Росія залучає колаборантів та диверсантів за допомогою комп’ютерних ігор.

У центрі уваги міжнародних видань механізм відбору та вербування колаборантів і диверсантів РФ через комп’ютерні ігри, а також причини, чому план Трампа щодо послаблення Росії через венесуельську нафту стикається з труднощами

Про це та інші питання повідомляли світові ЗМІ 4 лютого.

РФ за допомогою ігор формує групи радикалів, які дестабілізують ситуацію в країні

“В Росії комп’ютерні ігри вважаються інструментом для досягнення бажаних психологічних налаштувань. Кремль прагне приборкати бажання воювати в країні, що зазнала нападу, після того, як агресія вже сталася”, – зазначив президент фонду INFO OPS Polska Каміль Басай в інтерв’ю Rzeczpospolita.

За його словами, насамперед йдеться про ігри, що базуються на розпаді держави. Вони демонструють специфічний профіль чутливості, за якого участь у таких симуляціях є в межах прийнятних соціальних норм. Творець сценарію або оператори, які спостерігають за гравцями, аналізують не лише результати гри, але й, перш за все, процес прийняття рішень. Таким чином, вони отримують унікальні дані про користувача, які неможливо здобути шляхом пасивного спостереження за соціальними мережами.
Ключові фактори включають поріг радикалізації, який аналізує реакції на екстремальні сценарії, такі як необхідність застосування насильства проти державних структур у грі; емоційну реактивність, що базується на тому, як гравці взаємодіють з іншими учасниками під тиском часу перед обличчям поразки чи перемоги; та деструктивну креативність, яка полягає у винахідливості в обході системних заходів безпеки в рамках сценарію, а також рівень радикалізації та рішучість у діях.

У РФ вийшла комп’ютерна гра в жанрі стратегії в реальному часі за мотивами війни проти України “Загін 22: ZOV”, фото: Центр протидії дезінформації

Отримуючи дані про гравців, РФ формує бази даних потенційних колаборантів. При цьому це класична агентурна мережа, а відібрані, радикалізовані групи, дії яких можуть свідомо або несвідомо підтримувати цілі російських операцій впливу в майбутньому.

“Протягом багатьох років ми та українська сторона досліджували, як росіяни відбирали антисистемні групи для співпраці в Україні, на окупованих територіях. Наше дослідження виявило багатоетапний процес відбору колабораційних груп розвідувальними службами Російської Федерації. Ключовим елементом цієї стратегії було використання цифрового простору альтернативного дискурсу (форуми, Telegram-канали) як інкубатора для антисистемних настроїв, – зазначає Каміль Басай. – Інструменталізуючи теорії змови та наративи, що кидають виклик громадському порядку (включаючи антивакцинальні рухи), створювалися цифрові “приманки” для картографування осіб з високим рівнем недовіри до інституцій та відрази до власної держави”.

Тобто йшлося не про виявлення гравців з проросійськими настроями, а загалом про коло осіб з надзвичайно радикалізованими поглядами, які після активної фази військової операції могли б стати готовим резервом кадрів для співпраці в умовах фізичної окупації території.

“У цій моделі ідеологія відходить на другий план, а на перший план виходить опозиція до існуючого державного та інституційного порядку, який потім контролювався агресором. Протягом багатьох років російські операції впливу використовували ці “антиістеблішментські настрої” як універсальне паливо для радикалізації.

Будь-хто, хто кидає виклик системі – незалежно від його початкової мотивації, чи то теорії змови, чи відрази до еліт — стає природним союзником агресора, оскільки їхні безпосередні цілі починають збігатися: дестабілізація та делегітимізація структур держави, – пояснює Басай. – В результаті, колабораціонізм виникає не лише з прийняття позицій, сприятливих для Російської Федерації, а й з бажання зруйнувати власну систему, що робить такі групи надзвичайно ефективним інструментом на підготовчому етапі та етапі окупації”.

Венесуельська нафта є основою плану Трампа щодо РФ, але з цим є проблема

“Президент Дональд Трамп цього тижня уклав угоду з Індією, яка запровадила просте математичне обчислення: Америка різко знизила мита на індійські товари, Індія припиняє купувати російську нафту на користь венесуельської та американської сирої нафти, Росія буде позбавлена основного клієнта та джерела фінансування війни в Україні. Реальність не така проста. Венесуельська операція з нафтою ще не на повну потужність, а Індія не може просто так відмовитися від Росії”, – пише Девід Голдмен у статті для CNN.

Він зазначає, що саме закупівлі російської нафти Індією та Китаєм мають вирішальне значення для підтримки російської економіки на плаву. І саме венесуельська нафта за характеристиками максимально схожа на російську – вона ідеально підходить для виробництва мазуту, дизельного палива, асфальту та інших похідних, необхідних стрімко зростаючій економіці Індії. Натомість американська нафта чудово підходить для виробництва бензину, але не більше. А індійські нафтопереробні заводи добре підходять для переробки нафти венесуельського типу.

Нафтопереробний завод Reliance Industries в Індії, фото: Reliance Industries Limited

Однак проблема полягає в тому, що Венесуела видобуває лише трохи більше 1 мільйона барелів нафти на день, переважна більшість якої постачається її найбільшому споживачеві – Китаю.

“Навіть якби Венесуела відправляла 100% своєї нафти до Індії, це не компенсувало б 1,5 мільйона барелів нафти, які Індія імпортує з Росії щодня. Венесуела має такий потенціал: вона розташована на найбільших у світі підтверджених запасах нафти. До приходу до влади соціалістичного уряду колишнього президента Уго Чавеса в 1999 році країна видобувала понад 3 мільйони барелів нафти на день. Але її інфраструктура давно зруйнована, і, на думку галузевих експертів, для повернення до цього рівня виробництва знадобляться десятки мільярдів доларів щороку протягом десятиліть”, – пише автор.

З іншого боку, хоча Трамп заявив, що прем’єр-міністр Індії Нарендра Моді пообіцяв припинити купувати російську нафту, це не може статися за одну ніч. Індії потрібно буде провести масштабну модернізацію інфраструктури, зазначив Роб Хаворт, старший директор з інвестиційної стратегії в US Bank Asset Management.

“Коригування глобального ланцюга розподілу поставок вимагатиме часу, особливо враховуючи різницю в часі транзиту між російським імпортом та імпортом з Венесуели для Індії”, – сказав Хаворт.

Індії також доведеться платити значну премію за російську нафту Urals, яку вона купує зараз. Російська нафта торгується зі значною знижкою — приблизно 16 доларів за барель — порівняно з ОПЕК або американською нафтою, що ускладнює для Індії вихід.

“Росія вже постраждала від падіння цін на нафту, а її економіка переживає труднощі через глобальні санкції. Висока інфляція та зростання боргу ще більше ускладнили життя росіян. Однак економіка російського президента Володимира Путіна ще не така близька до краху. Росії вдалося розширитися завдяки поєднанню збільшення виробництва, тіньових нафтових флотів та вищих податків. Втрата Індії як споживача нафти навряд чи завдасть фатального удару. Однак, послаблення продажів російської нафти може мати значення, навіть якщо Індія лише поступово відмовиться від російської сирої нафти”, – йдеться у статті.

Отже, венесуельська нафта ускладнить Росії фінансування війни в Україні, але на швидкий ефект розраховувати не варто.