Дуже чекаю того моменту, коли основним суспільним інтересом в Україні буде гра за правилами, виконання домовленостей і верховенство права
Які країни успішні у світі? Ті, де діють закони. Де люди грають за правилами. Без цього успіх в принципі неможливий. Сильні інститути та верховенство права — необхідні умови для динамічного розвитку.
Що називали інвестори основною проблемою перед війною? Чому не інвестували в Україну? Верховенство права. Коли немає правил, ти не можеш розрахувати доцільність інвестицій. Занадто велика невизначеність. І ти не інвестуєш.
А немає інвестицій – немає економічного зростання. Все просто. Наша бідність, — а ми досі лишаємось найбіднішою країною в Європі, — є результатом того, що ми не любимо грати за правилами, не виконуємо домовленості й не встановили в країні верховенство права.
І це не тільки про прокурорів і СБУшників, які кошмарять бізнес і цих клятих комерсів. В Україні в принципі не люблять грати за правилами. Навіть на побутовому рівні. І для цього треба просто побачити, що відбувається на дорогах країни. Причому кожного разу у кожного водія є дуже вагома причина, чому саме зараз він має право порушити правила. І якщо цей конкретний водій може виграти (а може, звісно, поїхати в лікарню чи на кладовище), то всі учасники дорожнього руху програють.
Так і в масштабі країни. Завжди можна пояснити собі, чому саме зараз саме ти маєш право порушити правила. І ти навіть можеш від цього виграти. Але всі разом програють.
Який ще один додатковий побічний ефект? Це відсутність довіри. В українському суспільстві дуже низький рівень довіри один до одного. Але якщо немає практики виконання домовленостей, то звідки ж цій довірі взятися? А довіра дуже важлива у сучасному горизонтальному світі. Та й вертикальному також. Бо навіть вартість грошей для вас залежить від того, як сильно вам довіряють.
Витрати на будь-яку угоду неймовірно зростають, коли у тебе проблеми з довірою до контрпартнера. Або угода не укладається в принципі.
Якщо ми подивимось на найуспішніші країни в сучасному світі, то і вони самі собою можуть залучати гроші дуже дешево. І довіра всередині суспільства там дуже висока. Співпраця ж всередині суспільства повністю залежить від того, наскільки люди можуть довіряти один одному. І не в моменти емоційного піка, як було на Майдані чи на початку повномасштабного вторгнення. А в моменти рутинного життя. Звичайної буденності.
І практика виконання і не виконання домовленостей не має бути залежною від того, подобаються нам ті, з ким укладені домовленості чи ні. Не може бути такого, що “Він краде” чи “Він неприємний тип”, і тому я порушу свою домовленість з ним. Ні. Ми або йдемо на домовленість або ні. Якщо людина чи компанія нам не подобаються настільки, що ми не хочемо виконувати домовленість з ними, то ми просто не йдемо на угоду. І не тиснемо конкретну руку. Якщо ж ми потисли руку, то далі ми маємо виконувати взяті на себе зобов’язання. Бо це вже не про них. Це вже про нас.
І знов же таки. Завжди можна знайти виправдання. Чому ти не виконуєш домовленість. Завжди можна пояснити, що “Він і так багатий, мені ці гроші потрібніші”. Але так не працює. Так не буде довіри.
Поки в Україні не грають за правилами, ми будемо бідні. Яскраві, самобутні, гостинні, героїчні. І ще ми добре співаємо. Але бідні.
Тому основний суспільний інтерес для України – це навчитись, нарешті, грати за правилами.
Джерело
Про автора. Сергій Фурса, інвестиційний експерт, блогер.
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.