Експорт металобрухту – чому заготівельники намагаються скасувати обмеження

Виробництво сталі на заводі “Запоріжсталь” (Getty Images)

Уряд тимчасово, до кінця 2026 року обмежив експорт металобрухту для підтримки металургійної галузі та зупинки схем з уникнення сплати вивізного мита.

Скільки Україна втрачала від продажу стратегічної сировини, чи створює нове рішення проблеми для польських металургів та хто намагається заблокувати урядову постанову в судах – в матеріалі РБК-Україна.

 

Читайте також: Брухтовики намагаються повернути тіньовий експорт

Головне:

• Тимчасове обмеження експорту брухту покликане збільшити виплавку сталі в Україні;

• Одна тонна виробленої в Україні сталі дає 14-15 тисяч гривень податків, тоді як одна тонна експортованої сировини – до 100 гривень;

• Від експорту брухту кожного року Україна втрачала мільярди гривень;

• Польські політики необґрунтовано звинувачують Україну, адже їх ринок брухту – профіцитний;

• Брухтовики через суд намагаються заблокувати рішення уряду;

• Відновлення експорту – це повернення тіньових схем, які створюють загрозу для відносин з ЄС та зростання національної економіки.

Урядова постанова про обмеження експорту брухту мала під собою багато вагомих підстав (інфографіка РБК-Україна)

Читайте також: Що насправді стоїть за скаргами Польщі щодо обмежень поставок брухту з України

Рішення на підтримку внутрішнього виробництва

В кінці минулого року Кабінет міністрів прийняв постанову №1795, яка визначає дозволені обсяги поставок за кордон стратегічної сировини, такої як, необробленої, паливної деревини, міді та брухту чорних металів. Уряд встановив нульові квоти на експорт цих позицій з України протягом 2026 року.

Прем’єр-міністр Юлія Свириденко підкреслила, що металобрухт – це критично важлива сировина для роботи української металургійної промисловості. Оскільки її експорт останніми роками значно зріс, Кабмін прийняв рішення обмежити такі поставки, щоб захистити внутрішній ринок та збільшити ВВП країни. “Внутрішня переробка забезпечує робочі місця, податкові надходження та продукцію, необхідну для оборони та відбудови”, – прокоментувала голова уряду.

Про доцільність такого рішення свідчить і галузева статистика. Видання, яке спеціалізується на проблематиці гірничо-металургійного комплексу, GMK Center повідомляло, що у 2025 році експорт металобрухту у порівнянні із 2024 роком збільшився на 53% і становив 448,7 тисяч тонн. Цей показник – максимальний за останні 4 роки.

При цьому, з початку повномасштабного вторгнення обсяги внутрішньої заготівлі брухту суттєво впали – із 4,1 млн тонн (2021 рік) до 2 млн тонн (2025 рік). Причинами зниження обсягів заготівлі стала окупація регіонів з важкою промисловістю на сході України, яка могла бути суттєвим джерелом брухту, мобілізація “робочих рук” в брухтозаготівельних компаніях та зменшення фізичних можливостей цих підприємств під час війни, пояснив президент асоціації “Укрметалургпром” Олександр Каленков.

Тобто, на ринку металобрухту склалася ситуація, коли заготівля падає, а поставки за кордон зростають. В результаті виникає дефіцит стратегічної сировини для потреб української металургійної галузі. За розрахунками асоціації, минулого року дефіцит металобрухту в Україні склав близько 200 тисяч тонн.

Аргументація обмеження експорту сировини

Найбільший ефект для зростання економіки дає переробка сировини всередині країни, а не її продаж за кордон. Такий аргумент наводять фахівці державної аналітичної компанії “Укрпромзовнішекспертиза”. “Сумарний ефект для бюджету від переробки в Україні однієї тонни металобрухту складає 13-14 тисяч гривень за тонну“, – сказав в коментарі виданню Telegraf заступник директора компанії Сергій Поважнюк.

Металургія забезпечує десятки тисяч робочих місць для себе та суміжних підприємств, таким чином створюється мультиплікативний ефект. В той же час, оцінюючи сумарну сплату податків із однієї тонни експортованого брухту, експерт озвучив значення на рівні 50 гривень.

Його оцінку підтримали в асоціації “Укрметалургпром”. Олександр Каленков вказав, що надходження від виробництва сталі можуть досягати 14-15 тисяч гривень з однієї тонни брухту, тоді як експорт сировини (за максимальними оцінками) приносить до 100 гривень на тонну.

