Економіка Росії 2025 – чому РФ не витримає затяжну війну

Автор Володимир Власюк Директор ДП «Укрпромзовнішекспертиза»

Чи зможе Москва роками тягнути велику війну з Україною? Це ключове запитання для планування нашої оборони. Представник Путіна Дмітрієв якось згадував про шведські війни, що їх десяток років вела Росія. Він погрожував, що те саме вони готові повторити тепер. Але глибша аналітика ресурсного стану РФ вказує на інше. Чотири роки впертого спротиву українців у поєднанні із міжнародними санкціями підірвали економіку Московії.

Порушення балансу доходів і видатків

Економіка — це баланс доходів і видатків, якщо спрощено. Його порушення завжди веде до негативних наслідків. Це добре ілюструє розвиток російської економіки останні чотири роки.

Так, із початком повномасштабного вторгнення Росія масштабно наростила витрати на війну. З 2021-го по 2025 рік вони збільшилися із 5,9 трлн руб. до майже 20 трлн. Одночасно її доходи суттєво знизилися. Причиною стали міжнародні санкції, що створили бар’єри для російського експорту енергоносіїв.

Джерела: Мінфін Росії, CREAZN.UA

Ситуація загострювалася із року в рік, особливо 2025-го на тлі падіння цін на нафту та вичерпання ліквідної частини фонду національного добробуту (ФНД).

Фонд національного добробуту, який було створено як фінансовий резерв війни, знизився в своїй ліквідній частині з 148 млрд дол. США 2022 року до 42 млрд дол. 2025-го. Його поглинуло фінансування дефіциту бюджету, особливо в 2022–2024 роках. Як наслідок, на сьогодні ми спостерігаємо радикальне зменшення ресурсів у розпорядженні РФ.

Джерела: Мінфін Росії, Центробанк РосіїZN.UA

Згаданий ФНД скоротився більш як утричі. Експорт товарів зменшився в 2022–2025 роках майже на 205 млрд дол. Відбулося це в основному за рахунок групи енергоносіїв: вугілля, газу, нафти та нафтопродуктів. 2022 року РФ заробляла на їхньому експорті в середньому 1100 млн дол. на добу. 2025-го вона заробляє все ще суттєво, але вже значно менше — 650 млн дол./доба.

ФНД та експортні надходження є головними джерелами фінансування війни. І зараз ми бачимо картину їхнього масштабного скорочення. До цієї картини потрібно додати падіння доступних золотовалютних резервів Росії. До війни це була гігантська сума — 586 млрд дол. Станом на сьогодні ця сума зменшилася фактично до 89 млрд дол., які перебувають в авуарах Центробанку. Решта 300 млрд дол. заморожені в Євросоюзі, найбільше у Бельгії (близько 220 млрд).

Ще частина активів — це банківське золото на суму 230 млрд дол. і вагою 2336 тонн. Але це підсанкційне золото.

Враховуючи несприятливі для РФ міжнародні обставини, включно із падінням цін на нафту та новими санкціями, негативний для економіки РФ сценарій динамічно розвивається. Вже зараз вона перебуває в стані стагфляції, коли висока інфляція супроводжується відсутністю економічного зростання. Офіційна позиція Кремля це заперечує, але цифри говорять, що стагфляція не просто настала, а що їй уже близько півтора року.

Тригером цього процесу стала висока споживча інфляція, спричинена воєнними видатками. Хоча офіційна статистика РФ рівень інфляції применшує.

Стагфляція

До стану стагфляції економіка РФ підходила кожного року протягом великої війни. Величезні видатки на безпеку та оборону і зменшення доходів змусили уряд Росії застосовувати механізм емісії для фінансування дефіцитів бюджету. Постачання грошей в економіку, або широка грошова маса (агрегат М2Х), за три роки війни, із 2022-го по 2024-й, виросла на 63%. Для порівняння: за три роки до вторгнення, із 2019-го по 2021 рік, це зростання становило 36%.

Такий спосіб покриття бюджетного дефіциту є проінфляційним. В економіці з’являється маса грошових знаків, не підкріплених товарною пропозицією чи доданою вартістю, що підштовхує інфляцію.

Із цих надрукованих Центробанком Росії коштів велика частина потрапила до населення, а далі на споживчий ринок. Передусім це стосується населення, задіяного в війні, або так званих бенефіціарів війни. Це військові, які йдуть воювати в Україну за контрактом, і працівники підприємств ВПК. Сюди ж належать співробітники силових структур. Разом із членами сімей вони становлять близько 20% населення Росії.

Чотириденка, простої та невиплати. РФ повертається у 90-ті

Одночасно із зростанням кешу на руках відбувалося скорочення пропозиції товарів внутрішнього виробництва. Основна причина — це вихід іноземних корпорацій із Росії після початку вторгнення. Ці корпорації виробляли численні цивільні товари, від побутової техніки до автомобілів.

Інші причини — це урізання низки програм, що стимулюють цивільне виробництво та відіграють важливу роль в економіці Росії. Урізання чи припинення програм стало наслідком зростання воєнних видатків. Просто на цивільні програми почало бракувати коштів.

Наприклад, програму національної іпотеки було припинено 2023 року. Вона стимулювала будівництво житла, яке тягнуло за собою низку інших цивільних виробництв: будівельних матеріалів, меблів, побутової техніки для нових квартир.

