Рідкісноземельні метали в Україні – що США шукають у наших надрах і які ресурси ми можемо продавати
Доктор геологічних наук, геоморфолог Олена Ремезова (фото: РБК-Україна/Віталій Носач)
Рідкісноземельні метали в Україні відкрили ще за СРСР, але їх дослідження фактично закинули. Втім, унікальних запасів у нас справді немало. Які цінні та рідкісні ресурси є в Україні і що з них може зацікавити США – в інтерв’ю РБК-Україна розповіла доктор геологічних наук, завідувач відділу корисних копалин Інституту геологічних наук НАН України Олена Ремезова.
Головне:
- Що таке рідкісноземельні метали і чому вони так цінуються у світі?
- Які з них є в Україні і де вони розташовані? Які з цих ресурсів цінуються найбільше?
- Чому при СРСР закинули вивчення цих ресурсів і яких технологій зараз нам не вистачає найбільше?
- Які цінні ресурси розташовані на окупованих територіях і чи вплине на деокупацію присутність американських компаній в Україні?
- На які цінні ресурси, крім рідкісноземельних, багата Україна і як це допоможе розвивати нашу економіку?
- Що Україні дасть співпраця зі США з дослідження і видобутку рідкоземів?
Які рідкісноземельні метали є в Україні і де вони розташовані
– Наскільки Україна багата на рідкісноземельні метали та інші важливі копалини? Чи справді ми маємо щось унікальне, що зараз цікавить світ?
– Що таке рідкісноземельні ресурси? Це 17 металів: важкі, легкі рідкісноземельні, плюс – скандій. Загалом назва “рідкісноземельні” – не дуже коректна: колись говорили про рідкісні метали, тому що вони зустрічаються нечасто, концентрації їх низькі.
Але основне їх значення і цінність в тому, тому що це вкрай необхідні для сучасної промисловості матеріали. Причому для промисловості не застарілої, а найновішої, з високою доданою вартістю. Це хай-тек, це “зелені метали”, які використовують в ecology-friendly технологіях (які мінімізують шкоду довкіллю – ред). Тому до них такий величезний інтерес.
– Скільки з цих металів є в Україні?
– В Україні є значні поклади рідкісноземельних металів, які важливі для сучасних технологій. Зокрема, скандій зустрічається разом із титаном у геологічних структурах на Житомирщині та Черкащині, а також у відходах видобутку урану. У Пержанському родовищі знайшли мінерали з ітрієм та ітербієм, а в сусідньому Ястребецькому – флюорит і циркон, які містять різні рідкісні ресурси, включно з лантаном, церієм, неодимом та іншими.
Східне Приазов’я має великі перспективи видобутку таких металів. Тут розташовані два головні родовища: Мазурівське й Азовське. Останнє – єдине в Україні комплексне родовище цирконію та рідкісноземельних елементів. У Кальміуській зоні ці метали пов’язані з породами типу сієнітів і гранітів, а в Південнокальчицькому полі – з церієм і лантаноїдами.
Петрово-Гнутівське родовище – унікальне навіть за світовими мірками. Його руда містить багато паризиту – рідкісного мінералу з церієм, що майже не трапляється в інших країнах.
У Новополтавському родовищі носієм рідкісноземельної мінералізації є мінерал апатит, який містить переважно лантан і церій, а також ітрій, самарій, європій, тербій, ітербій, лютецій. І цей список можна продовжувати: є ще ряд недовивчених проявів, які мають хороші перспективи щодо рідкісноземельних металів. Україна має ще багато малодосліджених ділянок із потенціалом для видобутку цінних рідкісноземельних металів.
– Наскільки досліджені і вивчені ці поклади?
– Основна карта, де показані вивчені рідкісноземельні метали України – це атлас, виданий у 2001 році і перевидали ще в Канаді англійською мовою. Його склав засновник нашого відділу, професор Леонід Галецький, двічі лауреат державної премії СРСР і України, який відкрив Пержанське родовище рідкісних металів. Мій земляк, Житомирянин. Ці карти стосовно корисних копалин пішли в розробку Національного атласу України. Зараз ми продовжуємо досліджувати ці ресурси.