Читайте також: Експорт брухту виріс до рекордних значень

Багато українського брухту постачається до Польщі, далі сировина транспортується до третіх країн (реекспорт) – на металургійні підприємства Туреччини та Індії. Каленков зазначав, що у випадку прямого експорту брухту до цих країн застосовується мито на рівні 180 євро за тонну, в той самий час із країнами ЄС діє режим вільної торгівлі.

Така різниця в оподаткуванні на різних кордонах робить прибутковою схему реекспорту – коли український брухт ввозиться в Польщу і прямує не на польські металургійні комбінати, а одразу – до балтійський портів, де сировина перевантажується на судна, які везуть її до кінцевих споживачів, наприклад, турецьких металургів.

В публікації GMK Center зазначається, що на сьогодні метзаводи, що розташовані вздовж усього узбережжя Туреччини, купують брухт із суттєвою премією. Ціновий спред між польським та турецьким ринком може сягати 20-40 доларів на тонну, що покриває витрати на логістику суден від порту Гданська на Балтійському морі до турецького порту Іскендерун в Середземному морі. Про значущість цієї схеми говорить той факт, що поставки українського брухту до Польщі у 2025 році зросли на 38% у порівнянні із 2024 роком і склали майже 344 тисяч тонн або 77% від усього експорту, свідчить експортна статистика, опублікована GMK Center.

“Серед польських учасників ринку сформувався окремий прошарок “портових заготівельників“. Це компанії, які не мають власної бази із заготівлі брухту, але володіють перевантажувальними терміналами у Гданську, Щецині та Гдині (порти на узбережжі Балтійського моря – ред.)”, – зазначають аналітики GMK Center. Для здійснення реекспорту, українські брухтозаготівельники навіть створили у Польщі дочірні компанії.

Через схему реекспорту брухту щорічно бюджет недоотримує мільярди гривень (інфографіка РБК-Україна)

За допомогою реекспорту, експортери брухту не лише зменшують обсяг сировини, яка мала б забезпечувати національну економіку, але й уникають сплати митних платежів при її вивезенні на світовий ринок. “Схеми з ухилення від сплати мита на брухт через ЄС коштували державі 3,5 млрд гривень лише за минулий рік“, – прокоментував на своїй Facebook-сторінці народний депутат, заступник голови парламентського комітету з питань економічного розвитку Дмитро Кисилевський.

В асоціації “Укрметалургпром” навели ще один аргумент для обмеження експорту брухту. З 1 січня цього року до української металопродукції, під час виробництва якої мали місце викиди вуглекислого газу, застосовується спеціальне мито з боку країн ЄС. “Вуглецевий” податок (в рамках механізму CBAM – англ. Carbon Border Adjustment Mechanism) було введено в ЄС для скорочення імпорту товарів зі значним карбоновим слідом.

“Брюссель не передбачив виняток для України у запровадженні цього тарифу, тому металобрухт допоможе українським металургам виплавляти сталь з меншим обсягом викидів вуглекислого газу”, – вважає Олександр Каленков.

У світлі декарбонізації значення брухту як критичної сировини значно зростає. Країни по всьому світу починають обмежувати його експорт для підтримки власного, більш екологічного виробництва сталі. Надалі конкуренція за брухт буде ще більш жорсткою, прокоментував РБК-Україна Каленков.

Металобрухт стає дуже важливим ресурсом всередині країни у світлі запровадження вуглецевого мита (інфографіка РБК-Україна)

Реакція деяких польських політиків

Рішення уряду, яке обґрунтовано захищає економічні інтереси України, викликало критику серед деяких польських політиків, наприклад, представників партії “Конфедерація”, яка відома своєю антиукраїнською позицією. Зокрема, її активісти висипали зерно на кордоні та блокували поставки українського збіжжя.

Ще до офіційного прийняття постанови Кабміну, 29 грудня представник цієї політичної сили Міхал Полубочек заявив, що від втрати поставок українського брухту постраждають польські металургійні підприємства і закликав припинити торгові виключення, які діють для української сталі на ринку ЄС.

Через місяць польське видання Business Insider Polska опублікувало позицію Міністерства розвитку та технологій, яке заявило, що зупинка імпорту української сировини буде створювати проблеми для польських металургів. Відомство, навіть, звернулося до Єврокомісії з вимогою термінового втручання у торгові відносини з Україною.

Позиція польської сторони не витримує жодної критики. На початку лютого, аналітики GMK Center представили детальний огляд польського ринку металобрухту. За їх даними, у 2024-2025 роках обсяги заготівлі брухту складали 6,5-6,8 млн тонн, з яких 4,4-4,5 млн тонн було спожито місцевими заводами, а експорт брухту чорних металів з Польщі минулого року сягнув майже 3 млн тонн. Тобто, статистика свідчить, що польський ринок брухту є дуже профіцитним.

