Судова реформа в Україні триває, ключові судові органи оновлені з урахуванням всіх вимог міжнародних партнерів. Та це не заважає недоброчесним суддям досі не тільки уникати покарання за корупційні злочини і дедалі збільшувати статки, але й, отримавши негативні висновки Громадської ради доброчесності, залишатися на посадах. Один з найсвіжіших і ганебних випадків – кваліфікаційне оцінювання голови Господарського суду Київської області Павла Горбасенка, котрий володіє статками сумнівного походження, ухвалював неправосудні рішення та, схоже, навіть списав докторську дисертацію. Чому замість звільнення ВККС визнала суддю відповідним посаді? А також, чи здійснила родина Горбасенків махінації з облігаціями внутрішніх державних позик – з’ясувала програма "Судовий контроль з Тетяною Шустровою"
Павло Горбасенко – ім’я, яке вже кілька років регулярно заповнює інформаційний простір та мерехтить у скандальних заголовках. Голова Господарського суду Київської області, один із найвпливовіших людей Київщини, знову в центрі сумнівної схеми. Цього разу йдеться про ймовірні махінації з облігаціями внутрішньої державної позики, які нібито дозволили йому та його родині отримати мільйони гривень за лічені дні.
Павла Горбасенка було призначено суддею Господарського суду Київської області у 2010 році указом президента. Після Революції Гідності він втримався на посаді. До цього часу суддя встиг потрапити у кілька скандалів та обжитися чималою кількістю квадратних метрів. За словами Горбасенка, мати подарувала йому дві квартири на 116 та 136 квадратних метрів в елітному районі на Оболонській набережній у Києві. Після цього жінка, яка була домогосподаркою, звела будинок на понад 800 квадратних метрів в селі Лебедівка під Києвом. Маєток розташований на приватній території площею понад пів гектара. Двоповерхова будівля, басейн, альтанка – все це на мальовничій ділянці, обнесений високим парканом.
“Елітний склад нерухомості і рухомості просто вражає. Зокрема, шалені статки Горбасенка. І звідки взялися гроші для цих статків – теж незрозуміло. Сам суддя надавав певні документи. І ці документи свідчать про те, що він купив певні облігації на суму приблизно 20 тисяч доларів”, – розповідає член Громадської Ради доброчесності Антон Зелінський.
Ці фінансові операції мали привернути увагу правоохоронців ще багато років тому. Мова йде про схему з облігаціями внутрішньої державної позики. ОВДП – це облігації, які держава випускає, щоб залучити гроші до бюджету. Принцип роботи простий: інвестор купує облігації за ринковою ціною, а через певний час отримує свої кошти назад із відсотками. Такий фінансовий інструмент у нормальних умовах працює прозоро. Однак, особливо підприємливі ділки використовують його для легалізації коштів сумнівного походження, – говорить економіст Борис Кушнірук:
“В принципі, певний період були часи, коли по суті це була форма легалізації доходу. Бо спочатку ти купуєш облігації, таким чином ти легалізуєш кошти, а потім тобі взагалі вже не задають взагалі питань, звідки у тебе доходи і кошти. З облігації державної позики, які питання?”
Схема виглядає так: юридична особа через брокера купує державні облігації за високою ціною, потім ці ж папери продаються іншому брокеру, який представляє фізичну особу, вже за нижчою ціною. Після цього облігації знову повертаються до первісного брокера і продаються ще дорожче. У підсумку фізична особа отримує значний прибуток, тоді як юридична компанія зазнає збитків. Основна мета – створення так званого “інвестиційного прибутку”, – продовжує Борис Кушнірук:
“В тому й сенс, що, по суті, це легалізація коштів, отриманих, як правило, незаконним шляхом. Безперечно, можуть бути ситуації, коли люди просто не показували дохід. Але це, по суті, теж нічого іншого, як відмивання коштів, тому що дохід в цьому випадку був не зовсім легальний, бо з легального доходу вони мають сплатити легальний податок”.
У квітні 2007 року суддя Павло Горбасенко здійснив операцію, яка викликає чимало питань. За 114 тисяч гривень він придбав державні облігації за ціною, яка була у понад 10 разів нижчою за їхню номінальну вартість. Однак того ж дня ці ж папери були перепродані іншому банку за ціною, яка вже перевищувала початкову майже у 10 разів. У результаті цієї транзакції суддя нібито отримав чистий прибуток у розмірі 1-го мільйона гривень. Пояснює економіст Кушнірук:
“Фактично йдеться про те, що ці два банки беруть участь в сумнівних операціях. Тому що і продаж за заниженою ціною, і купівля за завищеною ціною – це, по суті, ухилення від сплати податків. Є так звана звичайна ціна, за якою операції по цих паперах проводяться. Тобто на цей момент їх дохідність така-то. Якщо вона суттєво відхиляється або вниз, в бік заниження вартості, або завищення, це буде означати, що ці інституції беруть участь в операціях по ухиленню від сплати податків, а, можливо, і в легалізації доходів, одержаних незаконним шляхом”.
