Ковальська проти АМКУ та CRH – що відомо про розгляд у справи Верховному Суді
Верховний Суд розгляне справу “Ковальської” проти АМКУ та CRH (фото: Getty Images)
У четвер, 11 вересня, Верховний Суд розгляне касаційну скаргу у справі за позовом ПБГ "Ковальська" до Антимонопольного комітету України (АМКУ). Предмет спору – рішення комітету, яким було дозволено ірландській компанії CRH придбати цементні активи італійської Buzzi Unicem в Україні та Словаччині. Що не так з цією угодою та які ризики для цементної галузі вона має, – детальніше в матеріалі РБК-Україна.
Деталі угоди
У червні 2023 року італійська група Buzzi Unicem оголосила про продаж частини свого бізнесу в Східній Європі ірландській компанії CRH за 100 млн євро. Угода включає два цементні заводи в Україні – “Волинь-цемент” (місто Здолбунів, Рівненська область) та “Південь-цемент” (смт Ольшанське, Миколаївська область), які належать дочірній компанії Buzzi – Dyckerhoff Ukraine.
Також до пакету увійшли активи Buzzi у Словаччині – шість підприємств з виробництва товарного бетону у східному регіоні країни.
Офіційно про домовленість було повідомлено 20 червня 2023 року, а завершення угоди очікувалося у 2024 році після отримання всіх необхідних дозволів регуляторів.
CRH – світовий виробник будматеріалів з штаб-квартирою в Ірландії. Ще 1999 року компанія зайшла на український ринок, придбавши Подільський цементний завод.
Нині CRH в Україні працює під брендом Cemark та володіє трьома цементними підприємствами: “Миколаївцемент” (Львівщина), Кам’янець-Подільський цементний завод (Хмельниччина) і Одеський цементний завод.
Таким чином, придбання українських активів Buzzi мало суттєво розширити присутність CRH на ринку цементу України.
Після майже річної перевірки Антимонопольний комітет України (АМКУ) у вересні 2024-го дав умовний дозвіл: вимогою було відчуження щонайменше 25% нового бізнесу на користь незалежного інвестора, щоб зберегти певний рівень конкуренції.
M&A чи інвестиція в економіку
Попри позиціонування угоди як “значної іноземної інвестиції у воюючу країну”, опитані РБК-Україна експерти звертають увагу, що домовленість має характер класичного M&A (злиття і поглинання), а не прямої інвестиції в економіку України.
По-перше, 100 млн євро включають активи як в Україні, так і в Словаччині. По-друге, фінансові розрахунки відбулися між материнськими компаніями за межами України – ймовірно, на рівні штаб-квартир CRH та Buzzi.
Це означає, що кошти не були безпосередньо інвестовані в українську економіку: не відбулося притоку валюти в країну, і не сплачено податків від цього продажу до бюджету України. Фактично, сталася лише зміна власника підприємств у реєстрах.
Як пояснює банкір, фінансовий експерт Сергій Фурса, M&A є поширеним інструментом бізнесу, який активно застосовують у США, Великій Британії, країнах ЄС та інших економіках.
“Такий тип розвитку бізнесу відбувається шляхом придбання однієї компанії іншою або через їхнє злиття чи приєднання“, – пояснює він.
Водночас за словами Фурси, треба контролювати такі процеси з погляду антимонопольного законодавства. “Є механізм Антимонопольного комітету. І він має це контролювати“, – підкреслює експерт.
CRH володіє кількома цементними заводами в Україні (фото: Getty Images)
Крім того, внаслідок цієї угоди на ринок не зайшов новий гравець – компанія CRH, яка давно присутня в Україні та до угоди володіла трьома цементними заводами.
Тому зміна власника не створює нових виробничих потужностей, а лише перерозподіляє існуючі активи на користь одного з поточних гравців ринку. Таким чином, з макроекономічного погляду угода радше концентраційна і не дає негайного фінансового вливання в Україну.
Водночас представники CRH наголошують, що компанія навіть під час війни інвестує в розвиток своїх українських активів. Зокрема, за 2022-2023 рр. CRH вклала понад 80 млн доларів у модернізацію заводів та будівництво нового цементного терміналу під Києвом.
РБК-Україна звернулося до компанії з проханням уточнити, що саме входить у цю суму і які додаткові інвестиції в модернізацію придбаних підприємств планує CRH. На момент виходу статті коментар надано не було.
Чому “Ковальська” проти угоди
Промислово-будівельна група “Ковальська” – провідний виробник бетону в Україні та один із найбільших споживачів цементу – від самого початку виступила проти угоди CRH–Buzzi, заявивши про ризики для конкуренції на цементному ринку.
