Денисенко висловив думки щодо кухонної революції в Росії та її наслідків.
Усе, що ми спостерігаємо в російських соціальних мережах, соціологічних дослідженнях та навіть у офіційних заявах відповідних асоціацій і експертів, можна охарактеризувати як кухонну революцію
Це той вид революції, коли люди перебувають у своїх кухнях і в замкнутому колі знайомих обговорюють життя та владу.
1. Слід одразу зазначити: ймовірність того, що ця кухонна революція переросте в щось більш серйозне на даному етапі є вкрай низькою. І причина цього не в підпорядкуванні росіян, як багато хто намагається це подати.
Основні причини полягають у відсутності лідера (лідерів), відсутності ідеї (ідеології) та сильному страху перед всевладдям влади. Без вирішення цих трьох питань жодної революції не відбудеться.
2. Водночас ми можемо стверджувати, що вперше за весь час війни в суспільстві відчувається настільки серйозна турбулентність, пов’язана з трьома аспектами: різким погіршенням життєвого рівня для значної кількості людей, втратою надії на швидке завершення війни та відсутністю чіткої картини майбутнього.
3. По суті зараз відбувається перепідписання суспільного договору як із населенням, так і з бізнесом. І суть цього договору — абсолютна безправність як перших, так і других. Перші мають жити заради загибелі за батьківщину, а другі повинні бути готовими в будь-який момент віддати свої кошти. Адже влада надає право на заробіток, і вона повинна мати можливість ці кошти забирати (перерозподіляти).
Чи може така модель призвести до соціального вибуху знизу? Без різкого ослаблення центру та (або) сильного зовнішнього впливу це практично неможливо. Приклад КНДР це демонструє дуже чітко.
4. Показовою є зустріч Путіна з бізнесменами та його пропозиція поділитися фінансами з державою. Проблема полягає не лише в тому, що таке прохання було висловлене. Проблема в тому, що бізнес просив пряник у вигляді адекватних правил реприватизації. Однак, цього пряника бізнес так і не отримав. Великий бізнес у Росії вже давно виконує функцію обслуги. Але зараз, на фоні масової реприватизації та зменшення фінансового пирога держави, можна стверджувати, що влада вирішила не надавати свободу бізнесу, як це було у 2022 році, а обрати максимальний контроль і перерозподіл активів. І тут розрахунок простий: бізнес завжди намагатиметься домовитися, а не конфліктувати.
5. Де-факто ми маємо не стільки передреволюційну ситуацію, скільки зміну правил гри, що викликає невдоволення серед населення. І цей перехід правил гри триватиме як мінімум до кінця року. В результаті ми можемо спостерігати легкий варіант Північної Кореї. І основні відмінності — відсутність наступника та значно менша мобілізованість населення. Для нас це не є позитивним сигналом, оскільки режим стане дещо міцнішим. І основні його тріщини проходитимуть по лінії: “пошук наступника, незважаючи на табуйованість цієї теми”.
Джерело
Про автора: Вадим Денисенко, політолог, керівник аналітичного центру Ділова Столиця
Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.