Здається, наразі план Путіна такий
Поки він манить Трампа “морквиною” переговорів, підтримка України з боку США вже помітно знизилася. Медійно — аж дуже; але й військова та фінансова підтримка обмежується тим, що було вирішено ще за Байдена.
Для Росії це вже тактичний успіх; то навіщо поспішати із заморожуванням конфлікту у вигляді якогось “припинення вогню”? Навпаки, тепер переговори потрібно затягувати, підвісивши Трампа на них як на гачок (поки вони тривають, різких рухів США на користь України не буде), а тим часом, скориставшись зниженням підтримки з боку США, спробувати покращити позиції Росії в аспекті “територіальних реалій”.
Відповідно, Трамп потрапляє в пастку власного “миротворчого плану”. Власне, вже потрапив. Тобто лоханувся й навіть цього не помітив.
Але у цієї тактики Путіна є й зворотний бік: такі маневри Трампа вже викликали негативну реакцію не лише лідерів ЄС, а й консервативних кіл у США, в тому числі республіканських сенаторів та медіа.
Тому коло маневрів для Трампа, спершу таке широке, поволі починає звужуватися, причому з різних боків. І цей процес звуження триватиме надалі.
Джерело
Про автора. Олексій Панич, філософ, член Українського центру Міжнародного ПЕН-клубу, блогер.
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.