Російська економіка в кризі – наскільки її вистачить для ведення війни

ВВП Росії падає, а разом з ним нафтогазові доходи. Навіть військові заводи вже планують скорочувати персонал. Чи переживає російська економіка падіння, де режим Путіна може знайти додаткові ресурси та на скільки їх вистачить для агресії проти України – в матеріалі журналіста РБК-Україна Дмитра Сидорова.

Головне:

• Чи розпочалася у Росії рецесія?

• Чому військові заводи РФ вже скорочують працівників?

• Як просідає нафтогазовий сектор?

• Звідки Росія буде брати ресурси на наступний рік?

• На скільки років у Кремля достатньо грошей для агресивної війни?

Стан російської економіки

Росії дуже пощастило накопичити значні кошти у період високих цін на нафту, коли еталонний сорт Brent коштував вище 100 доларів за барель. Це було у 2003-2008, 2011-2014 роках і навіть уже під час повномасштабного вторгнення – в кінці зими – літом 2022 року.

ВВП Росії майже повторює графік ціни на нафту. З 2003 по 2021 рік (включно) він зріс у 4 рази – до 5,7 трлн доларів, свідчать дані Світового банку. У 2021 році російська економіка продемонструвала зростання на майже 6%, а вже за підсумками першого року повномасштабного вторгнення впала на 1,4% – це величина падіння реального ВВП, який враховує інфляцію, незважаючи на те, що номінальний ВВП зріс до 2,3 трлн доларів.

ВВП Росії перевищує 2 трлн доларів (інфографіка РБК-Україна)

Протягом 2023-2024 року росіянам вдавалося утримувати зростання реального ВВП на рівні вище 4%, проте 2025 рік показав справжнє економічне становище країни-агресора. За підсумками цього року, зростання ВВП Росії прогнозується на мінімальному рівні – 0,6% (оцінка Міжнародного валютного фонду) або 0,5-1,0% (оцінка Банку Росії від 6 листопада). Також центробанк РФ надав досить скромний прогноз на 2026 та 2027 роки – 1% та 2% росту ВВП відповідно.

Ріст ВВП Росії у цьому році впав у 4 рази (інфографіка РБК-Україна)

На початку цього року значним викликом для Росії була інфляція, офіційний показник якої у лютому-квітні перевищував 10%. Для її подолання Банк Росії підняв ключову ставку до 21%. З травня інфляція почала знижуватися і в червні центробанк почав політику зниження ключової ставки, щоб стимулювати економіку.

Росії вдалося трохи зменшити інфляцію з початку цього року (інфографіка РБК-Україна)

Криза неплатежів та особливості статистики

Основним драйвером росту російської економіки є військово-промисловий комплекс, тобто виробництво зброї для війни проти України. Частка ВПК у структурі російської економіки офіційно становить 8% (близько 160 млрд доларів на рік). Проте якщо врахувати дотичне виробництво, яке проходить за іншими статтями, то ця частка може становити 12% ВВП. “Це те, що вони зараз витрачають на війну”, – коментує РБК-Україна екс-радник президента з питань економіки Олег Устенко.

Зростання за рахунок виробництва зброї не пов’язане з інвестуванням чи споживанням в економіці, тому воно не несе благ зараз чи в майбутньому, адже більшість виробленої зброї йде на фронт. Зростання, яке демонструє російська економіка, згорає у вогні війни, каже головний консультант Національного інституту стратегічних досліджень Іван Ус.

В цьому році у росіян почав просідати навіть ВПК. В попередні роки багато воєнних заводів демонстрували високі показники за рахунок ще радянських запасів деталей та напівготової техніки. Вони її дороблювали та передавали Міністерству оборони РФ. З часом ці запаси вичерпалися і ресурсна база для нарощування виробництва суттєво впала, пояснює Устенко.

Основною проблемою державного сектору економіки РФ є криза неплатежів – Кремль дає державні замовлення на заводи, але не повністю або й зовсім не оплачує їх. Це призвело до дефіциту коштів на підприємствах і, як наслідок, скорочення робочого часу, переведення персоналу на чотирьох або трьох денний робочий тиждень та звільнення працівників.

Як приклад таких тенденцій Іван Ус привів завод “Россельхозмаш”, який виробляє трактори, та “Уралвагонзаводу”, який є основним виробником танків для армії Росії. Танковий завод, говорить експерт, навіть планує до кінця цього року звільнити 10% персоналу.

Загалом економіка Росії знаходиться в піке, каже Олег Устенко та додає, що на сьогодні Москва відрізана від міжнародного ринку капіталу та технологій. “Виправити стан російської економіки буде неможливо або занадто тяжко”, – вважає експерт.

