітету державних резервів, який захищає власність іноземних держав від примусового відчуження. У такому разі Росія, найімовірніше, оскаржуватиме рішення в міжнародних судах і вимагатиме повернення активів разом із відсотками.
Подібні випадки у світовій практиці траплялися лише після завершення воєн чи за рішенням Ради Безпеки ООН – як, наприклад, з іракськими активами після 1990 року або німецькими репараціями після Другої світової. Тому застосування такого механізму під час війни, що триває, створює небезпечний і юридично непередбачуваний прецедент.
Крім цього Європа боїться, що в такому разі може втратити довіру іноземних партнерів до своєї фінансової системи. Адже країни на кшталт Китаю чи Саудівської Аравії можуть вивести активи, спричинивши відплив капіталу. До того ж якщо напряму конфіскувати активи РФ, росіяни швидше за все зроблять аналогічну відповідь, хоч сума буде у десятки разів меншою (кілька мільярдів), однак це загострить ситуацію.
Зрозуміло, що українська позиція проста і зрозуміла – Росія має заплатити, тому ці гроші треба перевести на рахунки України.
“Коли Україна отримуватиме траншами ці гроші (заморожені російські активи – ред.) і вирішуватиме, куди вони підуть – на зброю чи на ще щось, ось це і є наша політична перемога. Дай бог, щоб вони (Європа – ред.) дотиснули з політичної до практичної реалізації цього. Вони дуже близькі”, – нещодавно зазначив презтдент України Володимир Зеленський.
Однак наразі Захід дотримується компромісу – не конфіскації активів, а кредити під заставу активів, які Україна поверне лише після репарацій від РФ.
Бельгійське “вето”, тиск ЄС та крайні терміни для України
Бельгійський прем’єр Барт Де Вевер з президентом Європейської Ради Антоніо Костою в Брюсселі, 2025 рік, фото: Вікіпедія
У жовтні ЄС наблизився до прориву в питанні більшого використання російських активів. Європейська Комісія запропонувала “репараційний кредит” на 140 мільярдів євро (близько 45 мільярдів щорічно у 2026–2028 рр.), забезпечений активами в Euroclear.
В цьому випадку схема така, що ЄС позичає гроші в Euroclear і видає кредит Україні, а Київ повертає лише після репарацій від РФ. Це не конфіскація, а “фінансова інженерія” з гарантіями ЄС. Але на саміті 23–24 жовтня в Брюсселі угода провалилася через позицію Бельгії. Прем’єр Барт Де Вевер заблокував план, вимагаючи юридично обов’язкових гарантій від усіх 27 країн ЄС (та G7) на розподіл ризиків. Тобто, якщо РФ оскаржить рішення і виграє у суді, Бельгія (як хазяїн Euroclear) не хоче нести весь тягар з можливим поверненням з відсотками чи банкрутство установи.
“Чи може цей план бути законним? Це дуже гарне питання… Чітких відповідей немає. Нас у будь-якому разі поховають у судових процесах. Це здається неминучим”, – відзначив Де Вевер, додаючи, що наразі такий варіант угоди “пахне конфіскацією”, тому він програшний.
Крім цього у Міжнародному валютному фонді “дедалі більше стурбовані” щодо стійкості боргу України. Як сказав Комісар ЄС Валдіс Домбровскіс, Захід не може просто “продовжувати надавати Україні позику за позикою”. Адже все важче буде залучити гранти від держав-членів у таких масштабах, коли кошти не повертаються через продовження війни.
Як відзначають у Politico, Франція, Німеччина та Італія найбільше хочуть, щоб Україна використала потенційний мегакредит для купівлі зброї виробництва ЄС. Однак це може завадити розраховуватися за американську зброю, тому поки й це питання є дискусійним.
Через тиск з боку Бельгії та кількох інших країн (Угорщина традиційно має “сумніви”), Єврокомісія закликала країни ЄС використати заморожені російські активи на користь України, кажучи, якщо вони не змусять Росію оплатити рахунки, їм “доведеться зробити це самостійно”.
“Зараз ЄС змагається з часом на двох фронтах. По-перше, до кінця березня в Україні закінчаться гроші. А по-друге, прийняття будь-яких рішень незабаром може стати набагато складнішим, оскільки Угорщина прагне об’єднати зусилля з Чехією та Словаччиною, щоб сформувати скептично налаштований до України альянс. Існує відчуття, що це або зараз, або ніколи. Це означає, що посадовці Комісії намагаються знайти делікатне балансування, щоб ухвалити план щодо активів”, – наголошують у Politico.
Прессекретарка Єврокомісії Паула Піньо сказала, що варіанти для подальшого обговорення “будуть незабаром на столі, щоб Європейська рада могла ухвалити рішення на цій основі”.
“Я думаю, що з цього приводу можна сказати, що це незвідані води, чи не так? Це сфера, де ми раніше не діяли. Тому, очевидно, це складне питання”, – відзначила Паула Піньо.
Наразі питання відкладене до 18 грудня, коли заплановане чергове засідання Європейської ради. Фактично, це крайній термін, оскільки Україна гостро потребує грошей для виживання в умовах чотирирічної війни, інакше у нас буде свій “шатдаун”.
“Якщо російські активи не будуть використані в найближчих два місяці на фінансування українського державного бюджету, в України немає грошей, крапка. Їх немає. Дефіцит українського бюджету на наступних три роки, за різними оцінками – дірка від 150 до 170 млрд доларів США”, – заявив Еспресо колишній прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк.