Країни Євросоюзу — це 59,5% нашого загального експорту, 50,4% імпорту та 53,8% товарообігу. При цьому балансово ми програємо, хоча дуже стараємося — усі наявні минулоріч преференції призвели о того, що обсяги імпорту з ЄС в Україну за рік зросли на 9%, а обсяги експорту до ЄС скоротилися на 5%. Про це пише Юлія Самаєва, редакторка економіки ZN.UA, у статті “Головна проблема нашої зовнішньої торгівлі — внутрішня”.
Отже, за підсумками 2024-го, ми продали ЄС товарів майже на 11 млрд дол. менше, ніж купили у Союзу. Нічогенько, зважаючи, що весь їхній імпорт в Україну становив 35,6 млрд дол.
“Торговельні розширення і поглиблення важливі й значущі, але це точно не чарівна пігулка від хронічної хвороби, яка буквально не дає нам конвертувати всі наші старання у хоч якісь якісні покращення. Звісно, мова про сировинну заразу”, — пише вона.
Після краху нашого зовнішньоторговельного обороту на 27% у 2022-му та на 4% — у 2023-му, минулий рік ми завершили із 13% зростанням. Але імпорт був більшим і наш рекорд крокує пліч-о-пліч з антирекордом — дефіцитом зовнішньої торгівлі товарами у 29 млрд дол.
“Мова не про імпортні харчі чи техніку, наш споживчий ринок точно не на дріжджах, “роздувають” дорогий імпорт оборонний та енергетичний сектори, на яких економити не можна. Ба більше, не варто економити і в майбутньому. Не дивно, якщо ми продаємо олію, кукурудзу і пшеницю, а купуємо зброю та обладнання, жодні рекорди з їхнього продажу не дадуть нам достатньо грошей для купівлі значно дорожчих технологічних товарів”, – зазначає авторка.
Шанси наростити експорт як такий є, але без якісного переходу нас це не рятує.
Є ж програми підтримки промислового розвитку: “Доступні кредити 5–7–9%” і “Доступний фінансовий лізинг 5–7–9%”. Однак, який сектор економіки у лідерах за отриманням кредитів (46%) і тим паче у лізингу (84,5%). Звісно, сільське господарство. Є також дотації на сади і теплиці, на меліоративні системи, на утримання кіз та овець, на закупівлю насіння, на зберігання зерна. І аж одна програма підтримки переробки в агро, максимум 8 млн грн на придбання переробного обладнання.
Маємо також ще цілий Фонд розвитку підприємництва. Наразі він опікується впровадженням аграрних нот — нового інструменту для залучення фінансів у сільське господарство.
Є страхування від Експортно-кредитного агентства, дуже «популярне», — за перший квартал застрахувалися аж 20 експортерів на загальну суму експорту у 3 млрд грн (десь 73 млн дол.). І це прорив, бо за весь минулий рік був лише мільярд. Хто клієнти, здогадатися неважко.
Дивно виходить, уряд роками декларує розвиток переробки і технологічних виробництв, але виходить усе одно агросировина. Єдина працююча програма, що не орієнтована на агро і передбачає хоч якийсь промисловий розвиток, — це індустріальні парки. Та й тут не без проблем. Реально працюючих відсотків 30, а парків із більш як двома учасниками — з десяток. На виході ж маємо зовсім скромний результат — збудовано 12 заводів і ще 13 будуються.
Перспективи є, але прямо скажемо: дуже далекі. У країни практично не залишилося запасів міцності: колосальний торговельний дефіцит і відсутність економічного зростання ставлять під загрозу наше економічне виживання, незалежно від решти обставин. Держава повинна перестати підтримувати те, що й так непогано почувається, а зосередити обмежені ресурси на розвитку дійсно потрібних технологічних виробництв.
З іншими статтями авторки можна ознайомитися за посиланням.