Чому під час війни зріс експорт брухту з України в ЄС, чи справді це загрожує українській промисловості та чому заготівельники брухту звинувачують урядовців в лобіювання інтересів Ахметова та Пінчука
Метабрухт, який для пересічного українця є не більше, ніж відходами, насправді є цінним ресурсом, торгівля яким може забезпечити мільярдні обороти. І свідченням цього є баталії, які розгорнулись довкола ймовірного обмеження експорту металобрухту з України за кордон, проєкт якого оприлюднив Кабмін.
Стратегічне значення для української металургії
“Забезпечення вітчизняних металургійних підприємств металобрухтом, який утворився на території України, набуває стратегічного значення для безперебійного виробництва і постачання металопродукції для потреб вітчизняного військово-промислового комплексу, машинобудування, відновлення інфраструктури”, – йдеться у пояснювальній записці до проєкту постанови, яка пропонує нульову квоту на експорт брухту на 2025 рік.
За прогнозами Укрметалургпрому, які наведені у записці, якщо обсяги експорту металобрухту залишаться на нинішньому рівні – близько 300 тис. тонн в рік – це означатиме потенційну втрату понад 1,5 млн тонн виробництва сталі, і, відповідно недовиробництво близько 1,4 млн тонн металопрокату. Металопрокат своєю чергою на 200-350 доларів США за тонну дорожчий за чавун, який підприємства розливають та експортують у випадку дефіциту металобрухту. Тобто Україна недоотримає в середньому 0,4 млрд доларів США валютних надходжень в рік, що майже в 5 разів перевищує валютну виручку від експорту брухту.
За даними GMK Center на базі даних Державної митної служби, за підсумками квітня 2025 року експорт брухту чорних металів з України зріс на 77,1% у порівнянні з квітнем 2024-го, та на 16,1% порівняно з попереднім місяцем – до 46,32 тис. т. Виторг від експорту брухту у квітні зросла на 19,7% порівняно з попереднім березнем – до $14,94 млн. За перший квартал виторг від експорту брухту склала $39,25 млн.
У відповідь на проєкт постанови Українська асоціація вторинних металів оприлюднила лист до президента Зеленського, у якому зазначила, що проєкт постанови містить ознаки службового підроблення, оскільки спирається виключно на дані Об’єднання металургійних підприємств “Укрметалургпром”, яке є зацікавленою стороною.
Неочікувано до цієї дискусії приєдналась Укрзалізниця. У компанії заявили, що загроза заборони експорту брухту відлякує потенційних учасників торгів, тож жоден з аукціонів з продажу брухту чорних металів, який був запланований на 26 травня не відбувся. Компанія планувала кількома лотами продати 12 тис. тонн брухту чорних металів. Стартові ціни становили орієнтовно 7 600 грн за тонну, тож Укрзалізниця потенційно могла б виручити понад 90 млн грн. Однак жодний з 10 оголошених аукціонів не відбувся.
Один з лотів Укрзалізниці, Фото: Прозорро.Продажі
Експортери переконують, що заборону експорту пролобіювали олігархи
“Дивна ситуація: металурги кажуть про дефіцит металобрухту в Україні, а я не можу продати той, що у мене накопичений на складах, – каже директор з розвитку бізнесу ТОВ “Міртен” Микола Климович. – Якщо заборонять експорт, то мені не буде куди збути приблизно 20 тис. тонн уже відсортованого брухту. Інтерпайп без пояснень зупинив закупівлю на невизначений термін. У них там якась аварійна ситуація сталась. Інший меткомбінат у нас бере тільки 5 тис. тонн на наступний місяць. Це якраз і є однією з причин, чому ми відмовились брати участь у торгах Укрзалізниці, хоча попередньо планували. Бо якщо ми його купимо, то не зрозуміло, куди його збувати, якщо експорт закриють. При цьому не варто забувати, що для багатьох підприємств, не лише Укрзалізниці, продаж металобрухту, який накопичується при виробничій діяльності, це можливість поповнювати оборотні кошти. Чому вони мають продавати його за безцінь?”.
За словами Миколи Климовича, через повномасштабне вторгнення Україна втратила два металургійні гіганти – Азовсталь та меткомбінат Ілліча, які закуповували велику частину брухту чорних металів.
“Інші підприємства просто припинили закупівлю у 2022 році. Тож у нас був варіант – або шукати можливості для експорту, або закривати бізнес, – каже Микола Климович. – Ми фактично пробивали собі шлях на європейський ринок, бо до війни ми не експортували. І це був нелегкий процес, адже для ЄС брухт має відповідати певним специфікаціям, а їх є сім видів, тож ми мали налагодити сортування. Так само нам довелось взяти на себе логістичні витрати. Водночас закупівельна ціна на брухт у ЄС приблизно на 100 євро вища, аніж в Україні”.
При цьому пан Климович каже, ціна – не єдиний аргумент, чому підприємства, які налагодили експорт, воліють продавати металобрухт за кордон, а не українським меткомбінатам.
