Російська нафта в Дубаї: яку функцію виконує компанія Petraco Energies DMCC.

Компанія Petraco може бути пов’язана з РФ (фото з відкритих джерел)

Санкції на нафту проти РФ можуть обходитися через тіньові механізми, до яких залучена швейцарська компанія Petraco та дубайські посередники. Нові дані свідчать про те, як тіньовий флот допомагає агресору отримувати валюту через московські банки. Більше деталей — у матеріалі нижче.

Читайте також: Відбілювання агресора. Лобісти Qorvis підтримують “тіньовий флот” РФ у США, – експерти

Суть схеми на 3,5 мільйона

28 березня 2025 року, на четвертому році повномасштабної війни Росії проти України та третьому році дії цінової стелі G7 на російську нафту, у Дубаї три компанії підписали документ, який може стати прямим свідченням функціонування схеми обходу нафтових санкцій проти РФ. Так звана “Угода №12” була укладена дубайською компанією-оболонкою EDURC Company DMCC, російським ТОВ “Ойл Текнолоджіс” та Petraco Energies DMCC — трейдинговою структурою швейцарської Petraco Oil Company SA.

Документ стосувався фінансового зобов’язання на суму 3 537 785 доларів. Згідно з його умовами, Petraco Energies повинна була покрити цю суму від імені EDURC, сплативши її безпосередньо ТОВ “Ойл Текнолоджіс” як розрахунок за контракти на постачання нафтопродуктів. Кошти мали пройти через російські банки. Ціна розраховувалася за бенчмарком Platts ICE Brent зі знижкою 11,82 доларів за барель — стандартним дисконтом, за яким наразі торгується російська нафта після того, як західні покупці переважно відмовилися від неї.

Якщо розглядати угоду окремо, вона виглядає як звичайне фінансове врегулювання між трьома маловідомими компаніями. Але в контексті це є зовсім інше: письмове свідчення того, що швейцарська трейдингова структура з півстолітньою історією ще навесні 2025 року продовжувала переказувати гроші російським нафтовим постачальникам через банківську систему Москви, використовуючи дубайського посередника, щоб вивести транзакцію з-під західного контролю.

Читайте також: Свідки нафтових схем Путіна часто “випадають із вікон”, – Владислав Власюк

П’ятдесят років непомітності

Petraco Oil Company SA була заснована у 1972 році в Мілані. Протягом наступних п’яти десятиліть вона перетворилася на потужного гравця глобального сировинного ринку, щодня торгуючи понад 500 000 барелів сирої нафти, нафтопродуктів, сировини та компонентів для змішування. Від конкурентів Petraco відрізняв не масштаб, а профіль — або радше його свідома відсутність. Компанія надавала перевагу тихій роботі в менш досліджених коридорах між виробниками та кінцевими споживачами. До повномасштабного вторгнення Росії в Україну серед таких коридорів були й поставки, пов’язані з російською нафтою.

Для Petraco робота з токсичними російськими активами — це не новий досвід, а системна практика. Компанія вже фігурувала у гучних справах у Високому суді Лондона (зокрема у справі навколо Антипінського НПЗ та позовів, пов‘язаних із підсанкційним банком ВТБ). Юридичні суперечки щодо прав на вантажі та фінансові зобов’язання лише підтверджують, що трейдер роками був глибоко інтегрований у складну логістику російського енергетичного сектора.

Вторгнення РФ у лютому 2022 року змусило світ товарного трейдингу швидко переоцінити ситуацію. США запровадили санкції вже за кілька тижнів. Але нафтове ембарго ЄС мало набути чинності лише в грудні 2022 року, і Petraco, як швейцарська компанія, не була юридично зобов’язана діяти негайно. Протягом майже всього року, поки російські ракети вражали українські міста, Petraco та кілька інших європейських трейдерів продовжували законно купувати російську нафту, отримуючи надприбутки. Організація Global Witness повідомляла, що трейдери, готові залишитися на ринку, могли фактично заробляти на стрибках цін, спричинених вторгненням, а кожне нове постачання допомагало поповнювати російські державні фінанси.

Коли у 2022 році Global Witness та NPR звернулися до Petraco по коментар, компанія не відповіла. Жодної заяви, жодного зобов’язання згорнути діяльність, жодного визнання морального виміру ситуації.

У тісно пов’язаному світі сировинної торгівлі така тиша сама по собі є формою комунікації.

Чому саме Дубай

Petraco Energies DMCC працює з офісу Unit 1007, SABA 1, Jumeirah Lakes Towers — одного з основних комерційних кластерів Дубая. Компанія акредитована S&P Global Platts, що надає їй формальну роль у процесі визначення цінових орієнтирів для глобального нафтового ринку.

Вибір розмістити цю операцію саме в Дубаї, а не, скажімо, у Женеві чи Лондоні, свідчить про чітке розуміння регуляторної географії. Dubai Multi Commodities Center (DMCC), під егідою якого зареєстрована Petraco Energies, є найбільшою у світі вільною економічною зоною за кількістю зареєстрованих компаній. Вона дозволяє повну іноземну власність, не стягує податок на доходи фізичних осіб, майже не ставить запитань щодо корпоративних структур і забезпечує швидку та дешеву реєстрацію бізнесу. А ще влада ОАЕ свідомо вирішила не приєднуватися до цінової стелі G7 на російську нафту й не обмежувати торгівлю російською нафтою у своїй юрисдикції. Для будь-якого оператора, який прагне зберегти зв’язки з російським нафтовим сектором, не порушуючи західних правил, Дубай є цілком раціональним вибором.

