З початку 2022 року банки, що ліквідуються Фондом гарантування вкладів, отримали понад 1,4 млрд грн завдяки реструктуризації кредитів. Для позичальників це стало шансом закрити борги на пільгових умовах і врятувати кредитну історію, а для ФГВФО – джерелом виплат вкладникам.
Рекордні надходження: як ФГВФО повертає гроші боржників
Для багатьох боржників спрощені умови погашення кредитів, що їх пропонує Фонд, є можливістю вийти з проблемної ситуації з найменшими втратами, оскільки без погашення чи реструктуризації борг продовжує зростати та негативно впливає на кредитну історію позичальника.
Як повідомляє видання, левову частку активів збанкрутілих банків складають саме проблемні кредити.
Такі кредити Фонд гарантування виставляє на торги у системі Прозорро.Продажі за принципом “усі бачать усе”, а кошти від продажу та погашення є джерелом надходжень, з яких система гарантування вкладів виплачує кошти кредиторам збанкрутілих банків.
У той час як результати продажу нерухомого чи рухомого майна подекуди перевищують 100% балансової або оціночної вартості, для кредитів юридичних та фізичних осіб значно складніше знайти покупця.
“Перший фактор, що впливає на вартість кредиту, – це застава. Як засіб погашення кредиту вона впливає на його цінність. Отже, якщо є застава, то кредит більш цінний”, – пояснив економіст Олег Устенко.
Фахівець додав, що другий чинник, який впливатиме на вартість кредиту і, відповідно, на дисконт, за яким він може продаватися, – це термін, як довго цей кредит не обслуговується.
Читайте також: Заміна грошей в Україні: які купюри зникнуть і чи потрібно їх міняти самому
Без сенсацій та занижень. Чому лоти виставляють на аукціон десятки разів
Такі кредити, за якими боржники не здійснюють платежів 90 днів і більше або не здатні повністю повернути борг, є потенційно ризикованою інвестицією (так звані непрацюючі кредити, або NPL – non-performing loans).
Покупець купує ризик, час і витрати, в тому числі на стягнення боргу через суд.
“Переважна частка активів банків – це проблемні кредити з багаторічною прострочкою, які не мають очевидної інвестиційної привабливості і не цікаві покупцям. Саме тому їх реалізація потребує багаторазового перевиставлення на аукціони – інколи десятки разів – доки ринок не визначить прийнятну ціну”, – говорить директор департаменту консолідованого продажу активів ФГВ Олександр Кульчицький.
У цьому, каже експерт, немає жодної “сенсації” чи заниження вартості: кожен лот спочатку пропонується за максимальною ціною більшої з величин, оціночної чи балансової.
“Проте тільки її поступове зниження в умовах відкритих торгів дозволяє знайти реального покупця і зафіксувати об’єктивну ринкову ціну активу”, – додає Кульчицький.
Водночас, якщо право вимоги за кредитом, що виставляється на торги, забезпечено можливістю стягнення як застави будівлі чи бізнесу, аукціони проходять більш результативно. Подекуди з отриманням понад 70% конверсії (початкової ціни) активу.