Інвестиції в українську промисловість: які зміни необхідні в законодавстві.

У Раді розповіли про правки до закону про промислові інвестиції (фото: facebook.com/magomedov.public)

Верховна Рада займається створенням умов для залучення інвестицій у промисловий сектор, проте державна підтримка повинна надаватися лише тим проєктам, які охоплюють повний цикл – від видобутку до переробки в Україні.

Мова йде про законопроєкти №13414 і №13415, які передбачають компенсацію частини інвестицій через податкові та митні механізми для нових ініціатив у переробній промисловості.

Парламент вже ухвалив їх у першому читанні, наразі триває підготовка до другого. Однак необхідно доопрацювати ці проєкти з урахуванням економічних реалій та майбутньої безпеки, підкреслив нардеп.

За словами Магомедова, бізнес пропонує уточнити підхід і поширити стимули лише на ті видобувні проєкти, які передбачають подальше збагачення та переробку сировини в Україні.

“Якщо держава бере на себе ризики видобутку, то додана вартість, робочі місця і податки також повинні залишатися тут”, – зазначив він.

Важливість повних промислових ланцюгів

На думку Муси Магомедова, принцип доопрацювання законопроєктів має бути таким: державна підтримка повинна поширюватися лише на інтегровані проєкти з видобутку корисних копалин, якщо вони передбачають подальше збагачення та/або переробку в Україні.

“І саме так питання ставлять у своїх зверненнях до парламенту та народних депутатів українські промислові обʼєднання та бізнеси: не про стимул для вивозу сировини, а про стимул для повного ланцюга доданої вартості”, – підкреслив нардеп.

Крім того, він додав, що така логіка повністю збігається з підходом ЄС: мислити не “видобутком окремо”, а всім ланцюгом від mining до processing.

Окремо, на його думку, має з’явитися механізм повернення наданої вигоди.

Якщо інвестор отримав податкову підтримку, але не реалізував в Україні обіцяну стадію збагачення чи переробки в розумний термін, або фактично зводить проєкт до експорту необробленої сировини, пільга повинна бути переглянута, а недоотримані бюджету суми – донараховані. Депутат підкреслив, що видобуток, збагачення і переробка є єдиним економічним циклом. Водночас чинна редакція законопроєктів, за його оцінкою, базується на адміністративному поділі секторів і не враховує цю логіку.

У результаті існує ризик, що Україна залишиться лише постачальником сировини без розвитку глибшої переробки.

“Якщо закон стимулює лише фінальну стадію, він розриває виробничий ланцюг, який мав би підтримувати”, – пояснив Магомедов.

Він додав, що такий підхід не відповідає і практиці ЄС, де розвиток критичної сировини розглядається як повний ланцюг доданої вартості.

Зміни у правилах для інвесторів

Окрему увагу депутат звернув на конкуренцію за інвестиції в умовах війни.

За його словами, наразі інвестори порівнюють Україну з країнами Центральної та Східної Європи, де ризики нижчі, фінансування дешевше і умови більш прогнозовані. У такій ситуації без державних стимулів капітал може обирати інші юрисдикції.

“Сировину видобуватимуть в Україні, але переробку і робочі місця інвестор перенесе туди, де економіка проєкту виглядає краще”, – зазначив він.

Серед запропонованих змін – запровадження чіткої умови: державна підтримка має надаватися лише інтегрованим проєктам із повним виробничим циклом.

Також пропонується передбачити механізм повернення пільг у разі, якщо інвестор не реалізує заявлену переробку в Україні. Контроль за виконанням таких умов має бути закладений у законі з самого початку, щоб уникнути зловживань.

На переконання Магомедова, у воєнний час держава повинна боротися не лише за сам факт інвестиції, а й за те, де саме в ланцюгу створюватиметься додана вартість.

Якщо Україна бере на себе ризики видобутку, то вона повинна отримувати і результат, українські робочі місця, українські податки, українське збагачення та українську переробку, акцентує нардеп.

“Єдиний виробничий цикл не має бути розірваним. Тому правки до №13414 і №13415 мають бути вузькими за предметом, сильними за умовами і прозорими за контролем”, – резюмував Муса Магомедов.