Путін не наважиться на будь-яку ескалацію за кількох умов, – генерал Вольскі
Генерал бундесверу у відставці та голова Берлінської конференції з безпеки Райнхард Вольскі в інтерв’ю ведучому програми “Студія Захід” Антону Борковському на телеканалі “Еспресо” розповів про продовження підтримки України, можливості РФ піти на агресію проти країни НАТО та відданість Дональда Трампа Європі
Ситуація надзвичайно серйозна. Ми розуміємо, що існує низка індикаторів, які можуть свідчити про те, що росіяни готуються до тої чи іншої провокації, яка може мати військові наслідки. Зокрема, ми говоримо і про басейн Балтійського моря, ми говоримо і про порушення повітряного простору країн-членів НАТО на Європейському континенті. Ситуація доволі серйозна, але я хотів розпитати вас: ви відчуваєте, що ситуація може загострюватися, чи росіяни не наважаться перетинати якусь червону лінію?
Моє враження таке, що, в принципі, НАТО зараз вживає необхідних заходів, щоб бути більш пильним щодо гібридних загроз з боку Росії. І сьогодні вони мають зустрітися, щоб обговорити та розглянути додаткові методи для протидії цим загрозам.
Тому я думаю, що Росія відмовиться від подальших жорстких агресивних дій, особливо в плані порушень повітряного простору.
Ми маємо бути пильними і обережними, щоб запобігти новим загрозам з боку Росії.
Я просто хотів уточнити, чи вже ухвалено додаткові протоколи, за якими можна буде діяти. Дональд Туск, прем’єр-міністр Польщі, сказав, що є вже певне рішення. Якщо російська авіація порушує повітряний простір — значить, можна ці літаки збивати.
Так, звичайно, перш за все — кожна країна, незалежно від НАТО, має право захищати свій повітряний простір. Але краще робити це спільно, у співпраці з НАТО. Тому існують певні рішення щодо створення своєрідної стіни проти російських дронів. Деякі методи можуть бути секретними. Ми не повинні розкривати Росії занадто багато інформації про методи захисту території НАТО.
Але, звичайно, за офіційними заявами стоять деякі домовленості.
А як теперішня ситуація може відбитися на підтримці України? Розуміємо, що є два важливих моменти: це допомога фінансово українському бюджету і допомога з боку Європейського Союзу у закупівлі американської зброї. Так, йдеться про великі гроші, і, відповідно, хотів вас розпитати: чи є вже розуміння, що треба піднімати градус підтримки України, якщо ми хочемо швидко перемогти?
Безумовно. І сьогодні міністр оборони США Гегсет закликав країни НАТО та ЄС закуповувати американську зброю, високотехнологічну зброю, щоб постачати її Україні. Отже, ми бачимо певну непряму підтримку України з боку США, тоді як європейські партнери, ймовірно, придбають цю зброю, щоб передати її Україні.
Тож, це, по суті, угода, яка була укладена станом на сьогодні. І ми бачимо, що в другій половині дня контактна група на чолі з Великою Британією, Німеччиною та іншими державами, вирішуватиме, як це зробити й звідки взяти фінанси. Звичайно, будуть також поставки зброї з боку європейських країн для України.
Тому я вважаю, що сьогодні дуже важливий день для продовження надзвичайної підтримки України — і непрямої, коли ми купуємо зброю в США, і коли ми надаємо безпосередньо кошти.
Зараз обговорюється питання стосовно використання заморожених коштів Росії з метою допомогти Україні розвинути власну оборонну промисловість. Це ще одне питання, яке ми маємо обговорити і реалізувати.
Шановний пане генерале Вольскі. Ну що — ракети “Томагавк”. Ми розуміємо, що це символічна зброя; це зброя, яка викликає істерику у Кремля — і в військовому плані, і також у символічному аспекті. Але ці ракети потрібні Україні. Ну і розуміємо, що тривають великі, довгі дискусії, і значна частина тих дискусій є непублічною. Але, на вашу думку, чи є перспективи отримати їх? Можливо, в належній кількості. Йдеться не про кілька одиниць, але про кілька десятків ракет “Томагавк”.
По-перше, я вважаю, що це виключно рішення американського президента. Навіть якщо НАТО обговорить це питання, остаточне рішення про постачання ракет “Томагавк” в Україну повністю належить президенту Трампу.
Водночас ми знаємо, що Україна розробила власну крилату ракету “Фламінго” і покращує власні можливості у сфері високоточної зброї дальнього бою. Але, як я вже сказав, це матиме велике значення.