Згодом до розкручування інфляції додалися структурні фактори. До них належить зростання цін на електрику, бензин і комунальні послуги. Сюди ж додамо підвищення податків, як, наприклад, податку на прибуток з 20 до 25%, запровадження військового збору у розмірі 5%, підвищення регіональних зборів: транспортного, земельного й майнового.

Є два показника, які мають прямий стосунок до інфляції та які сфальсифікувати неможливо. Це величина облікової ставки і вже згадана широка маса грошей в економіці. Співвідношення між динамікою цих показників та офіційною інфляцією були відносно нормальними до 2022 року, але з 2023-го вони різко змінилися.

Навіщо робити облікову ставку 21%, підвищуючи до космічних рівнів вартість кредитів для підприємств, якщо рівень інфляції у тебе менш як 10%? Відповідь доволі проста і вказує на те, що справжня інфляція в Росії значно вища від офіційної. Альтернативний розрахунок дає показники, що вдвічі перевищують офіційні рівні: 2022 року офіційна — 11,9%, альтернативно розрахована — 24,7%; 2023 року — 7,4 та 15,4%, відповідно, 2024 року — 9,5 та 20,7%, за вісім місяців 2025-го — 9,3 та 19,8%.

Показник інфляції є базовим для розрахунку реальної динаміки ВВП. На основі нього розраховується дефлятор, на який ділиться номінальне значення ВВП, щоб визначити реальний приріст до попереднього року. Офіційно він зростав у Росії темпами 4,2–4,3% у 2023–2024 роках. Але якщо ми застосуємо для його розрахунку альтернативно визначену інфляцію, то отримаємо іншу картину: 2022 рік — плюс 0,7%, 2023 рік — мінус 1,46%, 2024 рік — мінус 0,7%.

Отже, з 2023 року ми спостерігаємо присутність пари показників, які констатують стагфляцію в економіці, — це висока інфляція більше 15,0% і відсутність зростання та спад ВВП у діапазоні від плюс 0,7% до мінус 1,4%.

Стагфляція — це дуже неприємна ситуація для будь-якої економіки. Арсенал боротьби з нею доволі невеликий і суперечливий, бо стимулювання виробництва веде до зростання інфляції, яка вже й так загрозливо висока, а боротьба з інфляцією шляхом підвищення облікової ставки призводить до здорожчання кредитів і подальшого пригнічення виробництва, яке вже щонайменше стагнує.

Тож стан російської економіки коротко можна описати так: затяжна стагфляція, обтяжена величезними й непродуктивними воєнними витратами. В таких обставинах, за умови продовження війни та високих воєнних видатків, ця економіка фактично не має поля для маневру чи інструментів виходу із стагфляційного стану.

Дефіцит федерального бюджету

Цього року дефіцит бюджету РФ буде аномально високим — до 10 трлн руб.

Джерела: Мінфін Росії, розрахункиZN.UA

У розвідці розповіли, чому РФ раптово заговорила про зменшення витрат на армію

Фінансуватися він буде, вочевидь, інфляційним джерелом, яким є емісія чи друк грошей під купівлю урядових позикових облігацій. Неемісійні джерела наразі Росія вичерпала. Зростання збору податків у стагфляційній економіці означає вбивство підприємств, які й так у збитках.

Ми уже спостерігаємо падіння промислового виробництва в Росії 2025 року. Це пряме свідчення стану стагфляції.

Падіння промислового виробництва в цивільних секторах економіки Росії в 2024–2025 рр., %

Джерело: Росстат

Останні дані свідчать про скорочення виробництва навіть у воєнному секторі.

Гіпотетично джерелом неінфляційного фінансування могли б стати зовнішні запозичення. Однак через санкційні обмеження, зниження міжнародної довіри та високі ризики Росія має вкрай обмежений доступ до зовнішніх кредитів. Тому основним інструментом покриття дефіциту стає внутрішня емісія.

Що далі

Очевидно, що Росія і надалі фінансуватиме військові видатки та сектор оборонно-промислового комплексу в пріоритетному порядку. Наявні ресурси ще дають змогу підтримувати ці напрями. Водночас сукупність таких факторів, як виснаження фінансових резервів, скорочення експортних надходжень і погіршення макроекономічного стану, включно із стагфляцією, зруйнувала потенціал для тривалої підтримки нинішнього рівня воєнних витрат.

У війні на виснаження РФ повинна забезпечити не лише фінансування воєнних видатків, а й якийсь прийнятний рівень життя населення. Цього вона вже не може робити.

Нинішня модель фінансування військових людських ресурсів у Росії передбачає значні бюджетні видатки на контрактників і пов’язані з ними стимули, створюючи масштабний тиск на федеральний бюджет. Це потребує пошуку альтернативних механізмів мобілізації ресурсів, що трансформується у підвищення фіскального навантаження на підприємства та домогосподарства. З огляду на згадану обмеженість фінансових резервів і перебування економіки у стані стагфляції компенсаторні рішення будуть дедалі жорсткішими. Фактор економічного стану РФ із кожним днем дедалі більше стимулюватиме російську владу до пошуку врегулювання гарячої фази війни.