Російська нафта витісняється з ЄС – звідки надходять альтернативні поставки

До 2022 року Росія була одним із найбільших постачальників нафти і газу до країн ЄС. З початком повномасштабного вторгнення вона суттєво втратила позиції. Хто в Європі продовжує купувати російську нафту і газ, що допомогло знайти нових постачальників та які країни зайняли місце росіян – у матеріалі журналіста РБК-Україна Дмитра Сидорова.

Головне:

• Як зменшилася частка російських вуглеводнів на ринку Європи?

• Хто продовжує купувати російську нафту і газ?

• Як російське пальне замінили постачальники по той бік Атлантики?

• Чи зміг зріджений газ посісти місце традиційних трубопровідних поставок?

• Яка країна найбільше виграла від втрат Росії в Європі?

Повномасштабне вторгнення Росії в Україну у лютому 2022 року поклало початок санкціям з боку Європейського Союзу проти російських нафти і газу. За цей час вже було прийнято 19 санкційних пакетів. Вони зупинили імпорт російських нафтопродуктів, суттєво скоротили залежність Європи від нафти і газу з країни-агресора.

На початку жовтня посли країн-членів ЄС погодили план повної відмови від російських вуглеводнів до 2028 року, попри позицію Угорщини та Словаччини. Станом на кінець жовтня, як повідомляє агентство Reuters, готувалася юридична основа для реалізації цього плану.

Нафтовий гравець за кулісами

З 2022 року ЄС значно обмежив імпорт російської трубопровідної нафти та повністю зупинив поставки нафти з РФ морським шляхом. Через це частка Росії в структурі імпорту нафти в ЄС скоротилася із майже 29% у 2021 році до 2% у першому кварталі 2025 року. Експорт російської нафти до ЄС із січня 2022 року по серпень 2025 року (включно) зменшився з 3,8 до 0,2 млн барелів на добу, свідчать дані Київської школи економіки.

Санкціям майже вдалося витіснити російську сиру нафту з ринку ЄС. Були навіть скасовані виключення, які у 2022 році запроваджувалися для заводів російської приватної компанії “Лукойл” в Румунії. Єдині, хто продовжують вперто купувати російську нафту до сьогодні – це Угорщина та Словаччина.

За цими поставками стоїть одна компанія, яка володіє нафтопереробними заводами в обох країнах. “Це не Словаччина і не Угорщина отримують російську нафту, її отримує приватна угорська компанія MOL”, – пояснює РБК-Україна експерт з енергетичних питань Геннадій Рябцев.

І, за його словами, одразу виникає питання, а чому приватна структура отримує переваги, яких не має жодна інша європейська компанія, як на цю ситуацію дивляться антимонопольні відомства ЄС.

Маршрут російської нафти до Угорщини та Словаччини пролягає через територію України по нафтопроводу “Дружба”, який припиняв роботу через удари Сил оборони по нафтоперекачувальним станціям на російській території.

Фото: Угорщина та Словаччина продовжують отримувати російську нафту по нафтопроводу “Дружба” (Getty Images)

Київ вже давно виступає за зупинку цих постачань, але Будапешт та Братислава говорять, що в них немає виходу до морів, як і нібито можливості знайти альтернативу російській нафті з труби. Це не відповідає дійсності, говорить аналітик консалтингової компанії “НафтоРинок” Олександр Сіренко.

Наприклад, в Угорщини є можливість отримувати нафту по трубі із терміналу на узбережжі Адріатичного моря. “У них є трубопровід, яких виходить на морський термінал, він не такий потужний як “Дружба”, але все-таки альтернатива є”, – коментує експерт та наводить приклад Чехії та Австрії, які теж не мають прямого виходу до морів, але змогли замістити барелі російської нафти.

Ревний захист урядами Віктора Обрана і Роберта Фіцо російських постачальників пояснюється низькою ціною, яку вони пропонують. “Вони просто не хочуть злізти з дешевого, а дешеве зараз тільки у терориста“, – додає Сіренко.

