Робота в Україні – як змінилися запити роботодавців
Безробітні в Україні шукають роботу, якої немає.
На ринку праці існує разюча невідповідність між тим, кого шукають компанії, та тим, що готові пропонувати кандидати. Про це пише Олена Колеснікова, голова галузевої ради федерації металургів України, голова комітету зі сталого розвитку федерації роботодавців, членкиня НАЗЯВО, у статті – “Ринок праці 2025: чому бізнес не може знайти працівників, а безробітні — роботу”.
Авторка матеріалу посилається на аналіз ринку праці, який об’єднав два дослідження: «Зареєстроване безробіття в Україні: потреби, особливості, оцінки 2024–2025» та «Дослідження ринку праці 2024–2025: запит бізнесу, виклики та стратегія впливу».
Відповідно до аналізу, найдефіцитнішими є професії у сферах водопостачання (53% незакритих вакансій), охорони здоров’я (46,2%), енергетики (44,1%), освіти (40%) і в сільському господарстві (39%). Разом із тим 32% бізнесів планують наймати працівників 2025 року, щоб закрити вакансії. При цьому 31,7% роботодавців повідомили, що мали труднощі з пошуком персоналу торік. Найбільш відчутна ця проблема для малих і середніх підприємств. Однак опитування зареєстрованих безробітних свідчать, що лише 31% із них готові офіційно працевлаштуватися.
Серед найбільш затребуваних робітничих спеціальностей — очікувано трактористи (3 тисячі вакансій), електрогазозварники (1,9 тисячі), водії (2,6 тисячі), швачки (1,8 тисячі), слюсарі (3 тисячі вакансій).
“Водночас значна частина безробітних прагне реалізувати себе у сферах, які мають низький попит із боку роботодавців. Це створює замкнене коло: люди прагнуть до професій, які не гарантують зайнятості, але вони самі про це не знають. І замість системної переорієнтації та допомоги їм у розумінні професійного шляху ми спостерігаємо розчарування, зниження мотивації та втрату довіри до системи“, – зазначає вона.
Опитування показало, що сьогодні 67% роботодавців готові наймати людей з інвалідністю, 72% — ветеранів, 79% — внутрішньо переміщених осіб, а 56% роботодавців — людей віком 60+. Це свідчить про позитивні зрушення в культурі інклюзивності.
З іншими матеріалами авторки можна ознайомитися за посиланням.