Щоб правильно оцінити стан економіки РФ, треба розуміти особливості російської статистики – вона не може показати падіння, якщо воно навіть є. Кремль заборонив публікувати такі оцінки, розповідає Іван Ус. “Росстат” напряму підпорядкований Мінекономіки, міністр не підпише звіт, в якому будуть від’ємні показники. “Вони не можуть написати, що у них падіння, тому говорять про маленьке зростання”, – додає економіст.

Проте російські банкіри вже говорять про падіння економіки у першому і другому кварталах цього року. В теорії економіки, коли два квартали поспіль є падіння до попереднього кварталу, це називається “технічна рецесія” – вже не сповільнення, але ще й не повноцінне падіння. “Коли в Росії з’являються фрази про стагнацію, я не погоджуюсь. Діагноз для російської економіки станом на зараз – це технічна рецесія“, – переконаний Іван Ус.

Падіння нафтогазових доходів

Крім військової промисловості, у Росії починають просідати й інші важливі сектори, зокрема – нафтогазова промисловість. Доходи РФ від експорту нафти у жовтні впали на 2,3 млрд доларів у порівнянні із аналогічним місяцем попереднього року – до 13,1 млрд доларів. У листопаді прогнозується скорочення доходів бюджету РФ від нафти і газу на 35% у порівнянні із аналогічним періодом 2024 року.

12 листопада голова Служби зовнішньої розвідки Олег Іващенко доповів Володимиру Зеленському, що через падіння доходів нафтогазового сектору, за підсумками 2025 року РФ втратить щонайменше 37 млрд доларів надходжень до бюджету.

Фото: Російський нафтогазовий сектор демонструє падіння доходів (Getty Images)

“Працюють ефективно і звичайні санкції проти Росії, і українські далекобійні санкції”, – прокоментував Зеленський доповідь розвідки.

Фінансові показники двох головних нафтогазових компаній Росії – “Газпрому” та “Роснефті” також знизилися. Наприклад, за перше півріччя цього року в порівнянні першим півріччям 2024 року група “Газпром” (за Міжнародноми стандартами фінансової звітності) знизила чистий прибуток на 6% – до 983 млрд рублів, а “Роснефть” – аж у 1,7 рази до 245 млрд рублів.

Нафта і газ залишаються для країни-агресора опорою її економіки, їх роль навіть більша, ніж свідчить офіційна статистика (25-27% від ВВП). Ці галузі утримують купу суміжних галузей, бюджети цілих регіонів, говорить експерт на ринку газу, директор консалтингової компанії ExPro Геннадій Кобаль.

Зниження показників нафтогазового комплексу буде впливати на всю економіку РФ та значно ускладнювати процес планування бюджету, особливо коли ціни на російський експортний сорт нафти Urals падають до мінімальних значень – 36 доларів за барель, як повідомляє Bloomberg.

“Нафта дешевшає, санкції вводяться, ракети прилітають, будь-ласка, приймай і рахуй бюджет”, – сказав Кобаль в коментарі РБК-Україна та додав, що у росіян також просідає металургія, машинобудування та вугільна промисловість.

Джерела коштів на 2026 рік

Росії потрібні нові джерела коштів. Ззовні їх надають покупці російських енергоресурсів, металу, добрив та іншої продукції. Проте Китай та Індія купують російську нафту і газ зі значними знижками, поставки до індійських компаній здійснюються за рупії, при цьому центробанк цієї країни не дає можливості російським трейдерам обміняти рупії у долари, говорить Іван Ус.

Під тиском вторинних санкцій з боку США індійські компанії скорочують споживання російської нафти. “Якщо йде зменшення купівлі нафти з боку Індії, це означає, що в річному вимірі Росія може не дорахуватися від 30 до 50 млрд долалів“, – говорить Олег Устенко.

З іншого боку, вже є сигнали того, що Пекін буде зменшувати купівлю російської нафти, яка йде морським шляхом. Трубопровідну російську нафту Китай продовжить отримувати, говорить Устенко та наводить оцінку, що зменшення морських поставок позбавить Росію щонайменше 10 млрд доларів в рік. Також ЄС у наступному році планує скоротити споживання російських вуглеводнів приблизно на 5 млрд доларів в рік.

“Навіть в мінімальному розмірі, ми говоримо про 45 млрд доларів (у наступному році – ред.) – це буде мінус для Росії за рахунок реалізації нафти. Це буде головний удар, який буде нанесено”, – додав Устенко.

