Омельченко: Навіщо США перекроюють світовий порядок
Спробую надати тільки факти для того, щоб запропонувати версію яка б пояснила цілісність та логіку дій нинішньої вашингтонської адміністрації
У випадковість та необґрунтованість її політичних кроків не вірю. Так, можуть бути окремі емоційні заяви та незначні відхилення від “генеральної лінії партії”, але американські уряди завжди реалізують плани своїх економічних й політичних еліт, що сформовані провідними think tanks.
Вже точно відомо що неформальні консультації представників нинішньої адміністрації Білого дому зі своїми кремлівськими візаві тривають близько двох із половиною місяців. Так, 25 грудня 2024 р. у вашингтонському аеропорту приземлився російський літак спеціального президентського загону, що перевозить виключно вищих політичних керівників. Крім цього, відбулося щонайменше 6 зустрічей між офіційними особами США та РФ у Швейцарії. Усі консультації відбувалися у таємному режимі від союзників США.
Перелік фактів у відносинах США-РФ, що пов’язані із новою адміністрацією Білого дому після інавгурації Д.Трампа.
1. Виступ на Мюнхенській конференції віцепрезидента США Д.Венса з промовою, де він звинуватив ЄС у нехтуванні демократичними цінностями й заявив, що європейські країни можуть розраховувати тільки на власні сили у безпекових питаннях.
2. Після телефонної розмови із Путіним 12 лютого Д.Трамп похвалив російського керманича за продуктивність, принципи засновані на “здоровому глузді” й бажання просуватися до миру.
3. Проведення 18 лютого американо-російських переговорів на високому рівні у Саудівській Аравії. Спецпосланник Стів Віткофф назвав переговори з РФ “позитивною та конструктивною розмовою“, за його словами, США “не могли навіть уявити кращого результату“. Відбулися домовленості про відновлення посольств, намічені шляхи розвитку спільних інвестиційних проєктів.
4. Відразу після завершення перемовин у Саудівській Аравії Стів Віткофф сказав, що мирний план завершення “конфлікту” має базуватися на проєкті Стамбульської Угоди 2022 р. (власне щодо капітуляції України).
5. Російський фюрер запропонував своїм американським партнерам інвестиційні проєкти в російській Арктиці та розробку рідкісноземельних матеріалів у Сибіру та на “нових” територіях.
6. США голосують в ООН разом із КНДР та Білорусію за резолюцію, де РФ не визнається агресором. Лунають неодноразові заяви представників уряду США, що війна була спровокована Києвом, а РФ змушена була захистити свої інтереси.
7. Державний секретар М. Рубіо називає російську агресію проти України проксі-війною між США та РФ. Це повторення головного наративу російської машини пропаганди.
8. Здійснюється безпрецедентний тиск на Україну з боку Білого Дому з метою, щоб вона визнала $350 млрд міфічних боргів й уклала варіант Угоди про рідкісноземельні метали без жодних гарантій безпеки наданих в окремому документі.
9. 28 лютого 2024 р. в Овальному кабінеті Білого Дому президент та віцепрезидент США звинувачують президента України у небажанні миру, водночас хвалять Путіна як миротворця. Також звинувачують українців, як провокаторів війни. Відбувається шантаж бойкотом постачання зброї. Фактично Д.Трампом та його адміністрацією на цій зустрічі зафіксовано відмова розв’язувати безпекові проблеми на основі міжнародного права через запровадження принципу “права сильного” (у кого кращі карти).
10. Високопосадовці США роблять низку заяв про те, що Україні не слід більше розраховувати на військову й фінансову допомогу Вашингтону. Зокрема, спікер Конгресу М. Джонсон прямо сказав, що Конгрес “не має апетиту допомагати Україні“.
11. Твердження М. Рубіо, що обов’язковою умовою мирної угоди повинна стати відмова України від своїх територій.
12. На початку березня за рішенням президента США повністю припиняється військова допомога Україні. Також максимально обмежується передача розвідданих й припиняється допомога для відновлення української енергетики, що втратила близько 80% потужностей внаслідок атак ворога дронами та ракетами.
13. Посилюються атаки РФ на українську енергетику під час діалогу Вашингтону та Москви, особливо постраждала газовидобувна інфраструктура. За повідомленнями провідних міжнародних ЗМІ, Україна втратила з цієї причини 40% видобутку газу. Це ставить усю систему енергозабезпечення країни під величезні ризики.
