Ягун висловився щодо подальших дій Європейського Союзу стосовно Орбана.

По Орбану потрібно трохи знизити градус і усунути інформаційний перегрів

Вже з’явилася хвиля заголовків у стилі “ЄС розробляє п’ять сценаріїв покарання” і майже завтра “викине Угорщину з гри“. Це не зовсім так. Ситуація є більш жорсткою, але водночас і більш прозаїчною.

Reuters підтверджує, що не готовий каральний пакет, а інше: у Брюсселі справді дійшли до етапу, коли Орбана більше не хочуть безкінечно вмовляти. Після блокування ним великого пакета допомоги Україні в європейських столицях дедалі відвертіше говорять: якщо він залишиться при владі після виборів 12 квітня, доведеться змінювати саму техніку роботи Євросоюзу, щоб угорське вето не перетворювалося щоразу на інструмент шантажу. І це вже не емоція. Це початок інституційної самооборони ЄС.

Юридично найскладніший інструмент у Євросоюзі існує. Це стаття 7 Договору про ЄС. Вона дозволяє призупиняти права держави-члена, включаючи право голосу. Але тут потрібно говорити чесно: це не швидкий каральний механізм, а тривала й політично важка процедура.

Проти Угорщини механізм за статтею 7 було запущено ще у 2018 році, і він досі триває. Тобто формально кийок на стіні висить, але активується він повільно, складно і лише тоді, коли всередині ЄС є достатня політична воля довести справу до кінця. Окремо існує і стаття 4(3) про принцип щирої співпраці. Це важливий аспект, оскільки він надає правову основу для висновку, що окрема держава не просто “має іншу думку”, а системно підриває здатність Союзу діяти як єдине ціле. Але й це не кнопка миттєвого покарання, а скоріше підстава для подальшого тиску та обмеження простору для маневру Будапешта.

Отже, найреалістичніший сценарій на сьогодні — не гучна показова розправа, а холодне технічне нейтралізування угорського шантажу. Там, де можливо, Орбана будуть обходити коаліціями 26 держав. Там, де це неможливо, будуть підвищувати ціну його блокувань. Там, де є фінансові важелі, їх і далі використовуватимуть. І тут важливо: для Брюсселя це не абстрактна суперечка про “цінності”, а дуже конкретна проблема управління Союзом в умовах війни. Тим більше, що приблизно 17 мільярдів євро для Угорщини вже заморожені через проблеми з верховенством права, а в Суді ЄС паралельно звучить позиція, що гроші не можна розморожувати, поки реформи не працюють насправді, а не на папері.

Щодо партнера Орбана Фіцо, то тут також не варто спрощувати ситуацію. Він може політично підтримувати Орбана, може ускладнювати формування жорсткої більшості, може грати на нерви Брюсселя. Але він не здатен магічно “заблокувати покарання“, якщо мова йде не про красивий заголовок, а про реальний набір різних інструментів: неформальне обходження, фінансовий тиск, вибіркова ізоляція від чутливих рішень, зміна процедурної культури всередині Союзу. Інша справа, що якщо справа колись дійде до максимально жорстких формальних кроків за статтею 7, тоді коаліції, взаємні страхування і політична арифметика всередині ЄС справді матимуть велике значення.

Отже, головний висновок простий. Брюссель не готує театрального “покарання Орбана” під телекамери. Брюссель готується до значно небезпечнішого для нього сценарію — до холодного, системного і технічного демонтажу можливостей Будапешта брати Євросоюз у заручники. Без зайвого шуму. Без красивих лозунгів. Але з дуже конкретним наслідком: чим більше Орбан намагатиметься торгувати європейською єдністю, тим більше ЄС буде вчитись працювати повз нього. І це для Будапешта справді поганий сигнал.

Джерело

Про автора. Віктор Ягун, директор Агентства з реформування сектору безпеки, генерал-майор запасу СБУ

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.