Ягун розповів про труднощі, з якими зіткнуться Росія та Україна після завершення війни.

Що може очікувати Росію і які можливості отримає Україна

Останнім часом дедалі частіше ведуться дискусії про ймовірність завершення або призупинення російсько-української війни. У публічному просторі це часто подається як автоматичний перехід до стабільності: припинення бойових дій — початок відновлення, економіки адаптуються, суспільства повертаються до звичного життя.

Проте історія свідчить, що так відбувається далеко не завжди.

Для країн, які тривалий час перебувають або перебували у стані великої війни, завершення конфлікту часто стає не кінцем кризи, а початком нового складного етапу. Особливо це стосується випадків, коли війна за роки змінює структуру економіки, політичних інститутів і соціальних відносин.

На сьогоднішній день модель розвитку Росії значною мірою базується на факторі воєнної мобілізації. Значна частина бюджетних коштів спрямована на оборонний сектор, силові структури та пов’язані з ними галузі. У ряді регіонів військові виплати, державне замовлення та пов’язана економічна активність стали одним із основних джерел доходів.

Це не означає, що російська економіка не може функціонувати без війни. Але це свідчить про те, що повернення до більш цивільної моделі розвитку навряд чи буде швидким або безболісним.

Перший виклик — економічний.

Якщо військові витрати почнуть суттєво зменшуватися, це створить додатковий тиск на підприємства, зайнятість та регіональні бюджети. Історія знає чимало прикладів так званого демобілізаційного шоку — від післявоєнної перебудови європейських економік до складної конверсії оборонної промисловості після розпаду СРСР.

Водночас сам факт скорочення військових витрат не означає автоматичного занепаду. Ключове питання полягає у здатності держави створити нові джерела економічного зростання та запропонувати модель розвитку після мобілізаційного циклу.

Другий виклик — соціальний.

Протягом війни формуються великі групи людей, чиї доходи, соціальний статус або професійна траєкторія були прямо чи опосередковано пов’язані з воєнною системою. Повернення військових, інтеграція ветеранів, адаптація ринку праці та зміна соціальних очікувань — це складне завдання для будь-якої держави, незалежно від політичного устрою.

Світовий досвід показує: проблемою зазвичай стають не ветерани самі по собі, а відсутність механізмів їхньої інтеграції та довгострокової соціальної політики.

Третій виклик — політичний.

Будь-який тривалий конфлікт створює нові центри впливу: силові структури, оборонний сектор, адміністративні та медійні групи. Після завершення війни їхні інтереси не зникають автоматично. Навпаки — починається перерозподіл ресурсів, повноважень і політичної ваги.

Саме тому завершення війни не обов’язково означає автоматичне послаблення внутрішньої напруги.

Водночас було б помилкою робити висновок про неминучий крах Росії.

Авторитарні системи часто демонструють значно більшу інерцію та здатність до адаптації, ніж прогнозують їхні критики. Контроль над ресурсами, централізований адміністративний апарат і силовий механізм можуть забезпечувати відносну стабільність навіть за умов накопичення структурних проблем.

Тому більш коректне питання звучить не так: “Чи впаде Росія після війни?“, а так: “Якою ціною вона зможе перейти до нового етапу розвитку — і чи вистачить для цього економічних, політичних і соціальних ресурсів?“.

Для України це питання не менш важливе.

Завершення війни саме по собі не гарантуватиме швидкого успіху. Але Україна вже зараз має фактори, яких не мала раніше: значно глибшу інтеграцію з Європою, масштабну міжнародну підтримку, досвід управління кризами та покоління людей із високою мотивацією до змін.

Після війни конкуренція не завершиться — зміниться лише її характер.

Це буде конкуренція вже не за території, а за інституції, економіку, технології, людський капітал і якість державного управління.

І цілком можливо, що саме цей етап стане не менш визначальним для майбутнього, ніж сама війна.

Джерело

Про автора. Віктор Ягун, директор Агентства з реформування сектору безпеки, генерал-майор запасу СБУ

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.