Ось такі повідомлення зʼявилися: “Росія, ймовірно, вперше вдарила по інфраструктурі нафтопроводу “Дружба”, який використовується для транспортування російської нафти до Угорщини та Словаччини”
1. Не “ймовірно“, а точно.
2. Не по абстрактній “інфраструктурі нафтопроводу “Дружба“, а по конкретному, ключовому обʼєкту — лінійній виробничо-диспетчерській станції “Броди”.
3. Ураження обʼєктів нафтотранспортної інфраструктури не вперше відбувається. Просто керівництво Укртранснафти про це не повідомляє. Удари мали місце ще минулого року і по нафтоперекачувальній станції Августівка і по термінальному комплексу в порту Південний.
Чому мовчать? Тому що потрібно далі качати російську нафту під виглядом угорської й себе не ображати, й, не виключено, брати участь у внесках в “двушку на Москву”. Свого часу Деркач інтерес мав не тільки до Енергоатому, а й до перевалки нафти та нафтопродуктів.
Читайте також: Росія вранці 27 січня вдарила по об’єкту Нафтогазу на Львівщині, пов’язаному з нафтопроводом “Дружба”
Коли наприкінці 2024-го істерили окремі діячі та деякі журналісти на підряді, що не можна припиняти транзит російського газу, бо це гарантія безпеки для ГТС України, я відзначав, що це ніяка не гарантія, бо атаки на обʼєкти газової інфраструктури вже мали місце з 21 березня 2024-го. Воєнні резони є визначальними для Кремля.
Так само зараз і з нафтою. Якщо в Кремлі вирішили, що пріоритет — ураження нафтотранспортної інфраструктури України, то комерційні інтереси та інтереси угорської сатрапії стають глибоко вторинними. А швидше за все Орбану порекомендували брати нафту танкерами в Новоросійську та через хорватський термінал Омішаль і нафтопровід “Адрія”.
Ну, а з сатрапами російської “Транснефти” в УТН давно потрібно розібратися компетентним органам, оскільки ця публіка на кілька мільярдів доларів щорічно збагачує російський бюджет війни.
Джерело
Про автора. Михайло Гончар, експерт з міжнародних енергетичних та безпекових відносин
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.