В Україні догляд за дитиною до трьох років традиційно сприймають як приватну проблему родини: місць у яслах і садках бракує, послуги нянь дорогі, тож один із батьків має залишатися вдома з малям.
Однак насправді догляд за дітьми — не лише сімейна справа, а й питання державної політики. Коли один із батьків залишається вдома через відсутність інших варіантів доступного догляду за маленькою дитиною, держава втрачає не лише податки, а й частину економічно активного населення. В умовах війни й демографічного спаду ці втрати стають особливо відчутними.
Саме на цей виклик мала відповісти державна програма «єЯсла», що стартувала з січня 2026 року. Держава запропонувала батькам дітей віком від одного до трьох років, які повертаються на роботу на повний робочий день, щомісячну грошову допомогу — щоб вони самі могли обрати: няня, приватний садок чи інші послуги догляду за дитиною.
Допомога є цільовою: її можна витратити лише на оплату послуг догляду за дитиною — зокрема на приватний садок або няню, оплату харчування в дитсадку, додаткові заняття, гуртки та секції, групи вихідного дня, а також корекційні чи реабілітаційні послуги. Розмір виплати — 8 тис. грн на місяць, для сімей із дитиною з інвалідністю — 12 тис. грн. На програму передбачено 29 млрд грн у Державному бюджеті на 2026 рік.
Програму запускали з гучними обіцянками. «Мета програми «єЯсла» — підтримати сім’ї з маленькими дітьми», — наголосили в уряді. «Допомога «єЯсла» сприятиме тому, що сім’ї зможуть поєднувати батьківство і роботу. Насамперед ця підтримка буде важливою для жінок», — зазначила Людмила Шемелинець, перша заступниця міністра соціальної політики, сім’ї та єдності України. «Це про вибір для мами. Про безпечні умови для дитини. І про економіку, яка працює, коли працюють українці», — розповіла Олена Шуляк.
Проте минуло вже три місяці від офіційного старту, а тисячі родин досі не можуть скористатися програмою. Станом на початок березня 2026 року виплати за програмою «єЯсла» отримують лише 1370 осіб. Для порівняння: виплати на дітей до одного року вже отримали понад 46 тисяч родин. Звісно, не всі батьки дітей віком до трьох років планують виходити на роботу, але все ж таки різниця в даних відчутна.
Чому? Причина — не в браку коштів, а в умовах, за яких їх можна отримати й витратити. Фактично кожен етап — від оформлення до використання — перетворюється на окрему бюрократичну перешкоду.
Черги… як перша умова підтримки?
Пенсійний фонд виявився одним із ключових вузьких місць у запуску програми. Саме ця установа адмініструє виплати «єЯсла». Але з 1 липня 2025 року Пенсійний фонд отримав на адміністрування 39 видів державних соціальних допомог, якими раніше займались органи соцзахисту. Додалися нові категорії отримувачів виплат — сім’ї з дітьми з інвалідністю, прийомні родини, патронатні вихователі. Тож нова програма фактично запускається на вже перевантажену систему. Наслідком цього є черги. Мами маленьких дітей змушені були годинами стояти, щоб оформити участь у програмі. Добре, що пізніше уряд дозволив подавати документи через ЦНАП. Але постає закономірне питання: чому не можна цього зробити через «Дію»?
Виплати за програмою «єЯсла» надходять лише на спеціальний рахунок в Ощадбанку — навіть якщо батьки під час реєстрації зазначили картку іншого банку. Причина — цільовий характер допомоги: держава запровадила спеціальні рахунки, які дають змогу контролювати, на що саме витрачаються кошти. Але разом із контролем з’являються й обмеження — фактично всю програму «прив’язано» до одного банку.
У майбутньому цю модель обіцяють спростити — зокрема передбачено можливість отримувати кошти на спеціальний рахунок «Дія.Картка», коли відповідні сервіси запрацюють у «Дії».
Наразі ж процедура виглядає так: Пенсійний фонд передає дані до Ощадбанку, банк відкриває спеціальний рахунок, батьки отримують повідомлення — і після зарахування коштів мають особисто прийти до відділення, щоб отримати картку.
Як наслідок, навіть доступ до вже нарахованих коштів перетворюється на окремий етап із чергами та додатковими витратами часу — це особливо складно для родин із маленькими дітьми.
