2026 рік, що настав, має особливий контекст: війна, демографічна криза, дефіцит Пенсійного фонду й зобов’язання перед міжнародними партнерами. Саме тому пенсійна політика держави поступово переходить від емоційних обіцянок до жорсткої фінансової логіки. Разом з тим у публічному просторі одночасно співіснують кілька наративів: обіцянки «справедливих пенсій», страхи щодо «урізання виплат» і гучні законопроєкти про мінімальну пенсію у 25 000 грн. Щоб зрозуміти, що з цього є реальністю, а що — політичним шумом, варто звернутися до офіційних документів.
Бюджет-2026 — основа пенсійних рішень
Базовим документом, який визначає рівень пенсій 2026 року, є Закон України «Про Державний бюджет України на 2026 рік». Саме бюджет, а не окремі депутатські ініціативи, визначає: розмір мінімальної пенсії; можливості індексації; обсяг дотацій Пенсійному фонду; фінансування пільг і доплат.
У бюджеті-2026 загальні видатки на пенсійне забезпечення зростають. Але це зростання компенсаційне, а не реформаторське: воно покликане покрити інфляцію, демографічні зміни та вже наявні зобов’язання держави.
Мінімальна пенсія буде без проривів, але й без скорочень. 2026 року вона за віком залишається прив’язаною до прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. Це ключовий соціальний стандарт, від якого відштовхується держава. Згідно з бюджетом, 2025 року цей показник становив 2 361 грн; 2026-го він зростає до 2 595 грн із 1 січня.
Це підвищення відбувається автоматично, без ухвалення окремого пенсійного закону. Воно не компенсує реальної вартості життя, але й не означає згортання соціальних гарантій.
Перегляд спецпенсій і привілеїв
Бюджет-2026 передбачає щорічну індексацію пенсій із 1 березня відповідно до чинної формули, яка враховує інфляцію та зростання середньої заробітної плати.
Щоправда, частина пенсіонерів (зокрема ті, хто вийшов на пенсію нещодавно) можуть не відчути змін, оскільки їхні виплати вже розраховано за актуальними показниками.
Один із ключових напрямів змін — перегляд спеціальних пенсій і привілеїв. Це питання безпосередньо пов’язане з домовленостями України з МВФ, але не з вимогами «забрати пенсії», як це часто подається у публічних дискусіях. Йдеться про суддівські пенсії; пенсії прокурорів; окремі пенсії держслужбовців за старими законами; пенсії за вислугу років, не прив’язані до страхових внесків.
Основна логіка змін — обмеження надвисоких виплат і стримування їхнього подальшого зростання, а не скасування вже призначених пенсій.
Одночасно переглядається система доплат:
— надбавка за понаднормовий стаж зберігається, але фактично стає символічною;
— дублюючі надбавки не застосовуються;
— якщо пенсія досягає встановленого максимуму, додаткові коефіцієнти не нараховуються.
Водночас мінімальні пенсії, соціальні доплати, вікові надбавки (70+, 75+, 80+), пенсії з інвалідності та виплати військовим, які постраждали внаслідок війни, не скорочуються.
Окремо варто наголосити: пенсійний вік 2026 року не підвищується й залишається на рівні 60 років. Це зафіксовано й у бюджетних документах, і в позиції Міністерства фінансів.
Зате змінюються вимоги до страхового стажу: 33 роки — для виходу на пенсію у 60 років; 23–33 роки — у 63 роки; 15–23 роки — у 65 років.
Ці правила стосуються лише тих, хто виходитиме на пенсію з 2026 року, і не мають зворотної дії.
Тепер про понаднормовий стаж після 2026 року. Чому 40 років роботи більше не гарантують відчутно вищої пенсії?
Одна із найболючіших тем пенсійної реформи — доля людей із великим трудовим стажем. У суспільній уяві десятиліттями існувала проста формула: що довше працюєш, то вища пенсія. Однак 2026 року держава фактично переглядає цю логіку, не скасовуючи її формально, але істотно зменшуючи її вплив.
