Вітчизняні теплиці не можуть конкурувати, частка українських тепличних овочів на зимовому ринку становить не більше 10%. Тим часом Туреччина вже понад два десятиліття стабільно постачає 75% всього імпорту томатів.
Головне:
-
Імпорт томатів у 2025 році зріс на 31% до 104,82 тисяч тонн.
-
“Томатне” сальдо пішло в мінус на 140,4 млн доларів.
-
Туреччина сконцентрувала 82% імпорту томатів у 2025 році, 63% у січні-квітні 2026-го.
-
Частка вітчизняних тепличних овочів на ринку взимку – не більше 10%.
Туреччина постачає помідори в Україну вже 20 років. Але якщо раніше її частка становила 75%, то в 2025 році вона зросла до 82%, а в перші місяці 2026 року – до 63% від загального імпорту.
Два десятиліття тому Україна експортувала свої томати, а сьогодні демонструє хронічну залежність у торгівлі.
Читайте також: В Україні подешевшала молода капуста: скільки коштує
Чому помідори везуть з Туреччини
В Україні томати активно вирощують у відкритому ґрунті в період з липня по вересень.
Взимку та навесні собівартість місцевих тепличних овочів робить їх надто дорогими.
Регулярні обстріли призводять до пошкодження розподільчих та генеруючих енергооб’єктів, складів, овочесховищ і терміналів, ускладнюючи логістику, а також не вирішують проблеми з кадрами та мобілізацією.
На виробників впливають високі інфляційні витрати – тарифи на електрику, воду, газ, а також підвищення зарплат.
“Для тепличних комбінатів і молокопереробних підприємств електроенергія залишається основною проблемою – у 2026 році тариф на передачу зріс ще на 8%”, – зазначив у коментарі РБК-Україна аналітик асоціації “Український клуб аграрного бізнесу” (УКАБ) Максим Гопка.
Двадцять років монополії
Туреччина контролює три чверті українського імпорту помідорів протягом останніх двадцяти років.
Томати з південної сусідки України надійно закривають період міжсезоння для місцевих гуртовиків і мереж, виграючи в ціні, калібруванні та швидкості логістики.
“Овочі мають стабільний товарний вигляд”, – пояснила РБК-Україна директор департаменту управління товарною категорією фреш мережі VARUS Дарина Палагута.
Проте експерти вважають, що стверджувати, що мережі свідомо віддають перевагу турецьким томатам, некоректно.
Коли шальки терезів зламались
Український виробник змушений конкурувати не лише з турецьким фермером, а й з цілою державною системою підтримки, яка надає турецьким овочам агресивну цінову перевагу на полицях українських супермаркетів.
Україна, вступаючи до Світової організації торгівлі (СОТ) у 2008 році, взяла на себе жорсткі зобов’язання.
Водночас Туреччина активно використовує засоби торговельного захисту, регулярно ініціюючи розслідування проти імпорту, щоб захистити свій ринок.
Поки український виробник бореться за фізичне виживання, турецький фермер функціонує в умовах багаторічної державної підтримки.
Через турецьке урядове агентство розвитку малого та середнього бізнесу KOSGEB та Міністерство торгівлі виробники отримують гранти на впровадження нових технологій, енергоефективність та сертифікацію продукції. Це поглиблює структурну нерівність з українськими виробниками.
Читайте також: Що буде з цінами на “борщовий набір” улітку: прогнози експертів
Рух вгору: від торговельних війн до технологічної перебудови
Українським виробникам необхідна не пасивна захист, а системна підтримка та довгострокові контракти на збут. Це все забезпечується в комплексі підтримкою модернізації виробничих потужностей.
Антидемпінгові мита, урядові 220 млн гривень на овочесховища, теплиці та гранти на переробку “єРобота”, “Національний кешбек” на овочі вже створюють основу для змін.
Проте цього недостатньо без нової ринкової моделі. Ключ до розвитку галузі – перехід від продажу сировини до глибокої переробки та продукції з вищою доданою вартістю.
Майбутнє тепличного овочівництва визначається не кількістю субсидій, а переходом від постачання сезонної сировини до глибокої переробки – консервів, замороженої продукції, функціональних інгредієнтів, які забезпечують вищу маржу та відкривають експортні ринки.