Конфлікт на Близькому Сході викликав не лише підвищення цін на паливо для весняної посівної кампанії, а й суттєве подорожчання та перебої в постачанні добрив, від яких залежить урожай, а отже, і валютні надходження України
Всесвітня продовольча програма ООН прогнозує, що загострення ситуації на Близькому Сході може призвести до рекордного рівня продовольчої небезпеки. Справа в тому, що країни Перської затоки є не лише основними постачальниками нафти та газу, а й добрив, від доступу до яких безпосередньо залежить урожай. Проблему ускладнює те, що зростання цін на дизель і засоби для підживлення співпало з початком посівної в Україні та ЄС. Чому подорожчання посівної для аграріїв може обернутися мільярдними втратами для української економіки, тоді як для Росії перебої з постачанням добрив на світовому ринку приносять додаткові доходи, читайте в матеріалі Еспресо.
Ціни на добрива зростають як на імпортні, так і на українські
Згідно з інформацією координатора комітету операторів ринку добрив УКАБ Євгена Баркова, український аграрний сектор з початку повномасштабного вторгнення відчуває значний тиск через ускладнення постачання азотних добрив, оскільки їх транспортування вимагає спеціальних умов.
“Ситуацію ще більше ускладнили військові дії на Близькому Сході, які вплинули на енергетичні ринки та підвищили ціни на газ — основну сировину для виробництва азотних добрив. В результаті витрати на добрива зросли в середньому на 27–29% залежно від культури в порівнянні з 2025 роком: аміачна селітра подорожчала на 37%, карбамід — на 43%, КАС-32 — на 54%”, – зазначає Євген Барков. – Складна ситуація в енергетиці та газовидобутку призвела до зменшення виробництва аміачної селітри в Україні — з 1,99 млн тонн у 2024–2025 роках до 1,016 млн тонн у сезоні 2025–2026 років. При цьому попит залишається стабільним”.
За оцінками УКАБ, загальне споживання азотних добрив в Україні становить близько 3,5 млн тонн, з яких у звичайних умовах приблизно 2 млн тонн забезпечує внутрішнє виробництво. Станом на початок березня 2026 року нестача оцінюється приблизно у 190 тис. тонн.
“В Україні наразі виробляють азотні добрива на двох заводах: в Черкасах і Рівному. Але значну частину собівартості виробництва азотних добрив становить ціна на газ, яка також зросла через війну на Близькому Сході. Звичайно, українські виробники також почали підвищувати ціни, – зазначає аналітик ринку добрив Barva Invest Костянтин Кінжалов. – З початку місяця зростання цін на азотну групу в залежності від товару склало 14-30%. Цей стрибок став дуже болючим для українських фермерів. Маємо ситуацію, коли зростання цін на газ призвело до подорожчання українських азотних добрив, але водночас зростання світових цін спричинило подорожчання імпортних добрив”.
Хімічний завод “Азот” у Черкасах, фото: www.azot.ck.ua
Два українських заводи, що виробляли карбамід, тепер в окупації
За словами Костянтина Кінжалова, багато аграріїв почали закуповувати добрива з кінця осені і протягом усієї зими, тому вже мають запаси. Це особливо стосується добрив для озимих культур, оскільки їхній сезон починається раніше.
“Однак є велика кількість аграрних компаній, які відкладали закупівлю ближче до їх внесення. Тут йдеться про пізні ярі культури, зокрема кукурудзу, оскільки для них посівна починається пізніше. Для компаній, які відкладали купівлю добрив, ціновий шок може бути досить неприємним, – зазначає Костянтин Кінжалов. – Крім того, якщо говорити про карбамід, то тут, окрім підвищення ціни, також скоротилась пропозиція”.
Експерт пояснює, що протягом останніх чотирьох років карбамід виробляє лише черкаський “Азот”.
“ДніпроАзот” та “Одеський припортовий завод” не працюють, а сіверськодонецький “Азот” та горлівський “Стирол” розташовані на тимчасово окупованих територіях, – зазначає Костянтин Кінжалов. – Черкаський “Азот” не працює на повну потужність і балансує між різними азотними добривами, тому змушений одночасно випускати одне добриво більше, а інше менше. Тож пропозиція українського карбаміду дуже обмежена, і існує велика залежність від імпортних поставок”.
Як пояснює Євген Барков, для аграріїв карбамід є доступним джерелом азоту та ключовою сировиною для виробництва КАС.
“Саме відносно нижча ціна карбаміду останнім часом стимулює зростання попиту на КАС, особливо на фоні труднощів з імпортом аміачної селітри”, – зазначає Барков.
Значні обсяги карбаміду Україна імпортувала з Азербайджану, однак у лютому там зупинився завод і простоював до початку березня. А в Північній Африці вільних об’ємів небагато.
“Усе це створює певні ризики, що у квітні – на початку травня може виникнути нестача товару в Україні. А це, якраз, посівна, а згодом і підживлення пізніх ярих культур в Україні. Тобто існують ризики, що буде певне недовнесення добрив на ці культури, – зазначає Костянтин Кінжалов. – При цьому повторення ситуації весни 2022 року, коли порти були заблоковані і фактично імпорт практично зупинився, не очікується. Проблеми будуть, але вони не будуть такими критичними, як чотири роки тому”.
Чи можуть фермери залишити частину земель необробленими
Попри зростання витрат на паливо та добрива, аграрії навряд чи вирішать скоротити площі посівів або переорієнтуються на культури, які потребують менше підживлення. У цьому переконаний керівник аналітичного відділу Barva Invest Павло Хаустов.
