Фурса: Не всі підприємці однаково корисні
Найгірше, що можна придумати, це почати протиставляти бізнес громадянському суспільству і вирішувати, хто більше робить для руху країни вперед
Безумовно, ми хочемо мати заможну країну, а для цього конче потрібно створювати сприятливі умови ведення бізнесу. Безумно, успішні підприємці створюють додану вартість і робочі місця.
Але.
По-перше, роблять вони це не для суспільного блага, а з метою отримання прибутку. Тому не потрібно жертовності. Бізнес робить бізнес, щоб заробити гроші. І додатковий ВВП чи пару десятків робочих місць — це просто побічний продукт. І це нормально. Але це якраз і створює запит на контроль бізнесу з боку суспільства. І яскравим прикладом необхідності якої є забудова Києва, особливо порівняно із забудовою Варшави. І видно, де домінують інтереси громади, а де окремих бізнесменів, що максимізують прибуток. Другим прикладом є європейська інтеграція. Це завжди історія успіху для країни. Але для певних бізнесменів це буде означати “кінець”. І там і там суспільство має контролювати апетити окремих бізнесменів. В тому числі, щоб в цілому вигравала економіка, а значить і середній підприємець.
Друге — громадянське суспільство в Україні є дуже важливим елементом руху країни вперед. І розумний бізнес це розуміє. Перший Майдан, що зробив цивілізаційний вибір, і другий Майдан, який цей вибір відстояв, витягло громадянське суспільство. Так, бізнес, розумний бізнес, підтримував Майдани. Але серед героїв небесної сотні не було підприємців мільйонерів.
І саме громадянське суспільство, яке складалось в тому числі з багатьох підприємців, витягло перші тижні війни. Частина з них вже не повернеться.
І ключове. Не всі підприємці однаково корисні. Не всі вони рухають економіку країни вперед.
- Чи сприяє розвитку економіки країни бізнесмен, що паразитує на державних компаніях і розвиває скоріш корупцію, ніж економіку? Скільки робочих місць він створив, а скільки через нього не народилось? Питання риторичне.
- Чи сприяє розвитку економіки бізнесмен, який досі користується методами 90-х не даючи проводити чесну приватизацію, створюючи проблеми на державному заводі, відлякуючи потенційних конкурентів при продажі? Скільки мільярдів доларів інвестицій не зайде через нього в країну і скільки робочих місць і додаткових пунктів ВВП ми втрачаємо?
- Чи сприяє розвитку економіки бізнесмен, якій будує свої бізнеси за принципом піраміди, розводячи іноземних кредиторів на мільярди доларів? Скільки тепер українських компаній не зможе вийти на ринок запозичень і наскільки дорожче це буде для тих, хто зможе?
- Чи сприяє розвитку економіки бізнесмен, що свідомо користується проблемою з верховенством права в країні й не сплачує свої кредити вітчизняним банкам? В результаті чого банки вимушені значно уважніше ставитись до ризиків при видачі кредитів. Як швидше без таких кроків могло б зростати кредитування в Україні? Як багато робочих місць це б могло створити?
Тому не всі бізнесмени однаково корисні. Так само як і не всі члени громадянського суспільства. Як активісти, що за гроші блокують будівництва, чи то оплачені конкурентами, чи то вимагаючи гроші в забудовника.
І тому без інституту репутації нікуди. В першу чергу у бізнесі.
Тому дивно, коли кажуть, що на такі речі треба заплющувати очі.
І так, саме суспільство може і має відстежувати цю репутацію. Як серед політиків, так і бізнесменів. Бо це, врешті-решт, той стимул, який має змусити змінити деструктивну поведінку. Бо відсутність цього інституту в Україні є однією з причин, чому ми найбідніша країна Європи. Бо без довіри сучасну економіку не побудуєш. А в країні дуже низький рівень довіри всередині суспільства. Чому? Бо кидають.
Тому дивно, коли суспільству пропонують заплющувати очі на те, як саме веде свій бізнес бізнесмен. І коли раптом протиставляють бізнес і громадянське суспільство. Бо бізнес має бути його частиною. Впливовою. Але частиною. І це точно не про протиставлення.
Джерело
Про автора. Сергій Фурса, інвестиційний експерт, блогер.
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.