Фурса: зараз Вашингтон потребує зовнішнього управління, а не Київ
Якось ми інакше уявляли "мир через силу". І от Україну змушують підписати угоду, яка навіть не має жодного стосунку до мирного процесу, а перемовини з Росією починають з фрази "я знаю, що вони сильні та могли б завоювати всю Україну, але просто з доброї волі сідають за стіл перемовин"
Я так і бачу, як працюють успішні нью-йоркські забудовники. Як ведуть перемовини, коли хочуть купити нову ділянку. “Я знаю, друже, що ти заможний і тобі не треба продавати цю ділянку. І ти це робиш просто тому, що я кльовий хлопець і подобаюсь тобі. І тому я дам тобі найвищу ціну, бо тобі ж не треба продавати, на тебе не тиснуть кредитори, твоїм дітям не треба оплачувати дорогі університети й твоя дружина не найняла найкращого адвоката з розлучень. Тому ось тобі ціна, вдвічі вище ринкової і по руках“.
Десь так же це працює, правда?
А угода про корисні копалини — це що? Якби Трамп казав, що Україна чи українська влада не хоче сідати за стіл перемовин і тому він говорить жорстко, то це мало б пояснення. Але ж ні. Він сам підтверджує, що українська влада хоче перемовин. А потім викидає на стіл угоду у стилі “ви нам винні”, угоду у стилі іспанських конкістадорів при перемовинах з тубільцями. Хоче нашим коштом отримати хоч якось успіх під час свого президентства.
Тепер вони кажуть: або ви віддасте борг, якого не існує, або ми відключимо вам старлінки та не будемо продавати ракети ППО, щоб Путін зміг покращити позиції на полі бою і знищити енергетику? Оце мир через силу.
Я не знаю, чи підпише Зеленський угоду, яку хоче отримати від нас Трамп. Чи буде підписана будь-яка угода, яка може повністю змінитись по суті, залишившись лише за формою перемогою Трампа. Ми не знаємо, чи вдасться перетворити цю угоду на щось притомне.
І це чи не вперше я зрозумію, якщо Україна пошле Вашингтон у напрямку російського воєнного корабля.
Я розумію, що нам важливо мати американські інвестиції і це не тільки про зростання ВВП, а також про рівень лобізму у майбутньому. Так само я розумію, що як мінімум 4 роки ми будемо мати справу саме з такими США, і Трамп нікуди не подінеться.
Але так само я не можу прийняти угоду, коли на Україну покладають зобов’язання з компенсації за нечинними боргами. Коли Україну ставлять у роль папуасів, де за бусинки забирають усе. Коли Україну нагинають, шантажуючи ще глибшими обіймами з Путіним. Мотивуючи це тезами російської пропаганди.
Я завжди був за зовнішнє управління. Але зараз Вашингтон потребує зовнішнього управління, а не Київ…
Для нас прийнятним є майбутній розподіл прибутків від американських інвестицій. Але ж ніяк не борги перед американцями, за відсутніми зобов’язаннями.
То ж якщо українська влада відправить американців услід російському військовому кораблю, бо не зможе добитись переформатування угоди, — я не буду критикувати українську владу. Я буду підтримувати наших. Бо це справжній суверенітет.
Ми не для того боремося в антиколоніальній війні з Росією, щоб потрапити у колоніальну залежність від девелоперів з Нью-Йорка. Досить з нас київських забудовників і їхньої жадібності.
Так само я буду вітати угоду, якщо вдасться її привести до притомного вигляду, і вона буде стосуватись виключно майбутніх рентних платежів за ті копалини, які американці чи їхні партнери будуть видобувати.
Я хочу, щоб українська влада відчувала підтримку і мала простір для маневрів. Навіть якщо цей маневр вимагає непублічного посилання нах американців. Навіть тоді, коли під загрозою стає подальша підтримка. США тепер не є друзями. А значить з ними можна розмовляти жорстко. Вони тепер не підтримують демократію в Україні, вони не сприяють реформам. То чому ми маємо переживати за їхні почуття? Трамп не любить нас, але він залежний від американського суспільства. І ми маємо використовувати та спиратись на цю залежність. Розуміючи, що у Трампа також є мотивація. І підтримувати Україну. І принести своїм виборцям хоч якусь угоду. Бо поки що йому немає чим похвалитись. Він вже провалив обіцяну депортацію. Вже провалив боротьбу з інфляцією. Вже був методично посланий канадцями, мексиканцями, данцями та арабами.
І компенсувати це все нашим коштом — не дуже добра ідея.
Джерело
Про автора. Сергій Фурса, інвестиційний експерт, блогер.
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.