Офіційно “Ковальська” мотивує свої позови необхідністю недопущення надмірної концентрації ринку цементу в руках однієї компанії. В коментарі РБК-Україна генеральний директор “Ковальської” Сергій Пилипенко підкреслив, що придбання двох заводів дозволить CRH отримати домінуючу позицію і потенційно контролювати ціни на ключовий ресурс для будівництва.
У компанії побоюються, що монополізація може призвести до маніпуляцій з ціноутворенням та штучного дефіциту цементу на ринку. Це становитиме загрозу не лише для бізнесу Пилипенка (який закуповує цемент для виробництва бетону), але й для всієї галузі. Адже післявоєнна відбудова країни потребуватиме великих обсягів будматеріалів.
“Ковальська” також вказує на недоліки процедури розгляду концентрації в АМКУ. Зокрема, комітет відмовив “Ковальській” у залученні її як третьої сторони під час розгляду заявки CRH. У своєму позові компанія стверджує, що регулятор не врахував думку найбільшого споживача цементу, а аналіз конкурентних наслідків був неповним.
Під час розгляду справи про концентрацію, АМКУ має бути зацікавлений залучити якомога більше компаній, які дотичні до ситуації для врахування позицій всіх учасників ринку, щоб така концентрація не нанесла шкоду конкуренції.
“Якщо інтереси компанії хоч якимось чином зачіпаються, то вона має право бути залученою у якості третьої особи”, – прокоментувала РБК-Україна директор юридичної компанії “Ваша перевага”, екс-директор Департаменту АМКУ досліджень і розслідувань ринків ПЕК та ЖКГ Тетяна Кулішова.
Крім того, юристи позивача наполягають, що рішення АМКУ від 5 вересня 2024 року є незаконним та необґрунтованим, а накладені на CRH зобов’язання недостатні для запобігання монополії. Іншими словами, навіть з урахуванням обумовлених умов угода, на думку “Ковальської”, все одно суттєво обмежить конкуренцію.
“Зобов’язання, які АМКУ наклав на CRH, мають суто формальний характер. Вони не створюють реальних запобіжників для збереження конкуренції та не гарантують рівних умов на ринку. В рішенні відсутні будь-які суттєві умови чи обмеження, які б реально стримували CRH від зловживання своїм ринковим становищем. У європейській практиці подібні концентрації допускаються лише за наявності дуже жорстких структурних умов. Крім того, існують прозорі принципи, на основі яких ухвалюються такі дозволи”, – зазначає в коментарі Сергій Пилипенко.
Наприклад, на поглинання компанії Cemex Croatia спільним підприємством HeidelbergCement та Schwenk було накладено заборону, оскільки це знищило б конкуренцію через те, що таке спільне підприємство володіло б 45-50% сукупної частки ринку, попри існування щонайменше 6 інших конкурентів.
Пропозиція сторін надати доступ до цементного терміналу в місті Меткович на півдні Хорватії (тобто, простий поведінковий засіб захисту), яку Комісія визнала недостатньою для того, щоб постачальники могли ефективно і довготривало конкурувати з об’єднаним підприємством. Комісія зазвичай відносить злиття зі скороченням конкурентів з чотирьох до трьох до проблемних угод.
“В українському ж випадку маємо формальні пункти, які легко виконати й фактично неможливо проконтролювати. Це створює небезпечний прецедент: CRH отримує майже необмежений вплив на ринок без дієвих обмежень чи реальних важелів для регулятора. Саме тому “Ковальська” оскаржує як сам дозвіл на концентрацію, так і відсутність у дозволі реальних стримуючих механізмів у подальшій діяльності CRH”, – додав Пилипенко.
Чому є ризик монополії
АМКУ дозволив угоду, але під гарантії створення своєрідного “стратегічного міноритарія” в структурі власності придбаних підприємств. У червні 2025 року CRH виконав цю умову, продавши 25% акцій Dyckerhoff Ukraine компанії DivineReach Ltd – новоствореній фірмі з Ірландії.
Як зазначає ірландське видання The irish Times, DivineReach пов’язана з родиною бізнесменів О’Райлі, яка володіє дистриб’юторським бізнесом Hyundai в Ірландії і раніше не мала справи з цементом.
Формально структура власності тепер виглядає так: 75% – у CRH (через дочірню компанію CRH Ukraine B.V.), 25% – у DivineReach.
За словами CRH, партнера обрали прозоро на конкурсній основі, і він не має стосунку до самої CRH. Проте такі запевнення не заспокоїли ринок.
