"Дружба", яка понад пів століття забезпечує російську нафту для Центральної Європи, знову опинилася в центрі уваги після успішної атаки українських дронів. Коротка зупинка у роботі змусила Будапешт занервувати й оголила давню суперечку: чи має ЄС і надалі миритися з залежністю Угорщини та Словаччини від російських вуглеводнів, які фінансують війну в Україні?
Цього тижня українські сили оборони, а саме “Птахи Мадяра”, провели атаку дронами на ключові об’єкти нафтопроводу “Дружба” в Росії, що призвело до тимчасової зупинки постачань російської нафти до Угорщини та Словаччини. Хоча потік було відновлено вже за день-два, цей інцидент підкреслив стале геополітичне значення трубопроводу як інструменту російського впливу в Європі, джерела доходів для Кремля та потенційної цілі в умовах повномасштабної війни.
“Дружба” продовжує бути символом залежності деяких європейських країн від російських енергоносіїв, навіть попри санкції ЄС. Детальніше про це розповість Еспресо.
Історія виникнення та розбудови нафтопроводу
будівництво нафтопроводу у 60-ті роки минулого століття, фото: Вікіпедія
Нафтопровід “Дружба” був ініційований Радянським Союзом у 1950-х роках як частина ширшої стратегії економічної інтеграції країн Варшавського договору (аналогу НАТО від СРСР).
Рішення про його будівництво було ухвалено Радою економічної взаємодопомоги у 1958-1959 роках, з метою забезпечити постачання нафти з родовищ у Волго-Уральському регіоні СРСР до союзних республік та сателітних держав Східної Європи, таких як Польща, Чехословаччина, Угорщина та НДР.
Головні цілі були економічними та політичними. По-перше, задовольнити зростаючі потреби в енергоносіях для індустріалізації соціалістичного блоку. А, по-друге, посилити залежність союзників від Москви, що слугувало інструментом контролю. Ну і звісно, щоб таким чином розширити експорт нафти до Західної Європи для отримання твердої валюти.
Будівництво розпочалося в грудні 1960 року і тривало до 1964 року. Кожен учасник відповідав за свою ділянку: труби вироблялися в СРСР та Польщі, фітинги (елемент з’єднання труб) – в Чехословаччині.
Загальна довжина склала близько 4000 км (в Україні – понад 600 км), з розгалуженнями: північна гілка через Білорусь до Польщі та Німеччини, південна – через Україну до Угорщини, Словаччини та Чехії.
Попри опір США, які намагалися заблокувати проєкт ембарго в 1963 році, “Дружба” став найбільшим нафтопроводом у світі на той час, транспортуючи до 18 млн тонн нафти на рік до Чехословаччини до 1989 року.
Використання після розпаду СРСР
фото: інфографіка DW
Після розпаду Радянського Союзу в 1991 році “Дружба” залишився ключовим маршрутом для експорту російської нафти до Європи, але почав проходити через незалежні держави: Росію, Білорусь, Україну. Це призвело до зміни динаміки: транзитні країни почали вимагати справедливих тарифів за прокачування, що спричинило численні суперечки.
Росія продовжувала використовувати трубопровід для постачань до Центральної Європи, але залежність від транзиту через Україну стала все більш вразливою, особливо після газових криз 2006-2009 років, коли подібні спори призводили до перерв у постачаннях.
Для України “Дружба” став важливим джерелом доходів від транзиту (близько 720 млн дол. на рік до будівництва Nord Stream), але також ареною конфліктів. У 2007-2010 роках були часті дискусії щодо тарифів, а в 2019 році стався скандальний інцидент: “брудна нафта” з органічними хлоридами забруднила трубопровід, призвівши до зупинки на понад два тижні – найсерйознішої кризи в історії “Дружби”. Українська влада підозрювала, що Росія здійснила навмисний саботаж, який коштував значних втрат для європейських споживачів.
Суперечки навколо “Дружби” з угорцями
інфотабличка про нафтопровід “Дружба”, фото: соцмережі
За останні роки нафтопровід “Дружба” завжди був у центрі геополітичних баталій. Україна неодноразово намагалася диверсифікувати маршрути нафтопроводу, щоб зменшити європейську залежність від РФ. І це питання особливо загострилося з початком повномасштабної війни.
Попри різноманітні європейські санкції через російську війну, нафтопровід продовжував працювати. Північна гілка через Білорусь постачала нафту до Польщі та Німеччини, а південна – через Україну до Угорщини, Словаччини та Чехії. До Польщі та Німеччини російська нафта йшла по “Дружбі” аж до середини 2023 року, коли не ввели санкції, які дозволили розірвати контракти з росіянами. Натомість для Угорщини, Словаччини та Чехії, які сильно залежать від російської нафти через свою географічну позицію, зробили винятки. Однак чехи все ж змогли знайти альтернативу, тому у березні-квітні цього року теж відмовилися від російської нафти.