Був прецедент, коли до нас приїхали консультуватися гірники з Південно-Африканської Республіки, розповідали, які родовища їх цікавлять. У них був з собою цей атлас англійською. Замовили його через інтернет на Амазоні. Це такий важливий науковий твір, який допомагає освоювати цю мінерально-ресурсну базу України.
На цій карті показана вся рідкісноземельна група, яка є в Україні. В основному ці ресурси сконцентровані на Приазов’ї. Частково – на півночі і в центрі України. На карті рожевим кольором виділено Український кристалічний щит – це багатоярусна тектонічна плита з різноманітністю кристалічних порід. Це обумовлено тим, що тут накопичувалися і застигали магми.
В Україні є значні поклади рідкісноземельних металів, які важливі для сучасних технологій, – Олена Ремезова
Тут також виділені лінійні зони. Професор Галецький їх вивчав і назвав мегазонами тектонічної активізації. Північноукраїнська зона йде далі на Білорусь, і якраз в місті зустрічі з Сущано-Пержанською зоною утворився цікавий рудний вузол. Це Пержанське родовище. Там є берилій і ціла низка рідкісних металів. Там є тантал і ніобій, які потребують дослідження, тому що на момент відкриття не було до них такого інтересу.
Є також рідкісноземельна група, де є циркон, флюорит, і саме вони є носіями малих домішок, які можуть бути набагато цінніші, ніж самі мінерали.
Пержанське рудне поле на Житомирщині – взагалі унікальне. Там нараховується вже до 150 різних мінералів, серед них є рідкісні. У цьому родовищі – дуже нетрадиційний носій берилієвої мінералізації – це гентгельвін. У світі взагалі – 20 знахідок цього мінералу. А тут – ціле родовище. І звісно, що його будуть розробляти.
Ліцензії на більшість родовищ на цьому полі видані інвестиційній компанії BGV. Єдине – зараз обмежено розвиток через те, що це фактично кордон з Білоруссю буквально за 17 кілометрів від родовища. По той бік кордону теж є берилієве родовище. Там, на відміну від наших бізнесменів, орієнтуються на російські технології. Але там нічого не рухається, бо Росія ніколи не відносилася до технологічно передових країн.
Друга зона – центральноукраїнська. Тут ще є система розломів і утворене досить цікаве родовище. Тут ціла низка родовищ: Азовське, Покровсько-Киреївське, Петрово-Гнутівське, Мазурівське. Вони перспективні і містять цілу низку рідкісних елементів, рідкісноземельних в тому числі.
– Судячи з карти, частина цих родовищ знаходяться в окупації.
– Так, ці території на жаль, окуповані. Також під окупацією – Шевченківське літієве родовище. Але значна частина залишається по центру України.
Але якщо тут будуть присутні американські інтереси, я думаю, що окупація швидко там зникне. Бо Штати цю вигоду не пропустять. Є різні цифри, за якими Китай контролює біля 60%, інколи вказують до 80% ринку світового ринку рідкісноземельних металів. Звісно, американцям це не подобається, і вони будуть шукати резерви для поповнення свого виробництва.
Що дасть Україні співпраця зі США і яких технологій найбільше не вистачає
– Чи реально було б таке, щоб США у співпраці з Україною по рідкісних металах вихопила якийсь відсоток ринку у Китаю? Чи про це не варто говорити, бо поклади у нас можуть бути не такі великі?
– Думаю, якщо не вихопити, то хоча б вже цю монополію пригальмувати – так, це реально. Хороші резерви у нас є, але треба над цим працювати.
Проблема в тому, тому що Україна роками технології видобутку рідкісноземельних металів не розробляла. Але про їх важливість свідчить той факт, що ще з 1939 року США намагалися створити стратегічні запаси цих металів. Приймали закони, які сприяли тому, щоб вони десь зберігалися, накопичувалися. Бо там ще в той період усвідомлювали, що це будуть основи для передових технологій, для промисловості. В Україні ж вони не вивчалися, не розроблялися.
– Чому в Україні їх не вивчали і не розробляли?