“Якщо у мене є контракт на постачання 20 тис. тонн на завод у Польщі чи Італії, я за будь-яких умов маю виконати це, інакше штрафи. Але при цьому, якщо завод зобов’язався купити ці 20 тис. тонн, то він їх теж мусить купити, аби не платити штрафи. Натомість українські комбінати звикли диктувати свої умови, в односторонньому порядку змінювати ціну чи призупиняти відвантаження. Тому насправді меткомбінати відчувають дефіцит, бо вони не звикли працювати у ринкових умовах. У них досі живуть традиції “червоних директорів”, які звикли сидіти і чекати, що заготівельники самі до них приходитимуть на поклін і проситимуть, аби у них той брухт купили, – каже Микола Климович. – Не варто забувати, що металургійні комбінати – не державні під, а приватні. Коли ми кажемо про захист металургів, то маємо розуміти, що йдеться про бізнес Ахметова і Пінчука. І металобрухт – це насамперед відходи, а не сировина. Натомість руду, яка належить до корисних копалин, ніхто Ахметову не забороняє експортувати. Хоча, безперечно, вигідніше переробляти її в Україні і експортувати сталь. Не зрозуміло, чому заводу в ЄС вигідно купувати у нас брухт за вищими цінами, аніж в Україні, а українським заводам, які постачають продукцію на ті ж ринки – не вигідно?”
Підприємець припускає, що у разі закриття експорту ціни меткомбінати зможуть скуповувати металобрухт в Україні за заниженими, і у результаті демпінгуватимуть на європейському ринку.
“При цьому, коли кажуть, що у ЄС також існують обмеження на експорт металобрухту, то не уточнюють, що обмеження діють лише на експорт за межі ЄС. Країни ЄС між собою вільно торгують брухтом, тобто з Польщі в Німеччину, з Німеччини у Польщу. Це ринок – хто пропонує кращі умови, туди й постачають. І якщо при прагнемо в ЄС, то маємо наближати законодавство до них, в не запроваджувати обмеження”, – каже Климович. – До словами, поляки, з якими ми працюємо, обурені можливість закриття експорту металобрухту з України і вже готові йти з цим до прем’єр-міністра. Пригадуєте, зернову блокаду, яку польські фермери влаштували на кордоні? Так от, тепер це може бути металева блокада, яку погрожують влаштувати для продукції українських меткомбінатів, які і так намагаються демпінгувати”.
Проблема не в експорті, а у тому, що він відбувається в обхід мит
За словами директора GMK Center Станіслава Зінченка, обмеження на експорт брухту є глобальним трендом: за останні 5-7 років вже 48 країн обмежили експорт брухту чорних металів. Це фактично кожна третя країна світу.
“На сьогодні 77% сталі в світі виробляється в країнах, що обмежили експорт брухту. Чому? Тому що брухт – не сировина. Це локальний елемент циркулярної економіки. Він утворюється під час виробництва на машинобудівних підприємствах, під час інвестиційних проєктів та оновлення обладнання та інфраструктури, наприклад, доріг та мостів тощо, – каже Станіслав Зінченко. – Європейський Союз також бере курс на обмеження експорту брухту. У них є Waste Management Regulation, де буде обмеження на експорт брухту. Чому це відбувається? Бо наявність брухту – це можливість конкурентоздатно виробляти сталь для внутрішнього і для зовнішнього ринку. Як ви розумієте, для кожної країни вигідніше виробляти з брухту сталь та її використовувати на будівництві чи експортувати, ніж експортувати брухт”.
За його словами, кількість брухту під час війни в Україні скоротилась вчетверо.
“До війни 70% брухту в Україні збирали в південно-східних регіонах, бо там була сконцентрована промисловість. Однак через війну підприємства постраждали і брухту стало значно менше. Якщо до війни це було 4 – 5 млн тонн, то тепер 1 млн – 1,2 млн тонн на рік. При цьому наші українські брухтозаготівельні компанії сильно нарощують експорт брухту. Якщо взяти, перший квартал цього року, то уже експортували 130 тис. тонн брухту, що на 50% більше, ніж торік, – каже Станіслав Зінченко. – За даними Держмитслужби, 80% цього експортованого брухту за перші чотири місяці цього року припадають на Польщу. Але Польща не споживає український брухт, він їй не потрібен. Польщу використовують як точку реекспорту, щоб уникнути мита в 180 євро. Щоб ви розуміли, торік Польща експортувала 2,8 млн тонн брухту, з них до Туреччини 600 тис. тонн брухту. А три роки тому – у два рази менше. Тобто, це український брухт, що приїжджає до Польщі і потім експортується у Туреччину, аби таким чином уникнути сплати мита у 180 євро, яке б треба було заплатити, аби експортувати брухт напряму до Туреччини. При цьому 60% імпорту сталі в Україну – це турецька сталева продукція”.
Експорт брухту з України, фото: GMK Center
Річ у тім, що відповідно до Угоди про вільну торгівлю ми маємо нульове мито при експорті брухту в Європейського Союзу, тому український брухт експортують спочатку до ЄС.
“Насправді для ринку така ситуація нормальна: ринкові гравці завжди шукатимуть вигідніші варіанти для продажу свого товару, зокрема, для експорту. Але і держава існує для того, аби регулювати цей процес. Мабуть, уряд дивився на останні два роки, коли щомісяця збільшується експорт брухту, але при цьому мита не сплачуються, отже бюджет недоотримує доходи, які міг би, якби платили мита, тож вирішив реагувати, – каже експерт. – Тобто причина обмежень не лише у тому, що у нас є потенційний дефіцит брухту для сталевих заводів. Це ще й проблема наповнення бюджету. Тому це нормально, що держава включається і каже: “Шановні гравці ринку, ми будемо розглядати не тільки мита, але й квоту на експорт. Тимчасову чи ні, – це уже питання до держави. І також треба відзначити, що проєкт постанови вивели на обговорення. Тобто дискусія наразі відкрита – і це, як на мене, теж позитив”.