14. Ведуться перемовини між США та РФ стосовно відновлення роботи газопроводів Північний потік-1,2, попри інтереси американських експортерів СПГ до Європи.
15. МЗС КНР висловлює велику стурбованість через зближення США із РФ та відсторонення Пекіна від мирного врегулювання “конфлікту”.
16. Звинувачення Д. Трампом президента України як диктатора й безпрецедентний, із погляду міжнародних відносин, жорсткий тиск на нього з боку Білого Дому, щоб усунути В. Зеленського із посади.
17. Адміністрація Д.Трампа заблокувала ініціативу Канади щодо створення робочої групи G7 для боротьби з російським “тіньовим флотом” танкерів. Але Вашингтон не лише заблокував ініціативу, а й намагався пом’якшити риторику щодо Москви: у проєкті підсумкової заяви G7 США наполягали на виключенні згадок про “санкції” та навіть про те, що російські нафтові доходи “підтримують війну”.
18. Представники команди Д.Трампа безцеремонно й відкрито втручалися у вибори в ФРН та Румунії на боці ультраправих сил.
Усі перелічені факти переконливо свідчать, що півтора місяця діяльності адміністрації Д. Трампа призвели до корінного зсуву у міжнародній політиці США – від партнерських відносин із країнами Європи включно з Україною до їх звинувачення в антидемократизмі з одного боку, й очищенні кривавого іміджу Росії з іншого.
Версія, що пояснює логіку перелічених фактів
Білий дім відкрито відмовився від принципів, на яких була збудована система міжнародної безпеки у Європі упродовж останніх 80 років, підмінивши цінність верховенства права у міждержавних відносинах правом сили. Натомість Вашингтон визначив своїм пріоритетом відновлення партнерських відносин із країною агресором коштом жертви агресії та відмовився від військово політичного союзу із Європою.
Вважаю, що то є не спонтанні дії нинішньої адміністрації Білого дому, а реалізація продуманого плану з формування Нового світового порядку через те, що теперішня ліберальна модель економічного розвитку заснована на демократичних цінностях та трансатлантичній солідарності вже не надає США переваг у боротьбі за світове лідерство.
Американські еліти ясно усвідомлюють, що у їх країни вже не залишилося шансів успішно конкурувати на світових ринках із Китаєм за даної парадигми й тому вирішили кардинально змінити “правила гри”. Й тут немає значення, хто перебуває у Білому домі – демократи чи республіканці. У них методи можуть бути різними, але мета одна із забезпечення верховенства США у глобальній політиці.
Постає питання, яку ціну може вимагати адміністрація Д. Трампа від РФ за відмову від партнерства зі своїми європейськими союзниками, за втрату моральних цінностей в очах світового співтовариства, за передачу України під вплив Москви, за заплановане зняття санкцій із РФ та формування із нею партнерських відносин. Єдиною ціною, що могла б компенсувати все це, то є від’єднання Москви від інтересів Пекіна.
Таким чином, американський уряд планує посилити свої “карти” у боротьбі із КНР, як своїм головним противником. Розділення сфер впливу у Європі між США та Росією й перетягування російського економічного потенціалу на свій бік у боротьбі із Китаєм з подальшим нав’язуванням усьому світу нових правил в економічних та безпекових відносинах – головний рецепт адміністрації Д. Трампа зробити Америку знов великою.
Власне, США хочуть повторити той самий політичний трюк, що вони зробили за адміністрації Р. Ніксона, коли були надані величезні преференції КНР заради перемоги над СРСР у холодній війні. Але зараз у Білого дому амбіції простягаються ще далі – перекроювання під власні інтереси усього світового порядку. Наразі однією із найбільших перешкод на шляху відновлення відносин США із РФ, як базового елементу втілення зазначеного плану командою Д.Трампа, стоїть незламність України у боротьбі із російською навалою. Саме цим фактом й пояснюється шалений тиск на неї з боку адміністрації Д.Трампа.
P.S. Все вищезазначене не означає, що Україна має вставати на рейки антиамериканізму чи відмовитися від поліпшення відносин з адміністрацією Д.Трампа Це є абсолютно неприпустимим. Просто україно-американські відносини потребують певної корекції й мають гуртуватися не на спотворених уявленнях, а на прагматизмі й реалістичних планах. Тільки так є шанс покращити відносини із такою світовою потугою, якими є США, що є необхідною, але недостатньою умовою для збереження суверенітету України.
Джерело
Про автора. Володимир Омельченко, директор енергетичних програм Центру Разумкова
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.