Фурса прокоментував ракетні атаки Росії на Київ та їхній вплив на економіку Російської Федерації.

Кількість і частота балістичних ракет, які Путін запускає на Київ за одну ніч, прямо корелює з кількістю заголовків у західних медіа про військову та економічну вразливість Росії та обернено пропорційна “успіхам” російської армії на фронті

Дивно, що цього разу обійшлося без “Орєшніка”. Адже Путіну була потрібна максимальна гучність, щоб заглушити голоси в його свідомості. Голоси західної преси, шепіт соратників і мовчазні нарікання підданих.

Статті в західних медіа про те, що економічна ситуація в Путіна критична, з’явилися в значній кількості. Навіть незважаючи на “подарунок” від Трампа у вигляді дорогої нафти та часткового зняття санкцій. Тут і бізнес, який підкреслює, що для порятунку економіки необхідно зупинити війну. І чутки чи факти про те, що Центробанк і Мінфін наважилися прийти до Путіна в бункер і повідомити йому, що грошей на війну немає.

У це віриться дуже важко. Адже все більше нагадує старий анекдот про сина, який буде менше їсти на фоні здорожчання алкоголю. І рідко коли російські чиновники проявляли таку відвагу і не виходили потім через відкриті вікна. Хоча, можливо, коли це відбувається в бункері, де немає жодного віконця, через яке міг би залетіти український дрон, наважитись легше.

Читайте також: Переговори про мир і вибори в США. Чому нас занурюють в уявну реальність?

Проте частота статей свідчить про те, що відчуття кризи, що невідворотно насувається на російську економіку, присутнє. І ті, хто його відчуває, почали активно ділитися цим відчуттям із західними журналістами. Якщо відкинути традиційну параноію і підозрілість, що завжди супроводжують Москву, це не може не радувати. Особливо на фоні надприбутків, які російський бюджет отримує від війни в Затоці. Тим більше, що всі доходи бюджету ще не відображені повністю. Адже існує часовий лаг з податків, і деякі з них сплачуються раз на квартал. Тож ми не бачимо всієї картини. Але міністр фінансів, який приходить до Путіна і наважується заговорити про завершення війни, усвідомлює це.

Отже, що ж сталося? Все дуже просто. Війна — це надзвичайно витратна справа. І поки в тумбочці було багато грошей, накопичених за 25 років дорогої нафти, Путін мав фінанси для війни. Але гроші в тумбочці закінчуються. І потрібно робити вибір, як фінансувати війну. Бо залишилося зовсім мало.

Насправді, те, що відбувається, є цілком передбачуваним. Російська економіка вже рік як почала стагнувати, що також було пов’язано з витратами на війну. Вони розігнали інфляцію. Щоб приборкати інфляцію, підвищили облікову ставку — єдиний можливий варіант для раціонального економіста. А висока ставка не лише стримала інфляцію, але й задушила економіку.

Додайте до цього санкції. Додайте загальний настрій. Додайте останні проблеми з інтернетом. Все це наклалося. І в результаті в країні-агресорці реальні доходи населення у 2026 році почали знижуватися. В той час як в Україні вони продовжують зростати. Хоча війна завдала набагато більшої шкоди економіці України.

Насправді, Путін упустив момент виходу, коли Трамп, тільки-но обраний президентом, запропонував йому золотий міст. Що зробило б Путіна переможцем в очах усіх, навіть після провалу 2022 року.

Але він не скористався пропозицією, від якої не можна було відмовитися. І тепер ситуація погіршується з кожним днем. Він просто не може виступати з позиції сили. І мова не лише про стагнацію російської армії на фронті та дефіцит пального в Криму. Знову ж таки, в першу чергу, про економіку, яка часто є результатом очікувань. І коли криза погіршує ці очікування, вони самі по собі поглиблюють кризу. І все рухається вниз у пошуках дна. Але дна немає, поки триває війна.

В Україні часто повторюють помилкову тезу, що Путіну потрібна війна, щоб підтримувати економіку на плаву. Адже існує якась економіка воєнного часу. І є витрати на виробництво зброї та гроші російським солдатам. І без цього російська економіка зупиниться. Але тут важливе не “війна”, а “витрати”. Власне, коли у вас є гроші і ви готові їх витрачати, не принципово на що. Ви можете стимулювати економіку неефективно, витрачаючи гроші на війну. А можете, якщо ці гроші у вас є, інвестувати в інфраструктуру, реалізовувати масштабні проєкти, зменшувати податки і значно ефективніше стимулювати ту ж економіку. Не кажучи вже про те, що завершення війни поверне надію на “нормальність” у росіян. А ці надії підживлять інвестиційну активність.

Читайте також: Росію доб’є… капіталізм

Але знову ж таки. Ключове – наявність грошей. У випадку України – є ЄС. І можливість підвищувати чек. Причому поки ЄС не використовує всі свої можливості. Навіть в контексті заморожених російських активів. Але гроші є. А якщо їх немає? У звичайному світі тоді ви обмежуєте дефіцит бюджету, скорочуєте витрати. Але з війною так не працює. Війна завжди голодна. Завжди потребує нових грошей. І виходить, що єдиний варіант тоді – це запускати друкарський верстат. Що стане дуже гучним сигналом для всієї економіки, що ситуація буде погіршуватись і далі. І ще швидше. А ці очікування спровокують прискорення падіння.

Чи означає це, що Путін зараз точно зупиниться?

Звісно, що ні. Погіршення в російській економіці відбувається поступово. Завтра трохи гірше, ніж сьогодні. А через місяць буде не сильно й гірше, ніж завтра. І Путін завжди може думати, що в нього ще є час зупинити процес. Але це і є пастка. Бо найкращий момент для виходу він вже упустив. Але Путін може так не думати. По-перше, тому що вірить, що Україна може не витримати першою. Вірить на основі карт, які йому малюють його соратники. По-друге, тому що Трамп, який постійно дарує щось Путіну. Минулого року подарував шанс вийти переможцем. Цього року подарував дорогу нафту. З таким Санта-Клаусом завжди чекаєш наступного Різдва в надії на диво. А поки надія є, Путін буде продовжувати. Що б йому там не розповідали нудні фінансисти.

Але ці голоси його непокоять. І він буде намагатися їх приглушити. Як вміє. Як вміє терорист. Вибухами.

Джерело

Про автора. Сергій Фурса, інвестиційний експерт, блогер.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів