Пропоную не рефлексувати на черговий епізод епічної саги про копалини*
Угода про копалини – це просто клондайк зростання рейтингу президентів США та України. Тому Трамп і Зеленський будуть розігрувати цю п’єсу так довго, як тільки зможуть.
Виборці Трампа щасливі, що він хоче забрати гроші України в Америку, а виборці Зеленського щасливі, що він незламно їх не дає. І нас жде багато серій попереду.
Справді важливо те, що все погане для нас (і світу) вже сталося, коли Трамп виграв вибори. Справжня проблема тут. Все інше – похідні.
Не важливо, як саме Трамп пресує Україну. Сьогодні копалини, вчора дані розвідки, завтра накладе санкції, післязавтра придумає ще щось.
Трамп – ворог. Справжній, ідеологічний ворог, з яким неможливо домовитися. Бо він має бачення, що єдиний спосіб уникнути ядерної війни з Московією – віддати Путіну Україну. А враховуючи, що він сцикун і сциться ядерки більше за Байдена, він буде пресувати Україну далі.
Для нас нічого не змінилося. Ми у світовій війні. Причому, дуже дивній світовій війні, де половина світу воює з однією Україною.
Маємо покладатися тільки на нас. Маємо працювати з Європою. І маємо слідкувати, щоб наші потужники не підписали за нашими спинами якоїсь прутні. Бо зараз вони тримаються, але трампісти плодять просто неймовірну кількість прутні і я переживаю, щоб не підписали просто тому, що втомилися відмовляти і проєб*лі.
*Публікується зі збереженням стилю автора
Джерело
Про автора: Сергій Марченко, експерт ринку праці, блогер.
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.