Нещодавно, спільному бізнесу компанії MOL та росіян стала на заваді позиція США. В кінці жовтня адміністрація Дональда Трампа запровадила жорсткі санкції проти “Роснефті” та “Лукойла”. Цей крок змусив прем’єра Угорщини Віктора Орбана звернутися до Трампа з проханням зробити виключення для Угорщини, але Будапешт поки отримав відмову. Це питання стане предметом зустрічі Трампа і Орбана, яка запланована на 7 листопада.

Попри поставки для Угорщини та Словаччини, Росія втратила позиції ключового гравця на ринку нафти ЄС. У другому кварталі цього року найбільшими постачальниками сирої нафти до ЄС були Норвегія (15% у структурі імпорту), США (14%) та Казахстан (майже 13%). Також багато сировини постачається з Африки, Саудівської Аравії та Бразилії. Структура імпорту нафти до ЄС є досить диверсифікованою, йдеться у звіті Єврокомісії.

Ринок нафти давно є глобальним, тобто танкер у відкритому морі може бути перенаправлений в будь-який порт. “Вихід до моря робить дива“, – каже Сіренко та додає, що шлях на ринок ЄС однаково відкритий як для суден із Мексиканської, так і танкерів із Перської затоки.

Європейські компанії можуть вільно купувати нафту, наприклад, у найбільших видобувників – США та Саудівської Аравії.

Дизельне паливо із Техасу

На початку лютого 2023 року ЄС повністю відмовився від нафтопродуктів, які безпосередньо імпортувалися з Росії. Суттєвою проблемою залишаються нафтопродукти вироблені з російської нафти третіми країнами. Такими постачальниками є, наприклад, Індія та Туреччина. Трейдери роблять ряд фіктивних угод, в результаті яких з’являються швейцарська та кіпрська нафта чи швейцарські нафтопродукти, говорить Геннадій Рябцев.

“Європейці почали прикривати цю лазівку лише у 18-му та 19-му пакетах санкцій, згідно з якими вони не будуть купувати нафтопродукти, вироблені з російської нафти, незважаючи на кількість посередників між РФ та кінцевим трейдером”, – пояснив експерт.

Індійське паливо, вироблене значною мірою із російської нафти, замінило російські нафтопродукти на півдні Європи, говорить Олександр Сіренко.

“На півночі ЄС багато пропозицій зі США. Танкери відправляються з Техасу до хабу ARA (порти Амстердаму, Роттердаму та Антверпену – ред.), там паливо перевантажується на менші танкери і потрапляє на ринок ЄС”, – сказав Сіренко, додавши, що нафтопродукти від портів в Мексиканській затоці уже третій рік поспіль постачаються навіть на український ринок.

Фото: Європа отримує пальне, яке виробляється на НПЗ за океаном (Getty Images)

“Дизельне паливо із Техасу постачається в Україну і продається на наших АЗС“, – зазначив аналітик та додав, якщо американський ресурс вигідно везти навіть до України, то економіка поставок цього палива по Європі тим більше себе виправдовує.

Преміальний газовий ринок

У 2021 році Росія постачала газ до Європи аж п’ятьма шляхами – чотири трубопроводи та морем. З 2022 року до сьогодні (за різних обставин) були зупинені три газопроводи – “Північні потоки” в Балтійському морі, газогін “Ямал-Європа”, який проходить через Білорусь, та газогін “Уренгой-Помари-Ужгород”, яким російський газ транспортувався через територію України до початку 2025 року.

Частка російського трубопровідного газу у структурі імпорту ЄС у 2024 році у порівнянні із 2021 роком скоротилася з 40% до 11%, свідчать дані Європейської Ради.

На сьогодні Росія продовжує транспортувати газ до Європи лише одним газопроводом – Турецьким потоком, який проходить по дну Чорного моря та виходить на європейському узбережжі Туреччини. Споживачами цього газу є ті ж Словаччина та Угорщина, а також Сербія, говорить аналітик газового ринку компанії ExPro Consulting Михайло Свищо.

