Минулої весни для забезпечення під’їзду техніки для будівництва 30 вітроенергетичних установок на закарпатській полонині Руна вирубали 10 гектарів букового пралісу у Карпатах. Нині на цій ділянці зведено 10 фундаментів під вітряки. У лютому Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства дало позитивний висновок щодо оцінки впливу на довкілля для проєкту ТОВ “Вітряний парк Турянський”. Міністерство, видаючи дозвіл на будівництво, проігнорувало понад п’ять тисяч офіційних звернень громадян, рішення двох комітетів Верховної Ради та звернення 17 народних депутатів, зазначив фахівець зі збереження екосистем ГО “Екодія” Богдан Кученко у статті “Вітряки в Карпатах: що насправді відбувається в горах?”.
Експерт наголошує, що наша країна потребує генеруючих потужностей, і що вітрова енергетика дає можливість зменшити викиди парникових газів та залежність від викопного палива. Однак автор статті вказує, що питання полягає не в тому, що будують, а де саме і як.
Кученко зазначає, що ще до завершення процедури оцінки впливу на довкілля розпочалося будівництво під’їзних шляхів та фундаментів. Без остаточного висновку ОВД почалося зведення десяти фундаментів для вітряків.
Експерт наголошує, що відповідно до закону передбачена така послідовність: спочатку здійснюється комплексне дослідження та громадське обговорення, і лише після цього ухвалюється рішення. Він додає, що у протилежному випадку процедура ОВД втрачає сенс як інструмент превенції.
Автор статті вказує, що полонина Руна, де планують встановити 30 вітряків, розташована на висотах 1100-1480 метрів над рівнем моря в зоні субальпійського високогір’я Карпат. Кученко звертає увагу на те, що це дуже рідкісний тип ландшафту, який займає менше 0,3% площі України.
Міжнародна організація Energy Community, згідно із результатами аналізу Spatial input layers for Renewables Acceleration Areas development, не рекомендує встановлювати вітрові електростанції на високогірних територіях. Водночас у компанії радять бізнесу надавати перевагу антропогенно трансформованим землям для будівництва.
Фахівець зі збереження екосистем наголошує, що представники ТОВ “Вітряні парки України” мають у планах не лише встановити вітряки на полонині Руна, але й реалізувати подібні проєкти на інших високогірних хребтах: полонині Красна та Апецька, горах Гостра та Лютянська Голиця, Вододільному хребті та на Свидовці. Він підкреслює, що мова вже йде про потенційно масштабовану модель освоєння високогір’я.
Експерт зазначив, що вищевказані території Закарпаття мають високий рівень біорізноманіття.
“Частину з них уже включено або запропоновано до Смарагдової мережі й оточено об’єктами природно-заповідного фонду та пралісами”, — додає він.
Кученко вказує, що природоохоронці занепокоєні через дві причини:
- практика реалізації частин проєкту до завершення процедури оцінки впливу на довкілля, що підриває саму логіку цієї процедури як запобіжного інструменту;
- створення прецеденту будівництва промислових об’єктів у субальпійському високогір’ї. Це будівництво потенційно може бути поширено на інші хребти Карпат.
Через забудову високогір’я Карпат вітряками активісти впродовж останнього місяця подали одразу чотири петиції до президента України, в яких закликали здійснити невідкладні заходи для збереження природи та культурної спадщини Карпат.
Активісти запропонували на законодавчому рівні обмежити масштабне будівництво й розміщення інженерної інфраструктури у високогір’ї, врегулювати умови сталого розвитку Карпат, посилити охорону природних територій, створити та розширити природоохоронні території у високогір’ї Карпат. Однак експерт вказує, що всі петиції відхилено (нібито через те, що вони не відповідають установленим вимогам). Авторам порекомендували звернутися з цим питанням до уряду.
Після місяця ігнорування п’яту петицію із закликом до невідкладних дій для збереження природи Карпат 20 березня нарешті опублікували на сайті президента. Щоб підтримати збереження Карпат петицію можна підписати за посиланням.
“Без чітких правил просторового планування та неухильного дотримання екологічного законодавства навіть “зелена” генерація може створювати довгострокові природоохоронні ризики. Саме тому питання полягає не лише у створенні нових енергетичних потужностей, а й у визначенні територій, де їх будівництво є екологічно допустимим”, — наголошує Кученко.
Як державні механізми дають змогу обходити екологічні процедури, читайте у статті Георгія Могильного “Корупційна схема ДІАМ. На чиєму боці держава, коли вершини Карпат забудовують вітряками?”.