Фурса висловився щодо противників законопроєкту, що стосується оподаткування посилок з Китаю.
Це важко уявити, але чимало людей почали відкрито виступати проти закону, що скасовує схему безподаткових посилок
Чому це важко? Бо це всього лише схема. Прозора. Ясна. І, здавалося б, підтримувати це має бути ганебно. Але ж ні.
Чому наявність такої прогалини є ненормальною? Бо ми маємо ситуацію, коли податки сплачуються з усіх товарів, окрім китайського імпорту.
Ми ж розуміємо, що посилки на 90% — це китайські товари. Причому китайський уряд, який намагається підтримувати економічне зростання через експорт, ще й субсидує цей імпорт. І в результаті маємо ситуацію, коли вся продукція оподатковується, а китайська — ні.
Уявіть собі. У місті є три супермаркети. У двох з них товари продаються з податками. А в третьому — без податків. І цей супермаркет належить особі, яка досі веде бізнес у Росії. І люди кажуть: “Це нормально”.
Нічого нормального в цьому немає.
Кажуть, що це вдарить по найбідніших. Ну, по-перше, з такою логікою взагалі слід скасувати ПДВ. Бо він негативно впливає на найбідніших. Але ж суспільство якось вирішило, що податки необхідні. Щоб ці найбідніші, — а в Україні це пенсіонери, — отримували свої пенсії. А, по-друге, я насправді не бачу, як пенсіонери сидять і замовляють щось на Тему. Давайте тоді скажемо, що в АТБ і в Аврорі також не буде податків. Тоді це буде трохи чесніше в аргументації щодо найбідніших.
Читайте також: Програма МВФ для України. Орбан тут не заважає…
Про що “законопроєкт про оподаткування посилок”, який, до речі, є важливою частиною наших міжнародних зобов’язань? В першу чергу, це про фінанси. В другу, – про рівність умов для всіх учасників ринку.
Щодо фінансів зрозуміло. Минулого року імпорт через посилки склав 8 млрд доларів. Це величезна сума. Це майже 2 млрд доларів недоотриманих податків. За рік. І це було у 2025 році, коли всі зароблені кошти йшли на армію. Тобто Україна вирішила, що дешевший китайський товар важливіший, ніж 2 млрд доларів для армії. А це і про дрони. І про зарплати військовим. Бо 2 млрд доларів – це 80 млрд гривень. Величезна сума.
Зараз вже дійшло до того, що українські інтернет-магазини можуть запропонувати оформити вашу покупку як посилку і сплатити менше. І просто почекати тиждень. Це не соромно? А контейнери, які раптом стають набором посилок? Це також “просто так” і “для підтримки бідних”?
А друге – умови гри. Це найважливіше, коли ми говоримо про економічне зростання та залучення інвесторів. Мають бути рівні умови для всіх. І рівна конкуренція. Без цього економічні дива не відбуваються. Навіть у лібертаріанців, які займаються доставкою посилок. Лібертаріанці завжди за рівні правила, чи не так? Вони ще й проти держави. Це правда. Але під час війни без держави якось не виходить. Чи є аргументи проти? І проти тези, що “під час війни розумієш, що держава важлива і важливі податки” і тези “про рівні умови гри як запоруку економічного зростання“.
А якщо немає, то як тоді бути з ситуацією, коли одні продавці мають можливість торгувати без податків, а інші сплачують податки. Той самий приклад з супермаркетом.
Протекціонізм — це погано. Але там принаймні кажуть: “Ми підтримуємо своїх проти чужих“. А тут ми маємо ситуацію прямо протилежну. Не рівні умови гри, а підтримка іноземного імпортера. “Підтримка чужих проти своїх“. Причому “чужих” в прямому сенсі слова. Бо на чиєму боці виступає Китай у війні Росії проти України — очевидно.
Чи є в цьому хоч якась логіка – питання риторичне.
І так. Це вимога МВФ. Вимога нашого лікаря від економіки, якого корисно слухати. І рекомендації якого Україна так і не виконала за 30 років. А потім раптом виникає питання: “А чому в Польщі краще?”. Знову риторичне питання.
Джерело
Про автора. Сергій Фурса, інвестиційний експерт, блогер.
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів