РФ хоче пускати 1000 дронів за ніч: як Україні втримати лідерство у війні безпілотників
Війна дронів стала одним із ключових елементів російсько-української війни, кардинально змінивши сучасні бойові дії. Україна, яка на початку повномасштабного вторгнення здобула перевагу в цій сфері, зараз стикається з помітними проблемами, оскільки Росія активно нарощує виробництво. Щоночі українці це відчувають деталі дужче
Еспресо розповість, як дрони стали чи не найважливішим елементом сучасної війни, які проблеми для масштабування виробництва і можливі варіанти вирішення.
Чому війна дронів важлива для України
Дрони змінили сучасну війну, ставши не лише інструментом розвідки, але й тепер основною ударною силою. Російську-українську війну часто називають “першою війною дронів”, а за словами начальника штабу сухопутних військ Франції, генерала П’єра Шилля, дрони зараз відповідальні приблизно за 80% руйнувань у війні.
Вони дозволяють вести високоточні атаки з мінімальними витратами, знищуючи дорогі цілі, такі як танки чи системи ППО. Наприклад, FPV-дрон вартістю кілька сотень доларів може знищити танк вартістю кілька мільйонів. Та ще важливіше в умовах війни на виснаження – дрони здатні ефективно протистояти ворожій піхоті. Хоч російських окупантів в рази більше, однак завдяки великій кількості дронів українські сили мають можливість їх стримувати та систематично ліквідовувати. Тим самим зберігаючи життя наших військових на передовій.
Особливо показова в цьому питанні є статистика. Якщо у 2023 році до 20% втрат противника у живій силі було внаслідок застосування дронів, що скидають боєприпаси, то у 2024 році – 65%. Ще більша цифра стосується техніки – від 65 до 75% ворожої техніки знищують дронами. Половина з цих всіх уражень припадає на FPV-дрони, які стали найефективнішим типом безпілотників у ЗСУ, повідомляв головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський.
Важливо відзначити, що для України, яка періодично стикається з дефіцитом артилерійських боєприпасів, дрони стали способом компенсувати “снарядний голод”. Вони забезпечують точність, економію ресурсів і можливість атакувати ворога на великій відстані.
Перевага у війні дронів означає не лише тактичну перевагу на полі бою, але й стратегічний вплив на економіку ворога. Адже українські дрони, атакуючи російські НПЗ та військові заводи, знижують експортні доходи РФ, а також їхні виробничі потужності. У підсумку це прямо пропорційно відображається на фронті.
Скільки дронів робить Україна та Росія
У 2022–2023 роках Україна мала стратегічну перевагу завдяки креативному застосуванню дронів та інноваційному підходу. Наприклад, українські БПЛА встановлювали рекорди дальності польотів, проникаючи на сотні кілометрів у тил ворога та атакуючи стратегічні об’єкти, як-от нафтопереробні заводи чи військові склади. Також українські морські-дрони змогли прогнати російський флот з західної частини Чорного моря. Крім цього сотні тисяч FPV-дронів допомагали стримувати просування ворога.
Те, що почалося як кустарне виробництво швидко набуло значних масштабів. Міністерство цифрової трансформації України повідомляло, що за два роки (з 2022 по 2024 рік) виробництво дронів в Україні зросло у 100 разів. У 2022 році обсяги виробництва становили всього кілька тисяч одиниць на рік (решту закуповували чи отримували від союзників), тоді як у 2023 році цей показник досяг приблизно 300 тис. одиниць, а у 2024 році виробництво досягло й випередило позначку у понад мільйон. Як повідомив президент Володимир Зеленський, минулого року Україна виготовила 2,2 мільйона FPV-дронів та 100 тисяч далекобійних БПЛА. Та ще важливіше, що Україна змогла розробити цілу палітру різноманітних дронів: морські-дрони, дрони-ракети, дрони-камікадзе, FPV-дрони, далекобійні-дрони, розвідувальні-дрони і кожна з позицій має кільканадцять найменувань, які активно застосовуються. А стосовно виробників дронів, якщо спершу їх можна було порахувати на пальцях, то тепер мова йде про понад 200 різних підприємств.
Однак Росія не стояла на місці. Росіяни теж усвідомили потенціал безпілотників і почали активно розвивати власну індустрію. Спершу вони закуповували іранські дрони “Shahed”, а потім налагодила їхнє ліцензійне виробництво та значно наростила випуск FPV-дронів.
Якщо у січні 2024 року російські війська застосовували близько 4500 FPV-дронів на місяць, то до жовтня ця цифра зросла до 13 тисяч, а загалом за 2024 рік було використано близько 100 тисяч таких дронів у зоні бойових дій. Крім того, Росія почала масово закуповувати компоненти з Китаю (до 80% компонентів) та навіть використовувати їхні заводи для розробки й виробництва нових ударних безпілотників, як кажуть у Reuters, що дозволило здешевити та прискорити виробництво. Дійшло до того, що влітку росіяни почали хвалитися, мовляв, виробляють 4 тис. FPV-дронів за день, але експерти спростували ці дані. Зокрема, військово-політичний оглядач Олександр Коваленко пояснив, що реальне щоденне використання FPV-дронів російськими військами становило тоді кілька сотень одиниць, а не тисяч.
На кінець минулого року російське виробництво FPV-дронів включало 54 виробників у 22 регіонах РФ, серед яких як великі оборонні підприємства, так і малі приватні компанії.
Як зауважив ще минулого року військовий експерт Defense Express Іван Киричевський в етері Еспресо, росіяни зосереджені не на технологічних вдосконаленнях своїх дронів, а на їхньому масштабуванні.
“Росіяни зараз зосереджуються на масштабах виробництва дронів. А масовість виготовлення передбачає технологічну простоту. Приписувати російським дронам якісь неймовірні характеристики не потрібно, це в них не передбачається. Дрон, який вартує кілька сотень доларів не зробиш супер технологічним. Проблема в тому, що цих “шахедів” та “гербер” занадто багато”, – каже він.
Особливо відчутним це стало останніми місяцями, коли чи не щоночі сотні російських шахедів перевантажують українську ППО, щоб згодом вдаряти ракетами та балістикою. З іншого боку, українські сили у відповідь також активізували свої удари по російських цілях. Як каже президент Зеленський: “Ми маємо дзеркально відповідати на всі загрози і виклики від Росії”.
Останніми днями багато інформаційного шуму наробила стаття The Economist, де пишуть, що минулого року Кремль виробляв близько 300 безпілотників типу “шахед” на місяць, однак зараз, за словами української військової розвідки, Росія планує збільшити виробництво безпілотників до 500 на день. А це означає, що “масові нічні атаки дронів в 1000 одиниць можуть стати реальністю”, наголошують у виданні.
Хоча водночас, як застерігає Костянтин Криволап, український авіаційний експерт, такі цифри можуть бути перебільшенням, бо російська збройова промисловість працює “на хвалькуватості та неправдивих повідомленнях”.
“Але очевидно, що ця кількість значно зросте. Навіть якщо Україні вдасться стабілізувати лінію фронту на сході, труднощі із захистом неба лише зростатимуть”, – пишуть в The Economist.
Натомість військовий експерт, співголова ГІ “Права Справа” Дмитро Снєгирьов в етері Еспресо висловив думку, що цифра у 1000 дронів за ніч “викликає сумніви і є нереальною”. Він вважає це інформаційною маніпуляцією, котра відірвана від реальних фактів.
Та варто відзначити, що ще у 2023 році уряд РФ затвердив “Стратегію розвитку безпілотної авіації до 2030 року і на перспективу до 2035 року”. У цьому документів мовиться, що за 10 років росіяни будуть щороку робити 1 млн дронів. З яких сотні тисяч можуть бути саме ударні дрони типу “шахедів”.
Думки експертів: чому ми почали програвати війну дронів
Як би там не було, але різні експерти галузі почали все більше роздумувати над питанням – як росіянам вдалося нас наздогнати, а в чомусь перегнати, та як зберегти лідерство у цій війні дронів.
Наприклад, керівниця Центру підтримки аеророзвідки Марія Берлінська у своїй колонці написала, що “росіяни обганяють в технологіях”. Вона каже, що ми поступово доходимо до моменту, коли РФ зможе запускати понад 1000 ударних БПЛА за добу.
“Загалом на кінець травня 2025 року ми починаємо все сильніше відставати в технологічній гонці. На низці напрямків ще зберігається паритет, але в основному росіяни дедалі більше попереду. Вони створили державну політику, залучили десятки тисяч провідних інженерів в архітектуру воєнної промисловості, доєднали сотні інженерних команд від партнерів з того ж Китаю, Північної Кореї, Білорусі тощо, вкинули сотні мільярдів доларів у RnD та компонентну базу. Ми намагаємося дотягувати на low tech, але дешеві, прості технології це тільки частина рішення. Потрібен стрибок на якісно новий рівень”, – говорить Берлінська.
Військовослужбовець, співзасновник Центру підтримки аеророзвідки та екснардеп Ігор Луценко також відзначив, що можливості Москви в різних сегментах галузі БПЛА зростають дуже швидко, водночас “у нас такого росту немає”.
“І це – тільки квіточки. Як відомо, росіяни збираються воювати з нами ще десятки років. Саме рішення з руйнації енергетичної, транспортної інфраструктур, великих і навіть середніх підприємств зараз розгортає проти нас РФ. Тисяча “шахедів” на добу, котру нам пророчать – це не тільки про фронт, це радше про тил. Економіка в тилу все більше під прицілом, фронт тримати буде все тяжче”, – каже Луценко.
Натомість директор зі стратегічних комунікацій одного з топових українських виробників дронів, що створює квадрокоптери “Генерал Черешня” Рудольф Акопян в ефірі Української правди сказав, що насправді українська сторона на технологічному рівні все ж таки “трішки попереду”.
