Чи має держава інвестувати в відновлення пошкоджених внаслідок ворожих атак Дарницької ТЕЦ, Харківської ТЕЦ-5 та електростанцій, що знаходяться у приватній власності, і чи можливо їх повернення у державну або комунальну власність, якщо нинішній власник не зможе фінансувати відновлення
Дарницька ТЕЦ, яка забезпечувала теплом близько 1100 багатоквартирних будинків у Дарницькому та Дніпровському районах Києва, після російської атаки 3 лютого зазнала практично повного руйнування. Прем’єр-міністерка Юлія Свириденка під час пресконференції 14 лютого зауважила столичній владі, що вона не надала уряду чіткий план відновлення Дарницької ТЕЦ (ТЕЦ-4). Однак проблема полягає в тому, що на відміну від ТЕЦ-5 та ТЕЦ-6, які належать комунальному підприємству “Київтеплоенерго”, Дарницька ТЕЦ є приватною власністю. Таким чином, з одного боку, це об’єкт критичної інфраструктури, зупинка якого могла призвести до гуманітарної катастрофи в густонаселеній частині столиці, а з іншого – це приватний бізнес.
Що відомо про власника Дарницької ТЕЦ
Дарницька ТЕЦ належить ТОВ “Євро-Реконструкція”, кінцевим бенефіціаром якого, згідно з даними YouControl, є колишній народний депутат з Івано-Франківщини Анатолій Шкрібляк, який нині зареєстрований у Лондоні. Він також є засновником Budhouse Group (ТРЦ Forum у Львові, Nikolsky у Харкові, Fabrika у Херсоні тощо).
“Підприємницька діяльність пана Шкрібляка розпочалася з частки в одному з підприємств енергетичного сектора – ТЕЦ, що виробляє теплову та електричну енергію. Завдяки впровадженню новітніх технологій в управлінні ТЕЦ та виробництві енергії, підприємства досягли нового рівня прибутковості”, – зазначено на його особистому сайті. При цьому, конкретно про ТЕЦ-4 у Києві тут не згадують.
Дарницька ТЕЦ до початку повномасштабної війни, фото: ТОВ “Євро-Реконструкція”
Наразі в соціальних мережах з’являються повідомлення про те, що “власник відмовляється фінансувати відновлення Дарницької ТЕЦ”. Водночас ТОВ “Євро-Реконструкція” стверджує, що відновлювальні роботи наразі проводяться за рахунок власних коштів.
“Роботи виконуються за рахунок фінансових та матеріальних ресурсів підприємства. Залучено внутрішні резерви, укладено угоди з підрядними організаціями, проведено закупівлю основних матеріалів для відновлювальних робіт. Частина підрядників вже розпочала виконання робіт. Процес організовано поетапно з визначенням пріоритетних напрямків.
В умовах тимчасової зупинки виробничого процесу акціонери підприємства забезпечили фінансову стабільність Дарницької ТЕЦ, що дозволяє безперервно проводити відновлювальні роботи та виконувати соціальні зобов’язання перед працівниками. Це управлінське рішення спрямоване на якнайшвидше повернення об’єкта до повноцінної роботи”, – повідомляє ТОВ “Євро-Реконструкція”.
Загалом, Дарницька ТЕЦ за 4 роки війни зазнала майже двох десятків атак, однак саме атака 3 лютого виявилася найбільш руйнівною. За оцінками підприємства, лише часткове відновлення теплопостачання займе два місяці, а про відновлення виробництва електроенергії взагалі не йдеться.
“Станом на сьогодні відновлення електрогенерації є технічно неможливим та не планується, оскільки характер завданих пошкоджень не передбачає оперативного відновлення”, – запевнили у компанії.
До речі, в управлінні компанії з групи Анатолія Шкрібляка “Технова” з 2000 року також була Чернігівська ТЕЦ. У 2022 році теплоелектроцентраль зазнала значних пошкоджень внаслідок бойових дій, тому “Технова” сама ініціювала розірвання договору оренди, навіть звинувачуючи міську раду Чернігова у бездіяльності. Справа в тому, що договір за рішенням суду було розірвано 31 березня, а акт прийому-передачі ТЕЦ був підписаний лише у серпні.
Шкрібляк також є власником ТОВ “Сумитеплоенерго”, яке постачає тепло у 958 будинків у Сумах.
Харківська ТЕЦ-5, яка до війни опалювала дві третини будинків у місті, а тепер постійно зазнає ворожих атак, також є приватною власністю. За даними YouControl, 100% ПрАТ “Харківська ТЕЦ-5” належить кіпрській SAN POSEIDANIUS INVESTMENTS LIMITED. Офіційно кінцевим бенефіціаром вказаний громадянин Австрії Захарян Рубен, однак компанію пов’язують з групою Юрія Бойка.
Чи можливо націоналізувати зруйновані приватні ТЕЦ
Наразі в експертних колах обговорюється можливість націоналізації Дарницької ТЕЦ або її тимчасового державного управління.
“Дарницька ТЕЦ (ТЕЦ-4) – це приватна компанія, яку повʼязують з бізнесменом Шкрібляком. Не думаю, що у нього є можливість швидко залучити необхідні мільярди гривень для відновлення станції до наступної зими. Ще до війни компанія мала значні борги – лише 1,5 млрд грн перед «Київтеплоенерго». Тому, якщо влада планує її відновлення (хоча особисто я вважаю, що доцільніше перейти на більш децентралізовану систему опалення), то логічним кроком буде передача її у власність громади міста або у державну власність”, – зазначив екскерівник “Оператора ГТС України” Сергій Макогон.