Архітектура, яку документує “Угода №12”, безпосередньо випливає з цієї географії. ТОВ “Ойл Текнолоджіс”, працюючи з Москви, продавало нафтопродукти EDURC у Дубаї. EDURC накопичила борг в 3,5 млн доларів. Petraco Energies втрутилася, щоб погасити цей борг, спрямувавши платіж на рахунки в російських банках. Окремий контрактний додаток підтверджує, що EDURC купувала нафту в ТОВ “Ойл Текнолоджіс” на умовах FOB (російський продавець передавав відповідальність у порту завантаження) за тією ж знижкою 11,82 доларів до ICE Brent.

Прослідковується ланцюг: московський продавець, дубайська прокладка (EDURC), швейцарсько-дубайський фінансовий канал (Petraco Energies), російські банки. Кожна ланка побудована так, щоб її можна було легко відкинути як несуттєву. Petraco Energies не купує російську нафту — вона лише погашає борг третьої сторони. EDURC не є афілійованою структурою Petraco — це незалежна компанія. Російські банки не фінансують обхід санкцій — вони лише проводять звичайний міжбанківський переказ. А в кінці цього ланцюга російська держава отримує свої гроші.

Ключова ланка

EDURC Company DMCC — не та компанія, яка зазвичай привертає увагу. Вона не має вебсайту, не публікує жодних заяв і, окрім адреси в Preatoni Tower, Jumeirah Lakes Towers, практично не має слідів своєї діяльності у відкритому доступі. Наявні дані вказують на конкретну й обмежену комерційну функцію: виступати юридичним власником прав на вантажі, беручи на себе контрактні ризики, які виникають під час перепродажу нафти, та приховуючи кінцевих вигодонабувачів від прямого зв’язку з російськими ланцюгами постачання.

Найчіткіший опис цієї функції з’явився не в регуляторних документах, а в судовому процесі. GMP Energy — ганська нафтова компанія, яка створила спільне підприємство з Petraco Energies DMCC у Західній Африці — повідомила суду, що EDURC була “структурою, яку Petraco залучила для отримання прав на кожен вантаж”.

За версією GMP, Petraco включила EDURC у схему саме для володіння правами на вантажі та управління грошовими потоками. Коли GMP пізніше запросила незалежний аудит транзакцій, і Petraco, і EDURC відмовилися співпрацювати, залишивши без пояснень реальні витрати на фрахт, хеджингові комісії та фактичні ціни.

Ця модель добре знайома всім, хто вивчав масштабні варіанти обходу санкцій. Ланцюг ніколи не контролюється однією компанією. Відповідальність розподіляється так, щоб кожен учасник міг правдиво описати свою роль як обмежену та законну. Поважний західний трейдер забезпечує капітал і ринкову репутацію.

Одноразова дубайська структура бере на себе юридичні ризики. Російські контрагенти постачають товар. Російські банки переводять кошти. А коли виникають запитання, кожен учасник киває на інших.

Хто архітектор “мережі”?

Petraco та EDURC не діють ізольовано. Ширша мережа дубайських посередників, яка забезпечує рух російської нафти, має обличчя — і в грудні 2025 року ЄС назвав його ім’я. Етібар Ейюб, азербайджанський бізнесмен, потрапив під санкції Європейського Союзу за заснування та управління мережею компаній, через які російська нафта, зокрема від “Роснефти”, відвантажувалася та експортувалася з приховуванням її справжнього походження.

ЄС встановив, що мережа Ейюба контролювала значну частину суден російського “тіньового флоту”, систематично підриваючи Регламент ЄС № 833/2014. Велика Британія послідувала цьому прикладу з власним призначенням у межах того, що вона назвала своїм найбільшим пакетом санкцій проти Росії з перших місяців конфлікту, націлившись на 175 об’єктів у мережі Ейюба.

Читайте також: Україна синхронізувала з Британією санкції проти Росії

Bloomberg повідомляв, що мережа відіграла ключову роль у підтримці потоку сотень мільйонів барелів російської сирої нафти всупереч західним обмеженням. Представники компаній Ейюба тоді не відповіли журналістам на запити про коментарі.

Вага одного контракту

Три з половиною мільйона доларів — скромна сума для ринку, де окремі вантажі регулярно оцінюються в десятки мільйонів. Важливість “Угоди №12” полягає не в її грошовій вартості, а в доказовій цінності.

Вона може підтверджувати, що Petraco Energies у березні 2025 року підтримувала чинні та документально оформлені фінансові зв’язки з російськими нафтовими постачальниками, не згортала старі зобов’язання, а створювала нові та спрямовувала свіжі платежі на російські рахунки.

Вона демонструє, що закладена в цю мережу система ціноутворення — знижка 11,82 доларів до ICE Brent — відображає реальне становище російської нафти на ринку: формально витіснена із західних ринків, вона все ще продається й приносить прибуток.

Крім того, угода засвідчує, що Регламент ЄС 833/2014 — базовий інструмент європейських санкцій проти Росії