Оскільки вони взялись за дві протилежні задачі — одночасно розширити контрольовану територію та уніфікувати культурні практики населення, що перебуває під контролем
Питання: хто такі русскіє завжди було досить складним. За часів Єльцина йшлося про формування громадянської нації (росіянє). Прихильникам етнічного націоналізму (русскім) це не подобалось з чисто емоційних причин. Крім того, виникали сумніви щодо реалістичності цього процесу. Після 2000 року ситуація ще більше ускладнилась.
Спільноту формують і підтримують три групи чинників.
1. Економічні зв’язки. У випадку Московської федерації, основні фінансові ресурси зосереджені в центрі. Москва забирає зароблене, а потім вирішує, кого слід краще забезпечувати, а кого можна залишити без уваги, адже немає куди діватися. Цю модель важко назвати привабливою, як для корінних народів, так і для регіонів, де переважають русскіє в етнічному сенсі. Було б бажано отримати більше автономії та менше мікроменеджменту з боку призначених представників. Але за путіністів цього не відбудеться.
2. Культурні зв’язки. Це колишня Велика Культура, що завершилась у 1917 році, але продовжувала генерувати деякі цікаві результати за інерцією. Якщо уважно розглянути етнічне походження творців Великої Культури ХІХ століття, виявиться, що більшість з них були німцями, малоросами, поляками, євреями тощо. А питомих московитів виявиться значно менше. Після того як ряд колишніх республік відновили незалежність, а імперський центр почав конфліктувати з цими незалежними державами, кар’єра митця в Москві стала сприйматись як поняттєве зниження статусу, кажучи простими словами. Отримав халтуру в Москві — втратив фан-клуб у себе вдома. Краще не повертайся.
Культури корінних народів зазнають додаткового тиску асиміляції. А в якості альтернативи пропонується спрощена версія росіянського. Чи дійсно це подобається русскім, чи вони змушені це терпіти і не сприймають як своє, питання залишається досить складним.
3. Бюрократична інкорпорація. Населення окупованих територій пропонується вважати також русскімі, хоча й другого сорту. Відбувається примусова видача паспортів, які наразі не надають особливих переваг. А на чоловіків накладається обов’язок служити в московському війську. Кого першим відправлять на м’ясо? Мобілізованих з окупованих територій.
Долучення до економіки федерації для них означає швидке пограбування. Українці, у яких окупанти забрали унітази та пральні машини у 2022 році, купили собі нові. Звісно, якщо залишились фізично живими. Тим, хто залишився на окупованих територіях, напевно важче заробляти на життя. Їх витискають, спонукаючи переїхати на Схід. Туди, звідки місцеві давно намагаються втекти. Ближнє Підмосков’я не пропонують.
Отже, Московську федерацію може неконтрольовано розірвати від суперечливої політики імперського центру.
Війна є важливим, але не єдиним чинником, що наближає дисфункціональність режиму. Контрольована децентралізація, ліквідація федеральних округів, встановлених всупереч конституції РФ, та проведення конкурентних виборів можуть виявитися ефективним рішенням. Але за умов збереження влади Путіна і путіністів цього не станеться…
Джерело
Про автора. Віктор Пушкар, соціальний психолог
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.