Також АМКУ зобов’язав CRH зберегти виробничі потужності заводів, забезпечити рівні умови постачання цементу для всіх споживачів та регулярно звітувати перед АМКУ про обсяги виробництва і продажу.
АМКУ зобов’язав CRH зберегти виробничі потужності заводів (фото: Віталій Носач, РБК-Україна)
Первинно очікувалося, що таким незалежним партнером CRH стане Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР). Участь авторитетної міжнародної фінансової установи мала б слугувати запорукою прозорого управління та дотримання умов конкуренції.
За інсайдерською інформацією, ЄБРР відмовився від участі, оцінивши угоду як потенційно репутаційно ризиковану – через неоднозначну глобальну історію CRH у питаннях конкуренції.
Зрештою роль співвласника взяла на себе маловідома ірландська компанія Divinereach Limited.
Дивує й швидкість ухвалення рішень в цій угоді. Divinereach засновано у березні 2025 року. CRH уклала угоду про продаж 25% акцій свого регіонального холдингу цій фірмі у квітні 2025-го, а вже в червні 2025 року АМКУ окремим рішенням погодив цю часткову концентрацію.
РБК-Україна попросило АМКУ прокоментувати, з чим повʼязано такий поспіх і як саме комітету перевіряв Divinereach на статус “незалежного інвестора”. На момент виходу статті відповіді не було.
Компанія Divinereach отримала передбачений пакет акцій разом із гарантованим правом вето на рівні холдингу та опосередкований спільний контроль над українськими цементними заводами. Таким чином, CRH формально виконала умову – ввела в структуру власності незалежну сторону. Та чи забезпечує таке рішення свою першочергову мету?
Хто така Divinereach?
Як вже зазначалось вище, Divinereach – ірландська фірма, створена лише в березні 2025 року, яку контролює сім’я О’Райлі – власники компанії Hyundai Ireland (дистриб’ютора автомобілів Hyundai в Ірландії).
До керівництва Divinereach входять Юджин О’Райлі-молодший (CEO Hyundai Ireland), Сьюзен Джонс та Ніалл О’Хенлон. Родина О’Райлі відома в себе на батьківщині здебільшого автомобільним бізнесом і інвестиціями в нерухомість та ІТ. Досвіду у цементній промисловості за ними раніше не значилося.
За інформацією CRH, Divinereach було обрано партнером через прозорий конкурс, і ця компанія не пов’язана з CRH. Однак той факт, що незалежним акціонером стала новостворена структура без профільного досвіду, викликав сумніви в Україні.
Конфедерація будівельників України навіть звернулася з листом до уряду Ірландії, вказавши, що Divinereach зареєстрована лише в березні 2025 року і не має “документованого досвіду” у виробництві цементу.
У листі наголошується, що це “викликає обґрунтоване занепокоєння бізнес-спільноти щодо її ролі в угоді”. Іншими словами, учасники ринку побоюються, що маловідомий міноритарний власник може виявитися недостатньо впливовим чи мотивованим, аби реально стримувати апетити монополіста.
“Це викликає законні побоювання бізнес-спільноти щодо участі цієї фірми в угоді”, – йдеться у листі конфедерації.
Іншими словами, українська сторона сигналізує ірландському уряду: умова про незалежного інвестора могла бути обійдена, а отже в угоді є елемент фікції, який кидає тінь і на репутацію Ірландії як юрисдикції.
Якщо компанія – міноритарний акціонер був створений нещодавно (півроку тому), виникає питання, де вона взяла кошти, щоб придбати значний (25%) пакет акцій іншої великої компанії. Комітет мав проаналізувати цю інформацією, а також уважно перевірити інформацію про засновників Divinereach.
“Щоб це не було формальним відчуженням і воно не фінансувалося компанією, яка зацікавлена в концентрації, щоб вона не була пов’язана відносинами контролю (з міноритарієм, – ред.), адже тоді втрачається сенс відчуження пакету акцій”, – сказала Тетяна Кулішова.
Федерація роботодавців та інші профільні об’єднання тим часом обговорюють можливі кроки – від звернень до АМКУ і уряду до інформування європейських структур, адже Україна зараз активно гармонізує своє законодавство з правом ЄС.
Таким чином, українська галузь консолідувалася проти потенційної цементної монополії, наголошуючи на необхідності чесних правил гри. “Ми вимагаємо нормальної ринкової конкуренції, а не картельних змов”, – підкреслює Сергій Пилипенко.
Сама CRH наполягає, що всі вимоги регулятора виконані і структура власності забезпечує спільний контроль: у Divinereach немає зв’язків із основним акціонером, а право вето міноритарія зафіксовано у корпоративних угодах.
Втім, чи зможе настільки нетиповий інвестор, як автомобільний дилер, ефективно протистояти можливим зловживанням? Це питання залишається відкритим.
Судова боротьба
Правова битва навколо угоди CRH–Dyckerhoff триває вже понад рік і наразі вийшла на фінішну пряму.
У лютому 2025 року Київський господарський суд підтримав позов “Ковальської” і скасував рішення АМКУ про концентрацію, фактично визнавши, що конкуренція опиняється під загрозою. Однак у червні Апеляційний суд став на бік CRH та АМКУ, відновивши дозвіл на угоду (мотивація апеляції базувалася на тому, що формальні умови – зокрема продаж 25% – були виконані належним чином).
Не погодившись з цим, “Ковальська” подала касаційну скаргу до Верховного Суду. 11 вересня 2025 року Верховний Суд України починає розгляд остаточної інстанції у цій справі.
Аргументи сторін у суді відображають дві протилежні позиції.
Верховний Суд України починає розгляд справи “Ковальської”(фото: freepik.com)
“Ковальська” наполягає, що угода порушує як українське, так і європейське конкурентне право.
По-перше, встановлюється домінування суб’єкта з часткою далеко за межами допустимої (46% проти порогу 35% в Україні). По-друге, є підстави стверджувати, що умова про “незалежного покупця” частки виконана формально – тобто маємо справу з обманом регулятора.
Також позивач указує на ризики для економіки: зростання цін на цемент вдарить по всьому будівельному сектору, в тому числі по державних програмах відбудови, які фінансуються платниками податків і міжнародними донорами.
Натомість CRH, яка котирується на американській біржі та має історію зловживань на ринку, у своїх заявах стверджує, що угода була проведена у повній відповідності до вимог закону та міжнародної практики.
Представники CRH наголошують, що 25% продані авторитетному інвестору (родині О’Райлі), а сам CRH уже четверть століття присутній в Україні. Вони запевняють, що концентрація необхідна для залучення капіталу в модернізацію старих цементних заводів, які дісталися від радянських часів, і що без цієї угоди інвестиції могли б не відбутися.
Також CRH підкреслює, що “Ковальська” сама не подавала пропозицій щодо купівлі заводів Dyckerhoff, а тепер нібито намагається заблокувати прихід конкурента. Пилипенко, до речі, заперечує, що його компанія хотіла купити ці активи: за його словами, заводи застарілі і краще будувати новий з нуля.
Очевидно, що справа має прецедентний характер. Судові слухання привернули увагу не лише бізнес-спільноти, а й влади: бо йдеться про баланс між залученням іноземного капіталу та захистом економічної конкуренції.
Крім того, вперше в новітній історії України конкуренційне відомство зіткнулося з тим, що його рішення про концентрацію було оскаржене і скасоване судом першої інстанції. Хоча в апеляції та касації позицію АМКУ було поновлено, сам факт такого тривалого судового процесу свідчить про посилення судового контролю над рішеннями АМКУ у сфері злиттів і поглинань.
Юристи Kinstellar вважають, що кейc формує важливий прецедент. З одного боку, він встановить більш чіткі критерії, за якими треті сторони (наприклад, конкуренти чи споживачі) можуть вимагати участі в процесі розгляду концентрацій. З іншого – спонукає АМКУ ретельніше обґрунтовувати свої рішення, враховуючи можливість судового перегляду.
Рішення про концентрацію може бути зупинене так би мовити “посередині”, тобто тоді, коли угода вже виконується компаніями. “Юридично, це можливо, тобто можливо розірвати всі ці договори і вимагати повернення до стану, який був до концентрації”, – пояснила Тетяна Кулішова.
Ситуацією зацікавилися навіть за кордоном. Financial Times та The Irish Times опублікували статті про цей спір, називаючи його також “битвою за цемент”.
Разом з тим, європейські оглядачі пов’язують результат справи з ширшим питанням – готовністю України забезпечувати верховенство права та чесні правила гри для бізнесу на шляху до ЄС.
Адже якщо конкуренційні правила будуть жорстко дотримуватися навіть під тиском великих корпорацій, це підвищить довіру до українських інституцій. І навпаки, – якщо монополізація ринку відбудеться без належного контролю, це може негативно вплинути на репутацію країни як ринкової економіки.
Розгляд справи у Верховному Суді матиме вирішальне значення, оскільки стане фінальною крапкою у судовій епопеї навколо найбільшої M&A-угоди на українському цементному ринку.
Від рішення суддів залежить, чи залишиться в силі дозвіл АМКУ (із вже виконаними умовами), чи, теоретично, може бути створено прецедент для перегляду або анулювання великої концентрації постфактум.