Із запровадженням вимоги 33 років страхового стажу для виходу на пенсію у 60 років усе, що понад цю межу, вважається понаднормовим стажем. І саме тут починається головне розчарування для багатьох майбутніх пенсіонерів.
За чинною формулою, яка зберігається й після 2026 року, кожен додатковий рік стажу додає до пенсії 1%, але не від фактичної пенсії та не від заробітку людини, а від мінімальної пенсії за віком. У реальних цифрах це означає, що якщо мінімальна пенсія 2026 року становитиме близько 2 600 грн, то один рік понад норму «коштує» приблизно 26 грн.
Десять років понаднормового стажу — це близько 260 грн доплати, двадцять років — трохи більше 500 грн. Тобто людина, яка пропрацювала 43 або навіть 50 років, у грошовому вимірі майже не відчує різниці порівняно з тим, хто зупинився рівно на мінімально необхідному стажі.
Формально держава визнає довший трудовий шлях, фактично вона більше не готова щедро за нього платити.
Друге поширене запитання: за який період беруть зарплату для розрахунку пенсії? Тут реформа 2026 року не змінює формули, але остаточно закріплює підхід, який для багатьох виявляється неприємною несподіванкою.
Пенсія в Україні розраховується не за «найкращі п’ять чи десять років», як це було колись, а за весь період офіційної роботи після 1 липня 2000 року. Саме з цього моменту діє система персоніфікованого обліку, яка фіксує реальні зарплати і сплачені внески.
Якщо людина працювала 33 роки, у розрахунок ідуть усі 33 роки, якщо 40 — відповідно, всі 40. Держава не дозволяє «вибрати вигідні роки», навіть якщо частину кар’єри людина отримувала значно вищу зарплату.
Періоди роботи до 2000 року можуть бути враховані лише за бажанням людини й за умови надання довідок. Але на практиці такі періоди часто невигідні: зарплати того часу зазвичай значно нижчі за сучасні, і вони зменшують середній коефіцієнт.
Ще одна принципова річ, яку пенсійна система робить неочевидною для більшості людей: значення має не стільки розмір зарплати, скільки її відношення до середньої по країні.
Якщо людина десятиліттями отримувала офіційну зарплату на рівні половини середньої, її коефіцієнт становить 0,5 — і саме він лягає в основу розрахунку пенсії. Навіть великий стаж у такому разі не компенсує низьких внесків.
Саме тому двоє людей із однаковим стажем можуть отримувати кардинально різні пенсії, — і це вже не помилка системи, а її свідомий вибір.
Новий акцент: не роки, а внески
У результаті пенсійна система 2026 року фактично переосмислює цінність трудового стажу. Він залишається умовою доступу до пенсії, але перестає бути головним чинником її розміру. Держава дедалі чіткіше дає зрозуміти: вирішальним стає не те, скільки років людина працювала, а скільки і як вона платила внески.
Для тих, хто має великий стаж, але низькі або нерегулярні офіційні доходи, це означає болюче зіткнення з реальністю. Для системи — спробу вижити в умовах демографічного спаду і хронічного дефіциту.
Пенсія 2026 року дедалі менше нагадує нагороду за відданість роботі й дедалі більше — результат фінансового балансу, в якому емоціям і спогадам про «чесно відпрацьовані роки» майже не залишається місця.
До речі, в Верховній Раді зареєстровано законопроєкт, який пропонує встановити мінімальну пенсію на рівні 25 000 грн.
Однак цей проєкт: не має погодження Міністерства фінансів; не містить реальних джерел фінансування; суперечить параметрам бюджету-2026.
За експертними оцінками, для реалізації такої норми знадобилися б додаткові трильйони гривень щороку, яких у держави немає. Тому йдеться не про реальний механізм, а про політичну декларацію, розраховану на емоційний ефект.
***
Що все це означає для пенсіонерів?
Для більшості з них 2026-й не стане роком шокових змін. Пенсії не скасовуються й не зменшуються. Підвищення можливі, але помірні. Основний фокус змін — вирівнювання системи та обмеження надмірних привілеїв, а не економія за рахунок бідних. Це спроба втримати баланс між соціальними гарантіями та фінансовою реальністю в умовах війни.