Гроші, якими не всі можуть скористатися
Кошти «єЯсла» мають чітке цільове призначення: їх можна витратити лише на послуги надавачів із визначеними кодами економічної діяльності (КВЕДами). Логіка держави зрозуміла: допомога має цільове призначення, тому її використання обмежене надавачами, чия діяльність офіційно пов’язана з доглядом за дітьми. Саме для цього й запроваджено перелік конкретних КВЕДів — щоб кошти не витрачалися на сторонні чи фіктивні послуги.
Однак ця логіка стикається з реальністю: більшість нянь в Україні зазначеним вимогам не відповідає. Вони працюють неофіційно — без реєстрації ФОП і потрібних кодів. Тож аби скористатися програмою, няня має оформитись як підприємець або родина — укласти договір через юридичну особу. Для багатьох це означає додаткові податки, складну процедуру і, як наслідок, подорожчання послуги. У малих містах і селах це взагалі перетворюється на квест. Знайти няню, яка відповідає всім формальним вимогам, часто просто неможливо. Виходом могло б стати залучення як няні когось із родичів або знайомих. Але далеко не всі погодяться оформлювати для цього ФОП.
Показовою є історія, яку розповіла мені мама малюка: вона отримала вже 24 тис. грн допомоги, але витратити їх у своєму селищі не може. Важко виїхати з півторарічною дитиною до міста за 30 кілометрів, аби оформити документи. І складно знайти в селищі няню-ФОП із потрібними КВЕДами.
А от для батьків, які мають статус ФОП, ситуація протилежна. Попри те, що вони сплачують податки, державна програма для них недоступна: її умови передбачають повернення мами до роботи саме як найманої працівниці. А підприємці формально до цієї категорії не належать. Проте вже з’являються ініціативи змінити цю норму: відповідна петиція збирає голоси, і є ймовірність, що її переглянуть.
Формально держава дає батькам вибір. Фактично — звужує його до кількох не завжди доступних варіантів.
Отримали гроші — і що далі?
Навіть якщо родині вдалося подолати всі етапи — подати документи, відстояти черги й знайти надавача послуг, який відповідає формальним критеріям, це ще не означає, що програмою реально можна скористатися без обмежень.
По-перше, кошти потрібно використати протягом 90 днів. Якщо цього не зробити — вони повертаються державі. У ситуації, коли знайти легального надавача послуг уже є складним завданням, такий строк виглядає радше додатковим бар’єром, аніж стимулом.
По-друге, формально закон дозволяє витрачати кошти програми «єЯсла» на платні послуги в державних і комунальних закладах — зокрема на харчування, додаткові заняття чи корекційні послуги.
Але на практиці для цього садочок має бути зареєстрований у системі як надавач послуг «єЯсла». Багато закладів цього ще не зробили або навіть не знають про це.
І ось як це виглядає на практиці: «Син відвідує державний садочок. Оплатити харчування через IBAN неможливо, бо саму картку налаштовано так, що проводити оплату можна тільки через термінал. А термінала в державних садочках немає. Маю на рахунку вже 24 тисячі, а як ними скористатися — невідомо», — розповідає мама дитини.
Крім того, навіть якщо садочок зареєстрований у системі, діють інші обмеження: наприклад платні послуги не можна надавати під час освітнього процесу. Тобто фактично батьки можуть заплатити тільки за харчування.
І по третє — питання суми. 8 тис. грн на місяць — це підтримка, але не повне рішення. У великих містах цих коштів часто недостатньо, щоб покрити навіть базові витрати на няню або приватний садок. Тому варто називати речі своїми іменами: ця програма не вирішує проблеми догляду за дитиною — вона лише частково дає можливість вирішити її.
Між ідеєю та реалізацією
Сьогодні програма «єЯсла» більше нагадує складний маршрут із перешкодами, ніж реальну допомогу. І поки держава не спростить доступу до неї, не розширить кола отримувачів і не адаптує правил до реального життя, «єЯсла» залишатимуться історією про можливість, яка формально є, але фактично недоступна для багатьох.
Питання не в тому, чи потрібна така програма. Питання в тому, чи готова держава зробити її такою, щоб вона працювала.