Мова йде про китайських покупців нафти.
Російські й іранські продавці нафти почали між собою цінову війну, пропонуючи навипередки більші знижки для обмеженої групи китайських покупців. Про це пише Bloomberg, посилаючись на аналітиків та дані Kpler.
Метою є китайські нафтопереробні заводи, відомі як чайники, які купують ресурс, від якого відмовляються інші покупці. На них припадає чверть потужностей країни. Також вони залежать від квот на імпорт, встановлених урядом КНР. При цьому державні китайські НПЗ, як правило, уникали іранської нафти і останнім часом почали уникати російської.
Наразі Іран програє, бо постачання російської нафти до китайських портів у лютому (за перші 18 днів) зросли до 2,09 млн барелів на день. Це приблизно на 20% більше, ніж у січні, і на половину більше, ніж у грудні.
Водночас Іран експортував до Китаю близько 1,2 млн барелів, що приблизно на 12% менше, ніж за аналогічний період минулого року. У морі майже 48 млн барелів іранської нафти, порівняно з близько 33 млн на початку лютого.
Крім ціни, російська нафта також несе “відносно нижчий рівень ризику” для китайських покупців порівняно з іранською через оптимізм щодо потенційного припинення вогню в Україні, заявила Лін Є, віцепрезидентка із ринків нафти консалтингової компанії Rystad Energy.
Раніше західні ЗМІ писали, що одним з найпотужніших інструментів диктатора Владіміра Путіна сьогодні є нафтові танкери російського “тіньового флоту”, які щомісяця, попри західні санкції, проходять протоку Ла-Манш. Десятки цих суден перевозять нафту на сотні мільйонів доларів.