За його словами, саме держава та місто мають значні власні ресурси та доступ до міжнародних фондів відновлення.
“У світі існує термін “тимчасове державне управління”. Це коли держава бере на себе відповідальність за стратегічний актив у період нестабільності, щоб забезпечити його стабільну роботу”, – вважає він.
До речі, міський голова Харкова Ігор Терехов звертався до ОВА з пропозицією націоналізувати Харківську ТЕЦ-5 ще у 2022 році.
Харківська ТЕЦ-4 після атаки у березні 2024, фото: Телеграм-канал “Де у Харкові| Харків”
Директор енергетичних програм центру Разумкова Володимир Омельченко вважає, що пошкоджені ТЕЦ можна відновлювати спільними зусиллями – власника, якщо у нього є такі можливості, держави та інших інвесторів.
“В результаті, в залежності від того, хто скільки інвестицій вкладе у відновлення теплоелектроцентралі, матиме відповідну частку у структурі власності цього підприємства”, – зазначає Володимир Омельченко.
Експертка, членкиня Наглядової ради аналітичного центру We Build Ukraine, екснардепка Вікторія Войціцька також допускає націоналізацію об’єктів критичної інфраструктури, які потребують відновлення.
“У приватного власника, скоріш за все, не буде можливості залучати фінансові ресурси, оскільки повертати кредити насправді не буде звідки. І навряд чи хтось надаватиме грантову підтримку на відновлення об’єктів, адже йдеться про десятки, якщо не сотні мільйонів доларів. Тому має бути розроблений механізм, який би дозволив фактично націоналізацію або повернення в управління держави цих об’єктів, щоб вже держава залучала необхідне фінансування для відновлення”, – зазначила у коментарі Еспресо Вікторія Войціцька. – При цьому важливий момент – приватний власник об’єкта критичної інфраструктури, який націоналізували, має розраховувати на те, що коли здійснюватимуться репарації у тій чи іншій формі, він зможе отримати компенсацію збитків”.
При цьому участь держави необхідна не лише як фінансове вливання у відновлення. За словами експертки, йдеться також про забезпечення фізичного захисту або системами протиповітряної оборони, які б захищали такі об’єкти. А також формування резерву обладнання для оперативних ремонтів. Йдеться, зокрема, про обладнання з виведених з експлуатації теплових електростанцій та ТЕЦ країн Варшавського договору, про яке згадував міністр енергетики Денис Шмигаль.
Не всі зруйновані ТЕС та ТЕЦ потрібно повністю відновлювати
І Володимир Омельченко, і Вікторія Войціцька погоджуються, що відновлювати великі теплоелектроцентралі до “довоєнного” стану немає сенсу – державі та місцевій владі варто зосередитися на розбудові децентралізованої мережі електро- та теплогенерації.
“Треба відновити те, що можна швидко і порівняно дешево відновити, але неправильно робити ставку лише на відновлення ТЕЦ-4 у Дарниці. По-перше, повне відновлення ТЕЦ – це тривалий і дорогий процес. А по-друге, хто може гарантувати, що туди знову не прилетить? Чи варто знову ставити під загрозу півмільйона людей через кілька балістичних ракет? Це взагалі неправильна стратегія. Тому держава та місто мають акцентувати увагу на розподіленій генерації та енергозбереженні будинків”, – зазначає Володимир Омельченко.
“Недарма в стратегії розвитку енергетики, яка була затверджена у 2017 чи 2018 році, робився акцент на необхідності розбудови децентралізованої генерації. Нам варто повернутися до глобального бачення, як має розвиватися наша енергосистема, а також провести чесну і відверту розмову про те, які об’єкти нам потрібні, де, в якій кількості і в якій формі. Це перший крок, який нам потрібно зробити”, – каже Вікторія Войціцька. – Потрібно мінімізувати ризики, коли цілі регіони чи міста залежать від великих об’єктів, які дісталися нам у спадок з Радянського Союзу, адже розуміємо, що північний сусід нікуди не дінеться. Маємо усвідомлювати, що поки триває війна, відновлення таких об’єктів завжди буде під ризиком чергової масованої атаки.”
ТЕС ДТЕК після атаки у листопаді 2025, фото: ДТЕК Енерго
За словами Войціцької, питання щодо участі держави у відновленні стосується не лише теплоелектроцентралей, але й електростанцій.
“ТЕЦ – це те, що найбільше болить і відчувається у Києві, Сумах, Харкові. Але я б не обмежувалася лише питанням ТЕЦ. Наприклад, теплові електростанції, зокрема, які належать групі ДТЕК. У них також ситуація доволі складна. Державна Центренерго, якій належить Трипільська ТЕС, також має значні пошкодження. Маємо дивитися більш широко на нашу енергосистему, особливо на об’єкти генерації, як тепла, так і електроенергії, які перебувають у приватній власності”, – зазначає Вікторія Войціцька. – Коли закінчиться війна, ми далі будемо мати графіки відключення електроенергії, оскільки ті маневрові потужності, які у нас були у вигляді ТЕС і ТЕЦ, а також гідроелектростанцій, зруйновані. Постане питання, як їх відновлювати і чиїм коштом. Тому тут важливо, хто зможе залучити фінансування і на якому етапі.”