Читайте також: Відсутність українського брухту не вплине на польську економіку

На український імпорт припадало не більше 5 % усього ринку Польщі. Минулорічні поставки з України у розмірі майже 344 тисяч тонн виглядають досить скромними у порівнянні із мільйонами тонн внутрішнього профіциту. “Припинення поставок з України не впливає на забезпечення польських металургійних заводів брухтом“, – роблять висновок фахівці GMK Center.

Якщо говорити про польські економічні інтереси, варто згадати ще один аспект. Із втратою виробництва коксу у Покровську Донецької області, Україна почала імпортувати польське коксівне вугілля та кокс. “Кейс із закупівлею польського коксівного вугілля та коксу українським гірничо-металургійним комплексом яскраво демонструє, що усі ці заяви польських політиків – це чисте фарисейство“, – коментує РБК-Україна Дмитро Кисилевський.

На сьогодні польська вугільна промисловість знаходить у глибокій кризі. Парламентар наводить наступний приклад: флагман галузі, державна компанія Jastrzębska Spółka Węglowa генерує збитки і вже сьогодні розглядаються варіанти реструктуризації та приватизації шахт.

“Купівля українськими металургами польського вугілля та кокс – це рятівне коло для польських шахт, які б зупинилися без цього і велика кількість польських шахтарів залишилася б без роботи”, – додав Дмитро Кисилевський.

До того ж Польща має позитивне сальдо торгового балансу з Україною, тобто поляки більше продають в нашу країну, ніж ми їм. Депутат навів свіжу статистику за 2025 рік – імпорт з Польщі склав 8 млрд доларів, а експорт до цієї країни – 5,1 млрд доларів.

Судові спроби брухтозаготівельників

Після польських лобістів, рішенню уряду вирішили протидіяти вже внутрішні брухтозаготівельники. В кінці січня – на початку лютого, їх представник, маловідома компанія “Західвторлом” подала ряд позовів до Київського окружного адміністративного суду. До неї приєдналася громадська спілка “Українська асоціація вторинних металів та ресурсів”, власниками якої є експортери брухту. Ці компанії, ще до отримання рішення суду, намагаються заблокувати виконання урядової постанови на період судового розгляду.

Для цього юристи позивача подають позов, а потім відкликають його, після того як автоматизована система обрала суддю, який їм не подобається. “Досвідчені юристи та антикорупціонери знають, що це є ознакою пошуку “потрібного” судді”, – коментує дії брухтовиків Дмитро Кисилевський.

Такі спроби означатимуть не лібералізацію ринку, а повернення старих схем, написав у соцмережі Facebook економіст Олексій Кущ. Він переконаний, що відновлення експорту стратегічної сировини – це повернення непрозорості, корупції та втрат для бюджету. “В умовах війни та післявоєнної відбудови – це шлях, який Україна вже проходила і який не має сенсу повторювати”, – додав експерт.

Цю думку поділяє політолог, експерт аналітичного центру Solid Info Тарас Семенюк, який звернув увагу на те, що зростаючий безмитний експорт та отримання брухтозаготівельниками європейського сертифікату EUR.1 може стати предметом уваги з боку ЄС. Тому рішення уряду поклало край зловживанням, які ставлять під загрозу довіру з боку європейських партнерів України.

“Йдеться про довіру ЄС до України як партнера, який впроваджує прозорі та чесні правила гри”, – написав у Facebook Тарас Семенюк.

Схеми реекспорту брухту створюють ризики для стосунків між Україною та ЄС (інфографіка РБК-Україна)

Політолог наголосив, що європейська інтеграція України – це про стандарти, прозорість і нульову толерантність до корупції. “Будь-які кроки назад у цьому питанні можуть коштувати нам надто дорого”, – додав він.

Читайте також: Яких втрат з початку повномасштабної війни зазнала українська промисловість

Металургія стала тією галуззю промисловості, яка найбільше втратила активів (наприклад, заводи в Маріуполі) з початку повномасштабного вторгнення, свідчить звіт Київської школи економіки. Впродовж останніх чотирьох років, металургійні підприємства працюють в дуже складних умовах – постійні відключення світла, зростаюча вартість електроенергії, складна логістика, обстріли та мобілізація фахівців.

До цих викликів треба додати “вуглецевий” податок та дефіцитний внутрішній ринок металобрухту. Рішення уряду було прийняте саме для пом’якшення впливу останнього чинника. Необхідно не допустити додаткових викликів для галузі, яка створює тисячі робочих місць, експортує продукцію з високою доданою вартістю та забезпечує виплавку сталі для оборони країни.