І я вважаю, що якщо президент Трамп вирішить надати “Томагавки”, Путін не піде на ескалацію.
А якщо говорити, наприклад, про готовність Путіна піднімати рівень ескалації? От, на вашу думку, які є ризики того, що рівень ескалації може дійти до рівня неконтрольованого? Так от — ваше бачення ситуації.
Ми вже дізналися, що коли Захід або Україна демонстрували силу — а Україна продемонструвала силу фактично на другий день після вторгнення Росії — коли ми демонстрували силу і готовність захищатися, Путін вагався з ескалацією.
Отже, що ми маємо робити: бути пильними і нарощувати наші військові сили в НАТО, підтримувати Україну, і, якщо ми це зробимо дійсно успішно, Путін не наважиться на будь-яку ескалацію або навіть вторгнення в одну з країн НАТО. Наразі я вважаю це дуже малоймовірним.
Але ми маємо бути пильними і маємо посилювати нашу готовність захищати себе. Це означає більше закупівель, більше навчань, більше сил, і якомога швидше.
Шановний пане генерал Вольскі, ми розуміємо, що Україна знає, що таке постійна ескалація з боку Росії. Регулярно росіяни завдають нам ударів дронами, ракетами. І ми розуміємо, що зараз готується дуже важкий, злочинний сценарій. Зокрема, росіяни готуються залишити нашу країну, наших співгромадян на морозі: вони вибивають всю нашу енергогенерацію і енергорозподільчі системи. Йдеться не лише про електрику, але й про газ. І, відповідно, ми готуємо також належну відповідь, коли ми говоримо про російську енергетику і російську нафтопереробку. Якщо говорити про готовність росіян завдавати нам тих жахливих ударів: як ви бачите і якою може бути реакція колективного заходу? Тому що морози насуваються серйозні.
Перше, звичайно, це те, що Росія продовжуватиме атакувати енерго- та електромережі, систему електропостачання, газову систему тощо, щоб, по суті, залишити Україну без тепла — що абсолютно незаконно і порушує всі норми права, людського та міжнародного права. Це перше.
Друге — ми повинні дати Україні можливість якомога швидше запобігати цим атакам. Це означає, в основному, більше протиповітряної артилерії, більше засобів протиповітряної оборони, більше засобів протидії дронам, а також, звичайно, право України наносити удари по військових цілях в Росії.
Крім того, Захід, особливо ЄС, повинні продовжувати надавати інженерну допомогу та підтримку, щоб забезпечувати роботу енергомережі й енергосистеми в цивільній сфері — зосереджуватись не тільки на військовій допомозі, але й на додаткових фінансових та будівельних ресурсах для України. Це абсолютно необхідно.
А як ви загалом оцінюєте російську систему протиповітряної оборони? Розуміємо, що Росія дуже велика держава, а засоби протиповітряної оборони вони зосереджують переважно навколо великих міст: це Москва, Санкт-Петербург, і, відповідно, навколо тих чи інших важливих об’єктів в військовому плані. Але є ще, наприклад, Ямальський хрест — тобто перетин трубопроводів, і так далі. Як оцінюють експерти з вашого середовища готовність російської інфраструктури витримати оці дальні удари, про які ми говоримо?
Перш за все, ще з часів Радянського Союзу, Росія завжди приділяла величезну увагу протиповітряній обороні в усіх сферах — набагато більшу, ніж це робило НАТО. Тож росіяни прикривали майже все у межах своїх збройних сил, але, ймовірно, не всю критичну інфраструктуру. Вони не можуть повністю захистити всю критичну інфраструктуру. Це тисячі кілометрів трубопроводів, газогонів, нафтогонів тощо. Тому вони не здатні прикрити все.
Я думаю, їхній головний пріоритет — це, по-перше, захист збройних сил, далі — критичної інфраструктури, тобто військової інфраструктури, і, звісно, енергетики. Але вони не можуть захистити все, тож змушені розміщувати значну кількість засобів ППО значно ближче, щоб прикрити свої війська.
Шановний пане генерал Вольскі, нещодавно відбулися надзвичайно складні і важкі перемовини на Близькому Сході. Ми говоримо про сектор Газа. Ми бажаємо успіху державі Ізраїль для того, щоб їй вдалося досягнути якогось всеохопного режиму — я не скажу миру, але припинення вогню і зниження рівня ескалації. Тобто все буде непросто, але президенту Дональду Трампу вдалося. Ну і ось президент Трамп обіцяє, що він зараз всерйоз займеться російсько-українською війною. Але розуміємо, що Російська Федерація — це не ХАМАС. І плани Путіна спираються і на підтримку Китаю. Які можливі дипломатичні сценарії ви бачите? І, загалом, чи можна взагалі говорити про те, що рано чи пізно можна буде досягнути того чи іншого переговорного, нехай і проміжного, результату?