Натомість Будапешт блокує посилення санкцій ЄС проти російської нафти, аргументуючи залежністю від дешевих постачань, і звинувачує Україну в “атаці на суверенітет” через транзит. А угорський міністр закордонних справ Петер Сійярто неодноразово заявляв, що “Дружба” – основний маршрут для Угорщини, і навіть погрожував перестати продавати Україні електрику, якщо нафтопровід не буде працювати.
Найбільше на російській нафті через “Дружбу” заробляє угорська компанія MOL, яка володіє нафтопереробними заводами в Угорщині та Словаччині. MOL обіцяє, що до кінця 2026 року переобладнає заводи й зможе переробляти як російську, так і неросійську сиру нафту. Хоча цей термін неодноразово переносили. При цьому угорці мають можливості отримувати нафту із середземноморського ринку через хорватський термінал “Омішаль” і трубопровід Adria, але не укладають відповідних угод.
Водночас транзит через Україну приносить Києву певні доходи, але також на мільярди фінансує російський бюджет. Як відзначив екскерівник ТОВ “Оператор ГТС України” Сергій Макогон, Україна транзитувала минулого року близько 14 млн тонн російської нафти до Європи через “Дружбу”, що принесло у бюджет РФ $6 млрд. Натомість “Укртранснафта”, державний оператор нафтопроводу, отримав за транзит близько $240 млн, тобто майже у 25 разів менше, ніж росіяни.
Атака “Птахів Мадяра” та відновлення “Дружби”
Супутниковий знімок пошкоджень станції “Нікольськоє” після ударів ЗСУ, фото: Geospatial Intelligence
Як повідомив український Генштаб у ніч на 18 серпня підрозділи Сил безпілотних систем ЗСУ, у взаємодії з іншими складовими Сил оборони, завдали удару по нафтоперекачувальний станції “Нікольське” (Тамбовська область в РФ).
“У результаті влучення на об’єкті спалахнула пожежа. Перекачування нафти магістральним нафтопроводом “Дружба” повністю зупинено. Нафтоперекачувальна станція “Нікольське” є частиною економічної інфраструктури РФ та задіяна у забезпеченні окупаційних військових російського агресора. Сили оборони України працюють над зниженням воєнно-економічного потенціалу РФ з метою повного припинення збройної агресії проти України. Далі буде…”, – написали в Генштабі.
Згодом командувач Сил безпілотних систем Роберт “Мадяр” Бровді (етнічний угорець з Закарпаття, критик прем’єра Орбана) підтвердив участь “Птахів Мадяра” у цьому.
“Нафтопровід “Дружба” відпочиває. Повний стоп перекачки нафти на невизначений термін. Вітаннячко від Птахів СБС. Нафтоперекачувальну станцію “Нікольскоє” (Тамбовська область, РФ) дефлоровано Птахами 14 полку Сил безпілотних систем ЗСУ”, – написав він.
До цього уночі 13 серпня було здійснено удар по нафтоперекачувальній станції “Унеча” в Брянській області, який є важливим для забезпечення російської армії, оскільки обслуговує два нафтопроводи. У підсумки ці два удари спричинили остаточну зупинку постачань до Угорщини та Словаччини.
Угорщина відреагувала гостро, назвавши це “неприйнятним” способом “затягнути угорців у війну” в Україні, але Київ відповів просто: “Звертайтеся до Москви”.
“Саме Росія, а не Україна, розпочала цю війну і відмовляється її закінчувати. Угорщині роками кажуть, що Москва є ненадійним партнером. Попри це, Угорщина докладає всіх зусиль, щоб зберегти свою залежність від Росії. Навіть після початку повномасштабної війни. Тепер ви можете надсилати свої скарги – і погрози – своїм друзям у Москві”, – написав міністр закордонних справ України Андрій Сибіга.
Зауважимо, що у 2024 році Україна отримала з Угорщини 2,14 ТВт·год електроенергії — майже 40% від своїх потреб. А понад половина імпорту газу надходить також через Угорщину – 1,65 млрд кубометрів станом на 2025 рік. Тобто угорці мають важливе значення для нашої енергетичної безпеки.
Вже на вечір 19 серпня Росія відновила пошкоджену магістраль і знову поновила поставки нафти. Про це повідомили у Reuters.
“Україна посилила атаки на енергетичну інфраструктуру Росії, ключовий канал для отримання коштів для воєнних зусиль Кремля, причому продаж нафти і газу становить чверть загальних надходжень до державного бюджету Росії”, – відзначили у виданні.