– Рідкісноземельні метали в Україні відкрили в радянські часи. Але тоді вся увага була на Росію, на Сибір. Лозунги були “Даешь БАМ”, і подібні. Росіяни почали розробляти свої рідкісноземельні метали, а наше Пержанське було загальмоване. Ми вивчали інформацію і виявили, що там досить непогані концентрації танталу, ніобію. Але тоді це ніяк не сприймалося, не заохочувалося. Були інші цілі. Вважали, що для України є чорні метали, вугілля, і досить. Ще титан додався в 50-ті роки.
Друга проблема – немає адекватних підрахунків запасів. В ті часи запаси рахували за радянськими методиками, класифікаціями, які в світі ніхто не розуміє.
Вже є міжнародні класифікації, і треба навчити вже молодих людей, як з цим працювати, як прораховувати ці запаси. Поступово наші провідні університети прийшли до того, що треба це робити. Також треба створювати комп’ютерні моделі, щоб це було сприйнято інвесторами. Це велика і вартісна робота.
І ще велика проблема – у нас в 90-ті роки була закинута геологія як така. Була потужна виробнича геологія, вчені все це вивчали і відкривали. Але потім фінансування скоротили. Мовляв, “ну, навіщо, ми все й так знаємо”. Але тут порушується головний геологічний закон: якщо ти щось видобув, взамін потрібне треба поповнення запасів. Кожне підприємство має так працювати, щоб у нього в розпорядженні було не одне родовище, а хоча б два-три. Тоді воно може мати якісь перспективи. А якщо одне вичерпали, то що буде далі?
Співпраця зі США принесе Україні технології і робочі місця, переконана науковиця
Не було стратегії, бо у нас геолслужба переважно займалася продажем ліцензій, якимись оформленнями. А у потужних геологічних служби світу є науковий компонент, спрямований на те, щоб мати інформацію, що власне є в тій чи іншій країні. Так працює американська геослужба. Якщо треба якісь цифри, ми дивимося їх сайт. Далі – так само британська, канадська, польська. Я думаю, якщо до цієї теми є інтерес, ми колись до цього теж прийдемо.
Колись через такі проблеми проходив Казахстан. Це теж багата на рідкісні метали і на титан країна. З розпадом СРСР звідти виїхали геологічні кадри, там почали запрошувати японців і китайців. Звісно, вже за зовсім інші гроші.
Ще один нюанс в тому, що 2005-го року кількість таких запасів у нас закриті для доступу, про них не згадують у пресі, в друкованих виданнях. Якщо подивитися довідники американської чи британської геологічної служби, то в графі “Україна” там стоїть прочерк.
– Чому у нас ці дані закриті?
– Можливо, ще залишалися радянські традиції. Можливо, не хотіли розкривати ці запаси з якихось іще міркувань.
– Можливо, через ймовірну корупційну складову?
– Ні, це абсолютно нереально, бо у нас для такого видобутку навіть немає технологій. Плюс – ці породи треба добре перелопатити, щоб дістати з них саме те, що потрібно. Наприклад, щоб видобути 20 тон скандію, треба перелопатити 2 мільйони тонн руди.
Також ці рідкісноземельні метали здебільшого залягають глибоко, іноді це близько 200-300 метрів. А копати кар’єри по 500 метрів – такого й у світі практично нема, тому треба інший підхід. Далі має пройти процес збагачення, яке теж відбувається різними методами залежно від мінералу.
– Яких технологій нам зараз найбільше не вистачає? Що можуть дати нам американські або інші закордонні компанії?
– У нас таких технологій фактично немає, нам потрібно все, що використовується із сучасного. Тут нам в нагоді стали б сучасні технології, переважно західні. З країн, які їх мають – Штати, Японія.
Якщо у нас буде ця співпраця зі США, вони принесли б сюди технології. Бо російський досвід ми не можемо брати не тільки з політичних міркувань. Там передового нічого й не було. В Росії займалися розробками, але в останні роки там все це в незадовільному стані. Якийсь час тому помер директор профільного закладу, який був ентузіастом цього напрямку. І на цьому все. У них ця технологічна проблема буде і буде далі.
Китайські технології нам також не варто застосовувати. В Китаї була проблема: коли там почали освоювати своє родовище, потім довелося виселяти цілі села, тому що було дуже велике забруднення. В центрі Європи такі речі робити однозначно не можна. Тому технології мають бути екологічно чисті, передові.