“Виробники здебільшого вже мають сформовані плани на весняну посівну і мають низьку гнучкість для коригування планів щодо сівби. Це не лише питання закупленого посівного матеріалу, специфічних добрив та їхньої кількості, розрахованої під певну культуру — це ще й питання сівозміни, – зазначає Павло Хаустов. – Оскільки кукурудза потребує багато азотних добрив на старті, виробники, можливо, хотіли б обрати іншу, менш вимогливу культуру, але можливості обмежені”.
Поле з кукурудзою, фото: agrotimes.ua
За його словами, варіант залишити землю під паром і нічого не вирощувати через дорогі добрива та паливо не буде поширеним в Україні. Хіба що на найменш врожайних полях або в господарствах, що близько до зони бойових дій.
“Крім того, частина добрив з минулих сезонів досі в землі, що навіть допускає певне недовнесення без суттєвих наслідків для потенціалу врожайності. Тому наразі ми працюємо з цифрою посівних площ під кукурудзою 4,6-4,7 млн га, що на 100-200 тис. га більше, ніж було посіяно торік, – зазначає він. – Варто зауважити, що врожай 2025 року постраждав від несприятливих погодних умов в частині України, також багато кукурудзи залишилось зимувати в полях, через що ми очікуємо низькі площі до збирання. Якщо врожай 2026 року не матиме таких проблем, то різниця в зібраних площах може бути суттєво більшою – вже не 100-200 тис. га, а до 350 тис. га. Загалом ми очікуємо, що врожай 2026 року складе 32,1 млн т – на 1,7 млн т більше, ніж ми оцінюємо поточний врожай 2025. Враховуючи, що в поточному сезоні ми можемо не реалізувати весь експортний потенціал, в майбутньому сезоні будемо допродавати кукурудзу старого врожаю. Україна навіть при певних змінах у планах посівної матиме значно більшу пропозицію зерна, ніж в поточному сезоні”.
Натомість оцінки УКАБ не такі оптимістичні. За даними Євгена Баркова, зростання цін на паливо та добрива призводить до подорожчання весняної посівної кампанії до 10%.
“Зростання собівартості та неможливість забезпечити внесення достатньої кількості добрив призведуть до зміни структури посівів і зменшення посівних площ, що може призвести до втрати 15-20% валового врожаю зернових та олійних культур. Для економіки держави така ситуація матиме серйозні наслідки”, – зазначає Євген Барков.
Які наслідки для економіки матиме падіння урожаю на 20%
За оцінкою Євгена Баркова, падіння валового збору урожаю на 20% може призвести до таких наслідків:
- внутрішні надходження ПДВ можуть скоротитися на 15-18 млрд грн;
- валютні надходження можуть зменшитися на 4-5 млрд доларів експортної виручки;
- для агровиробників та переробних підприємств падіння врожаю означає ріст собівартості одиниці продукції. Це може призвести до падіння чистого прибутку на 30-40%. Підприємства будуть змушені скорочувати штат, що також призведе до зменшення відрахувань ЄСВ, військового збору, зниження спроможності сплати МПЗ та перегляду умов сплати орендної плати.
Крім того, прогнозоване зменшення імпорту добрив на 25% потягне за собою втрату до 75 млн доларів США від несплати ПДВ. Загалом за консервативними оцінками, сукупні втрати бюджету можуть скласти від 35 до 45 млрд грн протягом маркетингового року.
“Враховуючи вищезазначене, УКАБ пропонує владі розглянути можливість скасування мита на імпорт азотних добрив до кінця 2026 року. Це дозволить утримати ціни, а в деяких випадках знизити їх до 25-35 доларів за тонну продукції, що допоможе аграріям накопичити резерви, – зазначає Євген Барков. – Також варто передбачити можливість встановлення спеціальних знижених ставок акцизного податку на дизельне пальне для сільськогосподарської техніки, яка працює в полях і не користується дорогами загального користування. Крім цього, УКАБ закликає дозволити ввезення вапняково-аміачної селітри торговельними суднами до територіальних вод і портів України, що полегшило б ситуацію із забезпеченням групою азотних добрив”.
Чому перебої з поставками добрив з Близького Сходу вигідні Росії
Багато експертів дійшли висновку, що головним бенефіціаром ескалації на Близькому Сході є Росія. По-перше, йдеться про зростання цін на енергоносії та часткове зняття санкцій США з російської нафти. Аналогічна ситуація спостерігається і з добривами.
“Росія, другий за величиною виробник добрив у світі, забезпечує близько 20% світової торгівлі поживними речовинами. Виробництво азотних добрив у країні зросло на 2,3% минулого року до 28,9 мільйона тонн, але Кремль обмежив експорт, щоб надати пріоритет внутрішнім поставкам. Влада встановила експортну квоту на азотні добрива приблизно в 10,6 мільйона тонн на період з 1 грудня 2025 року по 31 травня 2026 року”, – повідомляє Bloomberg.
“Дефіцит добрив і зростання цін на них вигідні Росії, оскільки вона також є одним з найбільших виробників добрив у світі. Стрибок цін на газ не має такого значного впливу на російських виробників азотних добрив, адже в РФ є великі запаси. Тому собівартість у російських виробників, на відміну від українських чи європейських, значно не зросте, а через скорочення світової пропозиції попит на їх продукцію буде підвищений, – зазначає Костянтин Кінжалов. – Тобто російські виробники можуть почуватися спокійно і отримувати прибутки. Крім того, шляхи постачання продукції їхнім ключовим покупцям – Бразилії, країнам Латинської Америки, США та Європі – не проходять через зону бойових дій на Близькому Сході, тому ризиків призупинення закупівель немає. Таким чином, російські виробники добрив зараз у дуже вигідній ситуації. На жаль”.