Геополітичне значення: думки експертів
Ділянка нафтопроводу “Дружба” над річкою Стрий на Львівщині, фото: Вікіпедія
Експерти підкреслюють, що “Дружба” – один з ключових для Росії способиів обходу санкцій, який продовжує щороку генерувати мільярди доларів для війни.
Тому нічого дивного, що Україні вигідно зупинити його, бо це зменшує доходи Кремля та послаблює залежність Європи від Москви, посилюючи тиск на Угорщину для диверсифікації. З початку року українські ракети далекого радіусу дії вразили військові та енергетичні об’єкти глибоко всередині Росії, завдавши збитків, які оцінюються в понад 74 мільярди доларів, що еквівалентно 4,11% річного ВВП Росії (за інформацією Генштабу ЗСУ).
“Майже 80% цих атак були спрямовані на нафтопереробні заводи та нафтобази, що спричинило внутрішній дефіцит палива та погіршило здатність Росії постачати нафтопродукти до військових вузлів, розташованих ближче до українського кордону. Однак, починаючи з початку серпня, серія українських та російських ударів по нафтогазових об’єктах свідчить про те, що цілі обох країн вийшли далеко за межі поточного поля бою та вийшли глибоко вглиб Євразійського континенту”, – пишуть у Центрі аналізу європейської політики (CEPA).
Аналітики CEPA вказують, що нещодавні обопільні удари по енергетичній інфраструктурі свідчать, що їхня мета є більш геополітична, ніж військова. Україна поступово посилює співпрацю з Азербайджаном, і атаки на трубопроводи напряму пов’язані з цим новим союзом.
Зокрема, 2 серпня після вибухів у Волгоградській області зупинився газопровід “Центральна Азія – Центр”, яким російський “Газпром” останнім часом користувався для виходу на ринки Центральної Азії. Після цього Росія вразила вимірювальну станцію на Трансбалканському трубопроводі, поблизу румунського кордону. А тоді обстріляла інфраструктуру Трансбалканського газопроводу та нафтосховище SOCAR (азербайджанська компанія) під Одесою.
Водночас Київ і Баку зблизилися на тлі репресій проти азербайджанців у РФ. Азербайджан вже виробляє для України вкрай важливі боєприпаси до снарядів калібру 122 мм та 155 мм. (спектр зброї може розширитися) та розглядає нові маршрути експорту енергоресурсів у Європу в обхід Росії. Український “Нафтогаз” у серпні імпортував невеликі обсяги газу азербайджанського походження. Все це підсилює позиції Києва у Каспійському регіоні й ще більше послаблює Кремль, а також дає Азербайджану нові можливості для експорту своїх енергоресурсів. Цього не хоче РФ. Тому війна з нафто- та газопроводами – це не лише про теперішнє, але й про майбутні ринки та їх контроль.
Стосовно Угорщини, то прем’єр Орбан використовує дешевшу російську нафту для протидії ЄС. Зокрема, у Центрі досліджень енергетики та чистого повітря вказують на те, що залежність Угорщини й Словаччини від “Дружби” у 2024 році зберігалася на рівні 87% від споживання, хоча технічних бар’єрів для зміни цього стану немає, але бракує саме політичної волі й домовленостей щодо альтернативного трубопроводу Adria.
“Як Угорщина, так і Словаччина скористалися винятком із заборони ЄС на російську сиру нафту та збільшили свій імпорт трубопроводом “Дружба” на 2% у 2024 році порівняно з рівнями до повномасштабного вторгнення в Україну. ЄС повинен запровадити юридично обов’язкові заходи, щоб зупинити подальший потік російської сирої нафти, яка фінансує вторгнення Кремля в Україну”, – наголошують аналітики.
Наразі ЄС розглядає механізми, як змусити угорців та словаків відмовитися від такого великого споживання російської нафти. В цьому ключі Європейська комісія заявила після зупинки “Дружби”, що нещодавній удар по енергетичній інфраструктурі РФ не становить загрози для безпеки постачання енергоресурів до ЄС. Тобто між рядків можна прочитати, що ЄС схвалює тактику України, яка таким чином змушує прихильні до Кремля уряди Угорщини та Словаччини більше задуматися про пошуки альтернатив.
З іншого боку, як заявив дипломат Олександр Хара в етері Еспресо, якщо Україна повністю перекриє транзит російської нафти до Угорщини, тоді буде більше блокування рішень ЄС пов’язаних з Україною від Будапешта. Тому він вважає, що не варто сильно “бити горщики” з угорцями.
“Я думаю, що тут найголовніший момент – це те, щоби не настільки побити горщики з Угорщиною, щоб вона буквально в кожному рішенні ламала загальний консенсус європейців”, – зазначив експерт.