По-перше, я не вірю, що Китай офіційно втрутиться у процес встановлення миру між Росією та Україною. Я думаю, що вони залишаться осторонь.
Кілька місяців тому Сі Цзіньпін заявив, що Росія не має програти цю битву. Так, він так сказав. Така ось заява.
Тому я вважаю, що США та європейські лідери мусять самі домогтися миру або припинення вогню, а потім якоїсь угоди. Сподіваюся, що американський президент дотримається своєї позиції, яку він зайняв, — “Я хочу, по суті, змусити Росію припинити цю війну”, — що, по суті, він і сказав. Тож, сподіваємося, він працюватиме над цим разом із європейськими партнерами.
Шановний пане генерал Вольскі, я хотів би уточнити: а є розуміння стосовно зміни і динаміки можливої зміни російської позиції? Тому що Путін розпочинав повномасштабне вторгнення з доволі абстрактними вимогами щодо України, і з доволі конкретними вимогами щодо Заходу. Щодо України він вимагав, так би мовити, щоб ми позбулися частини нашого суверенітету і опинилися підконтрольною територією. Від Заходу Путін вимагав демілітаризації Центральної Європи і повернення до старих кордонів НАТО. А от чи зараз з’явилася конкретизація чого хоче Путін? І, загалом, чи є розуміння того, що відбулося в Анкориджі, на Алясці, про що він говорив з президентом Трампом?
Так, ми можемо тільки здогадуватися, що сталося між Трампом і Путіним на Алясці. Однак, на мій погляд, після тієї зустрічі ставлення Трампа до Путіна значно змінилося, оскільки зараз Трамп в основному на боці Заходу — більше на боці Заходу, ніж на боці Путіна. Тому я сподіваюся, що ми на правильному шляху і залишимося на ньому.
Однак підхід Путіна до Заходу — як ви сказали, повернення Росії до колишніх кордонів, коли існував Радянський Союз — не змінився. Я думаю, що це його ілюзія, його історична теза, його історична мета: відновити Російську імперію в межах тих кордонів. І саме тому ми обов’язково маємо його зупинити.
Чому я розпитую про Анкорідж: ми розуміємо, що і Путін, і Дональд Трамп — це люди, які довіряють насамперед собі. Це таке їхнє егоцентричне сприйняття світу. І, відповідно, Дональд Трамп сказав, що Путін його підвів. Ми не знаємо в чому. Я не знаю, про що домовлялися, але це безсумнівно може вплинути на нашу з вами спільну ситуацію. Зокрема, ми говоримо про старий континент, про Європу, про Німеччину, про Польщу, про Україну, про Литву, Латвію і так далі. Тому що війна стоїть на нашому порозі.
Кілька днів тому я мав честь спілкуватися з Майклом Карпентером, нашим спільним знайомим, який свого часу очолював місію Сполучених Штатів в ОБСЄ. Перед тим він працював в Пентагоні і в Раді Нацбезпеки Сполучених Штатів. Майкл Карпентер мені сказав, що, на превеликий жаль, за його оцінкою ситуації, Сполучені Штати будуть зосереджуватись на Латинській, Південній і Північній Америці. І, відповідно, в цьому басейні Тихого та Атлантичного океанів.
Як ви бачите це?
Я думаю, що дійсно, можливо, Сполучені Штати Америки трохи більше зосередяться на Індо-Тихоокеанському регіоні
. Вони так і заявили, і, по суті, сказали, що Європа і європейці повинні самі займатися своїм континентом.
Звичайно, на даний момент існують зобов’язання НАТО, але я вважаю, що відбулася радикальна зміна в позиції президента США у прагненні сприяти розв’язанню війни проти України. Я думаю, що він дотримуватиметься цієї позиції.
Далі справа вже буде за тим як, власне, ми організуємо Європу та що робитимемо для підтримки України і її суверенного статусу в межах її кордонів. Тоді вже американці, можливо, трохи змістять свою увагу.
Як бачите, жодних відведень американських сил з Європи не відбувається. Всі вони тут. Можливо, навіть перекидаються значно далі на схід, ніж раніше. Тож відданість президента Трампа щодо безпеки Європи наразі стабільна і залишається без змін.
Водночас, це може змінитися, коли конфлікт буде врегульовано.