Країни G7 мають важелі впливу, якими повинні скористатися.
В основі небажання запроваджувати санкції проти російського газу з Арктики — довгострокові контракти з «Ямал СПГ», що діятимуть до кінця 2030-х і початку 2040-х років для таких компаній, як TotalEnergies (Франція), SEFE (Німеччина), Shell (Нідерланди). Ці компанії відчайдушно тримаються за ці угоди, що закріплюють енергетичну залежність від кремлівського режиму. А для Москви це стратегічні угоди, а не просто комерційні. Про це пише Світлана Романко, засновниця та виконавча директорка Razom We Stand, та Незір Сінані, директор B4Ukraine Coalition, в статті «Криваві гроші Ямалу. Чому санкції проти російського газу залишаються неповними».
За їх словами, Росія планує потроїти експорт СПГ до 2035 року — до 100 млн тонн на рік. Проєкт «Арктик СПГ-2» уже зміг налагодити поставки в Китай на тлі послаблення контролю за дотриманням санкцій, раніше накладених США. Вікно для знешкодження цієї та інших російських кліматичних бомб швидко зачиняється.
Країни G7 мають беззаперечні важелі впливу. Росія не може експортувати СПГ з Арктики без західних суден, західного страхування, західних портів, західних верфей або фінансових послуг. Саме тому глобальне ембарго на російський СПГ може спрацювати.
«Західні санкції працюють, коли вони б’ють по критичних точках. Коли США запровадили санкції проти «Арктик СПГ-2», проєкт застопорився. Якщо застосувати ті самі заходи до «Ямал СПГ», то найприбутковіший експортний потік Росії може сколапсувати», – вважають автори.
Європа вже ухвалила заборону на російський СПГ у 19-му пакеті санкцій і готується на законодавчому рівні поставити крапку в історії залежності від російського викопного палива. Регламент REPowerEU, фінальний текст якого наразі погоджується між Європейським парламентом і Радою ЄС, має заборонити імпорт російського газу і зробити нелегальним подовження виконання чинних контрактів з «Ямал СПГ».
З іншими статтями авторів можна ознайомитися за посиланням.