“Це єдиний маршрут трубопровідного газу, по якому йде російський газ. В цьому році обсяг транспортування буде становити близько 16 млрд кубометрів”, – сказав аналітик, додавши, що поставки за цим маршрутом з 2021 по 2024 рік зросли з 12,2 до 16,3 млрд кубічних метрів.

Росія все ще лишається значним постачальником зрідженого газу (англ. liquefied natural gas, LNG), який транспортується морем у спеціальних танкерах. Частка країни-агресора у структурі імпорту LNG до ЄС у другому кварталі цього року становила майже 13% (друге місце за обсягами), свідчать дані Єврокомісії. Цей газ має стати предметом наступних санкційних пакетів, переконаний Олександр Сіренко.

Проте, найбільшим постачальником зрідженого газу до ЄС стали США, їх частка у другому кварталі складала майже 58%. Це пов’язано з двома факторами. По-перше, США збільшують виробництво LNG, а по-друге Китай з лютого цього року повністю припинив купувати американський зріджений газ. “Ресурс, який не потрапив до Китаю, пішов до Європи, де є високий попит і ціни вищі у порівнянні з Азією”, – коментує Михайло Свищо.

Він прогнозує, що США будуть збільшувати свою присутність на європейському ринку газу. За цей ринок також хоче серйозно поборотися Катар, який планує у 2027 році ввести в експлуатацію потужний LNG-термінал. Ця країна Перської затоки, а також країни Африки (Алжир, Нігерія та Ангола) вже є значними постачальниками зрідженого газу до ЄС.

Саме поставки LNG замістили значне падіння обсягів російського трубопровідного газу. “Європейський попит на LNG виріс колосально”, – сказав під час конференції РБК-Україна “Енергія, що тримає Україну” голова трейдингу міжнародної компанії Axpo Ukraine Олексій Ластовець та додав, що будується велика кількість LNG-терміналів практично у всіх країнах, які мають вихід до моря.

Також значними постачальниками газу до ЄС залишаються Норвегія, Алжир та Лівія.

Експансія США на європейському ринку

І хоча у 2022 році ЄС втратив величезні поставки вуглеводнів з Росії, нічого страшного не сталося. Компанії швидко змогли знайти нових постачальників, адже розвинута морська інфраструктура Європи дає можливість отримати танкер з будь-якого куточка світу.

“Зараз досить складно сказати, звідки прийшов вантаж нафти чи газу. Це може бути американський трейдер, який везе малазійский газ, або швейцарський трейдер, який торгує саудівською нафтою”, – пояснює Геннадій Рябцев особливості міжнародного енергетичного трейдингу.

Більше того, європейський ринок – це ринок заможних споживачів, які готові заплатити вищу ціну. Присутність на ньому є бажаною для будь-якого постачальника, тому, наприклад, США ніколи не приховували свого інтересу збільшити свою присутність.

Фото: Останніми роками зріджений природний газ завойовує ринок Європи (Getty Images)

Компанії зі США почали експансію на європейський ринок з першими санкціями проти країни-агресора, коментує Олександр Сіренко. Вони навчилися видобувати багато вуглеводнів завдяки сучасним технологіям. На сьогодні США – це найбільша нафтовидобувна країна і найбільший експортер зрідженого природного газу у світі. “Американським компаніям потрібен збут, а тут росіяни самі віддали їм ринок Європи“, – додає Сіренко.

Країна-агресор втратила позиції, які вона десятиліттями вибудовувала у Європі за допомогою політичного лобізму, підкупу урядовців та відвертому демпінгу на ринках. “Я не хочу фантазувати, але це трильйони доларів на десятки років вперед”, – оцінює Сіренко розмір втрат для Росії.

Поки Кремль керується абсурдними імперськими амбіціями, його місце на ринку Європи займають гравці, які мислять раціональними категоріями та здоровими бізнес-інтересами.