Блискавичне економічне зростання Китаю, яке десятиліттями покращувало добробут мільярдів людей і перекроювало ринки по всьому світу, більше не виглядає невідворотним законом природи. Уряд Піднебесної готується знизити офіційний цільовий показник зростання ВВП на 2026 рік — потенційно до рівня 4,5–5%, що є різким падінням порівняно з двозначними темпами минулих десятиліть, повідомляє Bloomberg.
Розмір економіки — частина проблеми: чим вона більша, тим важче забезпечити надвисоке зростання. Але ключова роль у гальмуванні Китаю належить низці глибинних структурних чинників: слабкому споживчому попиту, затяжній кризі на ринку нерухомості та скороченню робочої сили.
Обвал ринку нерухомості
Протягом десятиліть житлова нерухомість була одним із найпотужніших двигунів китайського зростання. Галузь перетворилася на головний резервуар добробуту домогосподарств. Однак кілька років тому ринок почав стрімко занурюватися у стагнацію. Регуляторні обмеження на надмірне кредитування забудовників у 2020 році, а потім пандемійні локдауни підірвали продажі та довіру покупців. І оголили крихкість боргової моделі, яка будувалася роками.
З того часу в галузі запанувало хибне коло: попит падає, фінансування зменшується, проєкти зависають незавершеними. Ціни на житло впали на 30% від піку 2021 року, що призвело до знецінення заощаджень мільйонів сімей. Потенційні покупці стоять осторонь, остерігаючись подальшого падіння цін і не бажають брати довгострокові кредити на активи, які можуть і надалі знецінюватися. Власники, які вже придбали нерухомість, часто не можуть її продати без збитків.
З середини 2024 року влада намагалася підтримати ринок: знижувала ставки за іпотечними кредитами, послаблювала обмеження на купівлю житла в містах, зменшувала податки на угоди. Ці заходи дали лише короткочасну стабілізацію — але не розворот. На піку розвитку нерухомість і суміжні галузі давали до чверті ВВП Китаю; сьогодні ця частка впала нижче п’ятої частини і продовжує зменшуватися. Ставка влади — на високотехнологічне виробництво та «зелені» галузі, але вони є більш капіталомісткими та створюють менше робочих місць.
Депресивне споживання
Криза на ринку нерухомості хвилями розійшлася по всій економіці: відчуваючи себе біднішими, домогосподарства різко скоротили витрати. З 2023 року ціни на широкий спектр товарів і послуг знижуються — країна потрапила у дефляційну спіраль. Щоб залучити ощадливих покупців, компанії знижують ціни, підрізаючи конкурентів, і лише посилюють відцентрові тенденції.
Стійка дефляція — серйозна загроза для будь-якої економіки. Якщо споживачі очікують подальшого падіння цін, вони відкладають покупки. Це тисне на маржу підприємств, гальмує інвестиції й ускладнює підвищення зарплат. Це ще більше підриває попит і закріплює дефляцію. Китайська влада називає надмірну конкуренцію «інволюцією». Функціонери оголосили боротьбу з деструктивними «ціновими війнами» пріоритетом — від виробників електромобілів до сервісів доставки їжі.
Скорочення населення
Населення Китаю чисельністю близько 1,4 мільярда людей скорочується темпами, небаченими за десятиліття. У 2025 році народжуваність впала до 7,93 мільйона — найнижчого рівня щонайменше з 1949 року. Народження знижувалися щороку починаючи з 2016-го, якщо не рахувати невеликого сплеску у 2024-му, пояснення якому шукають у традиційній повазі до Року Дракона.
Чисельність людей працездатного віку (16–59 років) також скорочується. У 2025 році вони становили близько 61% населення — проти понад 70% десятиліттям раніше. Співвідношення працездатних до осіб старше 65 років зараз становить приблизно 4 до 1, але прогнозується, що впродовж двох десятиліть цей показник вдвічі погіршиться.
Пекін робить ставку на автоматизацію як компенсатор скорочення робочої сили. Сі Цзіньпін зробив інвестиції у біотехнології, штучний інтелект, напівпровідники та робототехніку наріжним каменем нової стратегії росту.
Охолодження ринку праці
Загальне безробіття залишається відносно стабільним, але серед молоді воно різко зросло. Мільйони нових випускників виходять на ослаблений ринок праці, де більшість прагне отримати офісну роботу — тоді як заводи не можуть закрити вакансії робітників. Структурна невідповідність між освітою і реальними потребами економіки посилює безробіття серед молоді.
Невпевненість у роботі та слабке зростання зарплат ускладнюють відновлення споживчого попиту. Домогосподарства з нестабільними доходами схильні більше заощаджувати, ніж витрачати. Додатковим тиском є швидке впровадження автоматизації: роботизація й штучний інтелект вже зараз змінюють структуру попиту на робочу силу. Дослідження фіксують зростання частки контрактних та гнучких форм зайнятості — вони дають менше соціальних гарантій і меншу стабільність.
Експорт: єдине світло у вікні
Попри внутрішні труднощі, Китай знаходить рятівне коло в зовнішній торгівлі. У 2025 році чистий експорт забезпечив приблизно третину приросту ВВП — найвищий показник з 1997 року. Це сталося навіть попри те, що американські мита на китайські товари сягали 145%: поставки до Європи та країн Південно-Східної Азії з надлишком компенсували втрати на ринку США.
Особливим попитом користувалися китайське обладнання та промислові машини, на тлі глобального перебудування ланцюжків постачання. Виробники перейшли на вищий щабель доданої вартості: зросли продажі електромобілів, сонячних панелей та виробничого обладнання. Торгове сальдо Китаю досягло рекордного $1,2 трильйона у 2025 році.
Втім, ставка на експорт як головний двигун зростання несе в собі ризики. Для виконання цілі 2035 року — стати «помірно розвиненою» економікою — Китаю потрібне середнє зростання не менш ніж 4,17% щороку. Але торгова напруга залишається високою: дедалі більше країн, не лише США, запроваджують мита, квоти та інші захисні заходи проти потоку китайського імпорту.
Нагадаємо, що Міжнародний валютний фонд звинуватив Китай у нищенні світової економіки. За його оцінкою, економічна політика Китаю шкодить торговим партнерам і веде до марнотратства. всередині країни.
Раніше також стало відомо, що Китай став «новим типом наддержави» — енергетичною. КНР встановила майже 900 гігават сонячних потужностей, що перевищує відповідні потужності Європи та США разом узятих. Минулого року Китай виробив 1826 терават-годин електроенергії з сонця та вітру — у п’ять разів більше, ніж енергетичний еквівалент усіх його ядерних боєголовок.