– Як ви оцінюєте потенціал співпраці з американськими компаніями? Що вони могли б принести – технології, інвестиції, досвід?
– Саме все це вони і можуть принести. Що дасть нас співпраця зі США? Технології експлуатаційної розвідки родовищ, підрахунки за міжнародними класифікаціями. І, звісно, робочі місця: фахівців за тисячі миль не повезуть, їх будуть наймати тут. Зараз в цій сфері робочих місць практично немає, а так – вони з’являться.
Також першим етапом ми зможемо довідатися, скільки у нас цим мінералів взагалі є. І, відповідно, розвивати далі виробництво, бо в нас його зараз просто немає.
Частина покладів рідкісноземельних металів розташована на окупованих РФ територіях України
Які рідкісноземельні метали найдорожчі й на які ще ресурси багата Україна
– Які рідкісноземельні метали вважаються найдорожчими на світовому ринку? Чи є вони в Україні?
– Вони, в принципі, всі цінні. Рідкісноземельні мають понад 400 різних застосувань. Я подивилася різні джерела, переважно зведення американської геологічної служби. Останні зведення там йдуть за 2024 рік. Опишу найдорожчі. Ось, наприклад, вартість оксиду тербію 99,9% чистоти – 810 доларів за кілограм. Причому це не найвища ціна, а середня, а часом і мінімальна. Дорого, бо цей компонент йде складовою лазерної техніки.
Оксид диспрозію з чистотою 99,5% коштує приблизно 260 доларів за кілограм. Він в основному використовується для надпотужних магнітів в різних виробництвах, і це в тому числі ядерні реактори.
Оксид неодима 99,5% чистоти – 56 доларів за кілограм. Він йде переважно для виробництва комп’ютерної техніки, для деталей турбін в енергетиці, для різні гібридні авто. Скандій високої частоти у вигляді 2-грамових дендритів (це такі кристалічні деревоподібні утворення) теж дорогий, 513 доларів за грам, а у сплавах – 360 доларів за кілограм. Він теж дорогий, бо використовується в авіації, для різних високоміцних сплавів. Інші коштують дешевше, кілька доларів за кілограм. Їх просто простіше видобути.
Ми, звісно, зможемо цим заробляти, якщо буде видобуток. Це дуже малі концентрації, тому тут гостро стоїть питання впровадження технологій. Бо, як я казала, часом для цього треба перелопатити кілька мільйонів тонн руди.
– Що ще з українських ресурсів найбільше цікавить іноземних інвесторів? Можливо, не тільки рідкісноземельні метали?
– У нас також гарні перспективи виходу на американські ринки з титаном, хоч це і не рідкісноземельні метали. Справа в тому, що Україна – одна з небагатьох країн Європи, яка може видобувати титан. З європейських країн його видобуває поки лише Норвегія, і більше ніхто.
Титан має дуже багато галузей застосування. У виробах з титану додана вартість дуже висока. Це військово-промисловий комплекс, це літаки, сучасні кораблі, це зброя. І взагалі будь-яке машинобудування потребує титану. Коли в нас почала втрачатися складова машинобудування, видобувати його стали менше.
Титан потрібен у галузі протезування. Бо імпланти – це теж титан. Коли я працювала в Житомирській політехніці, був масштабний проект з розробки імплантів. Наш університет винайшов методику, яка дозволяє покрити титан гідроксилапатитом. Це така речовина, яка дозволяє вживляти імпланти досить швидко. Автор методики – професор Іван Грабар. Але тоді це не впровадили. Попри всі спроби науковців це зробити, МОЗ наших колег не чув. Натомість ця технологія дуже зацікавила німців. Вже тоді казали, що імплантів треба багато, а зараз в Україні це більш ніж актуально.
А якщо поєднати видобуток титану і літію, можна отримати дуже потужні акумулятори для гібридних авто. В деяких місцях поклади титану в Україні співпадають з покладами літію, це одна смуга. Є розсипи титану на Житомирщині, є смуга вздовж Дніпра, Українська розсипна субпровінція. Також – в районі того ж Приазов’я. В меншій кількості розсипи є – на Харківщині, Сумщині. Можливо, не такі привабливі, але теж колись можуть бути використані.
