Правила прописані таким чином, що їх іноді можна порушувати. Іноді за це карають, а іноді порушення лишається безкарним, чи навіть винагороджується
Розгляд світу як шахівниці є лише метафорою, яка працює за умов, що
- кількість клітин на дошці обмежена,
- кількість фігур теж обмежена,
- гравців всього двоє,
- обидва гравці мають мету виграти в шахи, дотримуючись тих самих правил.
Натомість маємо:
- суперечки щодо кількості клітин, яких явно понад 64. Лише деякі з них є квадратними, і чорними або білими,
- кількість і класи фігур міняються із часом, вони можуть апгрейдитись і деградувати, втрачати та відновлювати ресурс,
- деякі фігури за сумісництвом є гравцями, хоча й слабкими. А деякі гравці, яких більш ніж двоє, за сумісництвом є фігурами, лише трохи сильнішими від пішаків,
- правила прописані таким чином, що їх іноді можна порушувати. Іноді за це карають, а іноді порушення лишається безкарним, чи навіть винагороджується,
- на додачу гра відбувається не покроково, а в реальному часі. Іноді є рік, щоб обдумати наступний хід, іноді нема навіть доби…
Ось така виходить не-шахівниця. Навіть якщо у шахах хтось є гросмейстером, то в цій грі він чи вона може ледве скласти на перший юнацький… Шахи давно змодельовано на рівні стратегій чемпіонів. А гра під назвою геополітика навіть близько не має такої моделі…
Джерело
Про автора. Віктор Пушкар, соціальний психолог
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.