“Росія перехопила ініціативу у швидкому масштабуванні окремих технологій дронів, діючи системно та ефективно. Наприклад, оптоволоконні дрони, які Україна тестувала півтора року тому, але вони одразу не прижилися. Натомість Росія масово розвинула цю технологію, викупивши більшість китайських потужностей і широко застосовуючи її на фронті. Те саме з “шахедами”: Росія зосередилася на одній технології, швидко нарощуючи її виробництво, не розпорошуючи ресурси”, – відзначив Акопян.
Експерти сходяться на тому, що час – критичний фактор. Тому, щоб остаточно не втратити перевагу, Україні варто кардинально змінити підхід до сфери. Перш за все, необхідна державна стратегія розвитку MilTech (військові технології), яка об’єднає Міноборони, Мінцифру, бізнес і науковців.
“Відповідь дуже проста й очевидна. Технологічну війну виграють великі виробництва й великі команди розробників. А великі виробництва й великі розробки – це компетенція великого бізнесу. У РФ держава і наближений до влади великий бізнес об’єдналися і створили масштабні виробничі потужності й численні команди інженерів. Великий бізнес — він і тільки він справиться з завданням перемоги в гонці озброєнь”, – каже Луценко.
Марія Берлінська також погоджується з цим, зауважуючи, що на “рішеннях з хобійного радіоринку ми і так зробили диво, бо тримались більше ніж три роки”.
“Але ці рішення все більше долаються системними, монументально-науковими проєктами об’єднаних російсько-ірансько-китайських інженерних команд. І якщо ми думаємо на рішеннях, зліплених з лайна і палок, протягнути ще кілька років війни, то це дуже погано закінчиться. Бо спершу ці рішення перестануть працювати, потім росіяни дадуть ще кілька “game changers”, а потім деморалізується армія і закінчимось ми”, – говорить Берлінська.
Вона наголошує, що єдине правильне рішення – це створення стратегії державної політики з розвитку військових технологій. “Це має бути питання номер один”, – додає вона.
“Зараз весь фронт технологічно тримається буквально на кількох тисячах інженерах і виробниках. Вся багатомільйонна країна. І буквально кілька тисяч людей. Їм необхідно максимально допомагати і паралельно навчати нових спеціалістів”, – пояснює Берлінська.
Рудольф Акопян з ТОВ “Центр дослідження безпілотних систем” відзначив, що для бізнесу досі є проблеми з прогнозованістю контрактів, а це створює значні проблеми для підприємців.
“Виробники дронів в Україні стикаються з проблемою непередбачуваності замовлень. Контракти з’являються хаотично: то немає фінансування, то раптово вимагають 100–200 тисяч дронів за 15 днів. Виробничий цикл, включно з постачанням комплектуючих із Китаю триває до 3 місяців, що унеможливлює швидке виконання таких замовлень. Компанії змушені закуповувати деталі за власні кошти, щоб уникнути простоїв. Для стабільного постачання дронів на фронт потрібні довгострокові контракти з чіткими графіками, які дозволять планувати виробництво та уникнути перебоїв”, – каже Акопян.
Що може зробити Україна
ракета-дрон “Пекло”, фото: gettyimages
Якщо підсумувати всі ці експертні думки, щоб зберегти та посилити свою позицію у війні дронів, Україні необхідно впровадити певні системні зміни:
Довгострокові контракти та державна підтримка: Уряду варто забезпечувати стабільне фінансування та довгострокові контракти для виробників дронів. Це дозволить планувати виробництво, інвестувати в нові технології та масштабувати потужності.
Уніфікація виробництва: Можливо, слід зменшити різноманіття моделей дронів, зосередившись на кількох ефективних типах, як це роблять росіяни, щоб максимально наростити виробництво.
Співпраця бізнесу, освіти та влади: Напрацювати стратегію розвитку MilTech, щоб об’єднати державні можливості і технологічні центри з приватним сектором для збільшення кількості фахівців та виробництва своїх комплектуючих, щоб не чекати китайських поставок.
Протидія РЕБ та дронам: Розробка дронів із захистом від РЕБ, таких як оптоволоконні БПЛА, є пріоритетом. Україна вже почала виробляти такі дрони, але необхідно прискорити їхнє впровадження. Новим напрямком може стати штучний інтелект, впровадження ШІ для напівавтономних дронів може звести нанівець перевагу російських РЕБ. Крім цього розвиток дронів, що можуть збивати ворожі безпілотники теж має давати перевагу для посилення ППО.
Міжнародна співпраця: Тісніша співпраця з західними партнерами допоможе Україні вдосконалити власні розробки, а їхні кошти дозволять масштабувати виробництво, наприклад, за данською моделлю. Нещодавно Нідерланди виділили 500 млн євро на великий проєкт зі створення ударних дронів для України.
Експорт та економічна вигода: Дозвіл на контрольований експорт дронів (з урахуванням ризиків копіювання ворогом) може забезпечити додаткові кошти для розвитку галузі. З війною у нас закрили такий експорт і виробники озброєння неодноразово просили переглянути це рішення, щоб отримати додаткові кошти.