Важливо, що для початкової купівлі облігацій суддІ потрібно було мати близько 23 тисяч доларів. Утім, на той час, згідно з його досьє, Павло Горбасенко лише закінчив навчання та отримав диплом магістра права. Звідки взялися кошти — залишається невідомим. Це викликає обґрунтовані сумніви у легальності джерел доходу, – розповідає член ГРД Антон Зелінський:
“Як у молодої людини, яка тільки завершила навчальний заклад, з’явились 20 тисяч доларів? Це питання залишилось без відповіді”.
За кілька місяців до оборудок Павла Горбасенка, у лютому 2007 року, аналогічну операцію з ОВДП провів і батько судді – Володимир Горбасенко. Він купив облігації за 294 тисячі. В підсумку сумнівних дій його прибуток нібито перевищив 3 мільйони гривень, – продовжує член Громадської ради доброчесності:
“Батько Горбасенка придбав цінні папери за заниженою вартістю в якогось банку і потім, буквально одразу, продав їх в 12 разів дорожче. Таким чином в нього з’явилось 600 тисяч доларів. Тут 600 тисяч доларів, там 100 тисяч доларів. І саме цими грошима пояснював Горбасенко все те нерухоме майно, автомобілі, все, що було записано потім на його дружину і так далі”.
У 2007 році Павло Горбасенко був юрисконсультом у приватній фірмі. Тож навряд чи потребував легалізації своїх доходів. Однак, саме тоді він раптово вирішив змінити діяльність і влаштувався на роботу у господарський суд: був секретарем і помічником судді, аж поки у 2010 році нарешті не став суддею.
Примітно, що ці події відбувалися саме в той час, коли його тодішній тесть Валентин Барбара був членом Вищої ради юстиції — органу, який відіграє ключову роль у призначенні та звільненні суддів, – зауважує Антон Зелінський:
“Після завершення навчання Горбасенко одружився із дочкою судді Верховного суду України на той момент. А ще він був членом Вищої ради юстиції, яка мала значний вплив на тодішню судову систему. І буквально одразу Горбасенко зі звичайного юриста в підприємствах, пішов працювати в Вищий господарський суд. Спочатку просто якимось консультантом, а потім помічником в суді. І буквально за три роки вже став суддею”.
Тесть Горбасенка Валентин Барбара займав дуже високу посаду у судовій системі країни. Тож можемо припустити, що родинні зв’язки могли відігравати певну роль не лише у кар’єрному зростанні Павла Горбасенка, але й у фінансових операціях, які здійснювалися в цей період.
Ще одна важлива деталь – гроші за операціями з цінними паперами знімали не суддя Павло Горбасенко і не його батько Володимир Горбасенко. Натомість готівку отримувала третя особа — такий собі Козачишин Василь Петрович. Саме йому суддя та його батько видали нотаріально засвідчену довіреність, яка дозволяла здійснювати певні юридичні дії. Але хто такий Василь Козачишин? За наявними даними, він не має родинного зв’язку із Горбасенками, що лише додає сумнівів до законності цих операцій, – каже Антон Зелінський:
“Після цих всіх операцій були видані довіреності на якусь особу Василя Петровича. І саме цей Василь Петрович зняв готівкові кошти після цих операцій. Тобто, скоріш за все, вони були фіктивними”.
Слід зазначити, що ані суддя, ані його батько не відобразили дохід від операцій з цінними паперами у своїй податковій звітності. І це ще один маркер, що може вказувати на фіктивність мільйонних оборудок.
Павло Горбасенко пояснити, як йому вдалося спіймати таку вдачу та за добу примножити свої статки вдесятеро – так і не зміг:
“Банк віддає той непотріб, який йому непотрібний. Кому потрібен – той придбає те майно зі значним дисконтом, якщо він знає, кому він те майно потім продасть. Так відбулося в даному випадку. Чому так сталося – я не можу вам пояснити. Чому банк продав з дисконтом? Напевно, вважав так за потрібне”.
Врешті за фактами ймовірних махінацій з облігаціями, як і за багатьма іншими – щодо майна, неправосудних рішень, можливих фіктивного розлучення та списаної наукової дисертації, Громадська рада доброчесності визнала Павла Горбасенка недоброчесним. Та це не стало підставою для звільнення судді. Вища кваліфікаційна комісія суддів провела оцінювання та визнала Горбасенка таким, що відповідає високій посаді. Це рішення викликає сумніви в тому, наскільки якісно проходить судова реформа в Україні.