Крім того, в титанових рудах містяться скандій, ванадій. А скандій, між іншим, міститься в тих сплавах, які використовуються американцями для виробництва літаків F-16 і F-35. Для виробництва літака його треба кілька сотень кілограмів, щоб зробити сучасні сплави, бо вони дають стійкість.
– Титану в Україні багато?
– Ходять різні оцінки. Ми вважаємо так: якщо порахувати запаси, плюс – ресурси, частку того, що недорозвідано і не вивчено, то це може бути і всі 20% світових запасів титану. По запасах вказують 7-10%. Росіяни завжди писали, що у нас 1%, що не є правдою. Правда полягає в тому, що найкраще російське родовище титану буде гірше за посереднє наше.
Якщо говорити про українське будівельне каміння, тут потенціал взагалі величезний. Це граніти і подібні породи. Нерудні використовуються для будівництва. На одній тільки Житомирщині – близько 300 кар’єрів, які це видобувають. Це гарні поліровані вироби, це оздоблення інтер’єрів і таке інше. Те, що гірше, йде на різну щебінку.
Наші лабрадорити – з іризацією різноманітної гами (гірська порода, вирізняється характерним оптичним ефектом іризації – переливами синьо-зелених, жовтих чи фіолетових відтінків на поверхні – ред.). Я подібне бачила в Скандинавії, коли була в Норвегії. Але рідко де ще таке є, бо немає таких родовищ в Європі, в основному тому вони у нас і купують.
Ці високоміцні породи насправді рідко де є. В Італії і НІмеччині, наприклад, їх майже немає. У нас менше мармуру. Є невеликі доломітові мармури на Житомирщині, є невеликі родовища в Карпатах.
В Україні є різноманітні декоративні і коштовні камені, важливими є щебінка, будівельне каміння, – Олена Ремезова
Щебінка – теж цінна сировина, і гадаю, її свого часу треба було переводити в стратегічну. Якщо подивитись на залізниці і взагалі на дороги європейської частини Росії, то щебінка там саме українська. Вона вивозилася туди, були спільні підприємства. І вже як почалася війна, на одному з підприємств на Житомирщині була дуже дивна аварія, коли пішло затоплення кар’єру.
Щебню для відновлення України знадобиться багато. В Житомирській політехніці на додачу до гірничої спеціальності ще відкрили будівельну. Це теж робиться з прицілом на те, що нам потрібна буде масштабна відбудова.
В Україні також є різні декоративні і коштовні камені. Вони, на жаль, у нас теж не всі вивчені. Казали, мовляв, “краще завеземо з Росії”. Власні запаси у нас не розроблялися, за винятком Волинського родовища, де є топази, берили, димчастий кварц. Але маємо ще кремінь, мармуроподібні онікси. І, звісно, всі ми знаємо про епопею бурштину. Добре, що спростили процедури видачі ліцензій.
Є компанії, які легально працюють і таким чином прославляють Україну, продаючи цю продукцію. Це Польща, це Катар, Дубай. Помітьте, зараз розмов про нелегальний видобуток бурштину практично немає. Частина компаній легалізувалися, хтось із майстрів, які робили картини з бурштину, повернулися з-за кордону, мають можливість тут працювати і заробляти гроші. Кажуть, що в країні війна, соромно не платити податки. Зараз нелегальних більше проганяють, там є більше контролю. А частину копачів, знову ж-таки, мобілізували до лав ЗСУ.
В Польщі видача ліцензій на видобуток бурштину теж спрощена. Там є один великий кар’єр, який розробляє велика фірма. Є дрібні на узбережжі Балтики, і там для цього було достатньо отримати дозвіл від міського голови Гданська. Є ліцензія – будь ласка, плати податки, видобувай і заробляй кошти.
Загалом, я думаю, що укладена зі США угода піде нам більше в “плюс”. Про що говорити, якщо технологій у нас не було, дослідження, оцінки запасів теж не були зроблені. А так – вони б просто й далі лежали під землею. Це не є добре. У нас перспективи непогані. Всі ці ресурси мають працювати для нашого народу.
Також угода про корисні копалини може залучити додатково і інші компанії – для переробки сировини і отримання нової продукції. Тобто це створення певних кластерів в регіонах. І це ще більше робочих місць.