Разом з тим, Кремль ще має багато внутрішніх ресурсів. Одним із найбільших є Фонд національного благополуччя, який був накопичений в роки високих цін на нафту. З початку повномасштабної війни росіяни вже використали більшу частку його ліквідної частини (активів, які можна легко конвертувати у гроші). З початку 2022 року до 1 вересня цього року вона зменшилася у 2,3 рази – до 48,9 млрд доларів.

Фонд національного благополуччя РФ помітно впав з 2022 року (інфографіка РБК-Україна)

Зазвичай за рахунок запасів фонду закривався дефіцит федерального бюджету, проте в цьому році його активів вже не достатньо. Залишок ліквідної частини фонду становить 3,9 трлн рублів, а плановий дефіцит бюджету цього року – 5,8 трлн рублів, пояснює Іван Ус та робить висновок, що Росія або повністю витратить кошти фонду до кінця цього року або все-таки законсервує його і залучить інші джерела.

Кремль вже планує підняття податків (анонсоване зростання ПДВ з 20% до 22% з 1 січня 2026 року), постійно випускаються облігації внутрішньої позики під високі відсотки, а також можлива емісія грошей. Хоча з 2022 року Банк Росії й так збільшив грошову масу вдвічі – з 66,6 до 120 трлн рублів, а економіка вдвічі не зросла. Експерт додає, що можливі й більш радикальні сценарії – скорочення заробітних плат, зупинка індексації пенсій та заморожування банківських вкладів, які складають 71 трлн рублів.

Олег Устенко згадав ще про один інструмент, який є в руках центробанку РФ, – це зниження курсу рубля. Такий крок зробить всіх росіян біднішими, але він дозволить отримувати більше рублів із меншої кількості валюти, яка надходить ззовні, та закрити дірки в бюджеті.

На сьогодні курс рубля більш-менш стабільний (інфографіка РБК-Україна)

Незадіяні внутрішні ресурси не створять економічного дива, але допоможуть фінансувати політичні цілі Кремля, а політика для Володимира Путіна завжди була й залишається на першому місці, сказав російський політичний аналітик, який покинув РФ у 2014 році, Іван Преображенський.

“Економіка буде підпорядкована воєнній доцільності до тих пір, поки вона не впаде або Путін не передумає”, – сказав Преображенський в коментарі РБК-Україна. Аналітик поки не бачить таких економічних проблем, які б зупинили агресію. Тому постає питання, як довго у Росії вистачить економічного ресурсу продовжувати війну проти України на сьогоднішньому рівні інтенсивності.

Прогнози для російської економіки

Погіршення економічної ситуації буде збільшувати незадоволення місцевих еліт Росії. “Населення контролюється, а місцеві еліти будуть стимулювати різні дезінтеграційні процеси, по факту – це класичний сепаратизм”, – говорить Іван Ус та додає, що еліти будуть розуміти, що треба “сходити з потягу, який несеться у прірву”. Експерт прогнозує, що у 2026 році такі рухи вже будуть, а в 2027 році – вони проявлять себе у більшій мірі.

Якщо Кремль продовжуватиме війну проти України та буде задіювати радикальні інструменти, то їх економіка протримається один-два роки. “Три роки, я вважаю, це оптимістичний термін для Росії. Рік-два, а далі навряд чи їх економіка витримає”, – сказав Ус.

Дуже багато буде залежати від позиції Китаю. Якщо він продовжить тісну співпрацю з РФ, тоді Кремль має запас міцності вести війну, як він робить це зараз, на два роки. “Протягом 24 місяців вони зможуть так функціонувати”, – вважає Олег Устенко.

Якщо статус-кво буде змінений і Китай почне скорочувати купівлю російської нафти, тоді цей термін часу може бути звужений до 12 місяців, але навіть у такому випадку їх економіка не впаде, додає Устенко.

Економічні проблеми можуть ускладнити ведення війни, але не зупинять агресора повністю. В Росії розуміють, що при нинішньому стані речей, умовно, через два роки у них вже не буде таких можливостей для наступальних операцій, тому вони зацікавлені встигнути по максимуму за цей період.

“Буде збільшуватися рівень агресії, вони будуть намагатися змінити ситуацію в цій короткій перспективі – або протягом 24 місяців (з підтримкою Китаю – ред.) або за 12 місяців (при скороченні закупівель з боку Пекіну – ред.)”, – вважає Устенко.

Жорсткі кроки свідчать про те, що режим вже вичерпує свої ресурси. Чим більш абсурдними стають економічні заходи будь-якої автократії, а її політика агресивнішою, тим ближчою вона є до свого кінця. І режим Путіна не стане виключенням із цього історичного досвіду.